АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/11830/12 Справа № 423/1963/12 Головуючий у 1 й інстанції - Новік Д.І. Доповідач - Слоквенко Г.П.

Категорія 31

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого: -Слоквенко Г.П.,

Суддів: -Демченко Е.Л., Басуєвої Т.А.,

при секретарі: Грендач Т.В.,

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Личковської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до Личковської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_6, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне вивчення доказів та обставин по справі, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив із того, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивачки - ОСОБА_7, про що видано свідоцтво про її смерть серії НОМЕР_1 від ІНФОРМАЦІЯ_1, актовий запис № 22. Померла ОСОБА_7 склала заповіт від 05 листопада 2004 року, посвідчений секретарем Личківської сільської ради та зареєстрований за № 224, по якому заповідала житловий будинок з господарськими будовами та присадибною земельною ділянкою, що знаходяться в АДРЕСА_1 - відповідачці ОСОБА_6, а земельну ділянку розміром 4,590 га згідно державного акту серії ІІ-ДП № 130666, розташовану на землях Личківської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області і передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - позивачці ОСОБА_5(а.с.5).

Про наявність спадщини позивачці, як спадкоємцю за заповітом, було повідомлено листом Першої дніпропетровської державної нотаріальної контори за № 632/02-14 від 29 липня 2011 року(а.с.7). Після отримання листа нотаріальної контори від 29 липня 2011 року, ОСОБА_5 направила до нотаріальної контори заяву від 03 серпня 2011 року, згідно якої повідомила, що термін для прийняття спадщини нею пропущений, тому вона буде звертатись до суду для продовження пропущеного терміну. Рішенням Магдалинівського районного суду від 13 вересня 2011 року позов ОСОБА_5 про поновлення терміну прийняття спадщини та про визнання права на спадкове майно по праву спадкування за заповітом, був задоволений. Але рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року, рішення Магдалинівського районного суду від 13 вересня 2011 року було скасовано і в задоволенні позовних вимог відмовлено з підстав не можливості спільного розгляду вимог про поновлення терміну прийняття спадщини та визнання права на спадкове майно, а також порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, а саме не залучення до розгляду справи іншого спадкоємця.

Постановою державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори про відмову у вчинені нотаріальної дії за № 312/02-31 від 21 березня 2012 року, позивачці ОСОБА_5 в видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 було відмовлено в зв'язку з пропущенням строку для прийняття спадщини, в зв'язку з чим, позивачка 27 березня 2012 року повторно звернулась до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила суд визначити додатковий строк для прийняття спадщини, оскільки строк для прийняття спадщини, як вважає позивачка вона пропустила з поважних причин.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Оскаржуване у справі судове рішення ухвалено з порушенням цих норм.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 «Про судову практику у справах про спадкування»від 30.05.2008 року, особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої ст.1272 ЦК України. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Суд першої інстанції необґрунтовано прийшов до висновку про те, що строк подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 пропущено не з поважних причин, не врахував характер стосунків спадкоємців -сторін по справі, те що позивачка проживала окремо від спадкодавця, наявність можливих перешкод у отриманні інформації відносно факту заповіту.

Суд погодившись з позицією відповідача ОСОБА_6 вважав встановленим факт того, що ОСОБА_5 знала про існування заповіту ОСОБА_7, на її ім»я, однак із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталася. Однак, такі висновки суду є передчасними й такими, що суперечать фактичним обставинам справи.

Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що про існування заповіту ОСОБА_5 дізналася у червні 2011 року, про що, свідчать обставини встановлені рішенням колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про повідомлення позивачці щодо наявності заповіту на її користь до 2011 року. Ця обставина також підтверджується поясненнями представника відповідача - Личковської сільської ради, яка в судовому засіданні пояснила, що при складанні заповіту, його зміст позивачці не розголошувався(а.с.110).

Крім того, відмовляючи у задоволенні позову, суд не врахував, що позивачка звернулась до суду тільки в червні 2011 року, а рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 лютого 2012 року в задоволені її позовних вимог було відмовлено, як зазначалося вище, через порушення судом першої інстанції норм процесуального законодавства, а саме, не залучення до розгляду справи іншого спадкоємця та заявлення вимоги про визнання права власності на спадкове майно, яка не підлягала розгляду разом з заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Тобто, судом першої інстанції при винесенні рішення не були враховані обставини, щодо неодноразового звернення до суду, та відмови у задоволені позову з процесуальних підстав, що призвело до неможливості реалізації права спадкоємця на спадкове майно, встановленого волевиявленням спадкодавця.

Таким чином, ухвалюючи оскаржуване у справі судове рішення, суд першої інстанції, не дослідив належним чином поважність причин пропущення ОСОБА_5 строку для прийняття спадщини після ОСОБА_7, залишили поза увагою вищенаведене.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення не можна визнати законним й обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з винесенням нового рішення з підстав, передбачених ч.3 ст. 309 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Магдалинівського районного суду Дніпропетровської області від 16 жовтня 2012 року залишити скасувати.

Позов ОСОБА_5 до Личковської сільської ради Магдалинівського району Дніпропетровської області та ОСОБА_6 про визначення додаткового строку для прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_5 додатковий строк для подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7, протягом 2 (двох) місяців з дня вступу в законну силу рішення суду.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Судді :