АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/11208/12 Справа № 429/7091/12 Головуючий у 1 й інстанції - Кононенко Т.О. Доповідач - Слоквенко Г.П.

Категорія 05

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" листопада 2012 року. м. Дніпропетровськ.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого: -Слоквенко Г.П.,

Суддів: -Демченко Е.Л., Волошина М.П.,

при секретарі - Грендач Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2012 року за позовом ОСОБА_5 до Павлоградської територіальної міської громади в особі Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання права власності за набувальною давністю, -

в с т а н о в и в:

Позивачка звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати за нею право власності за набувальною давністю, на 27/50 частини домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1000 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_1. Оскільки, вона згідно договору дарування від 02.02.1996 року набула право власності на інші 23/50 частини житлового будинку, а частина будинку та земельної ділянки належала ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 ве5ресня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 ставить питання про скасування рішення суду та задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено із порушенням норм матеріального та процесуального права та без врахування обставин у справі.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, встановив, що ОСОБА_5 02.02.1996 року набула право власності на частину житлового будинку АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 1000 кв.м., на якій розташований зазначений будинок. Інша частина будинку та земельної ділянки належала ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також судом було встановлено, що згідно відповіді нотаріуса, після померлого ОСОБА_6, що мав право власності на спірну частину будівлі та земельної ділянки, заведено спадкову справу за заявою №1197 від 21.11.2001 року про прийняття спадщини - сестрою померлого ОСОБА_7 Суду першої інстанції не надано оригіналів документів якими позивачка обгрунтовувала позов. А наданий позивачем акт квартальної ОСОБА_8, та розписка не є належним підтвердженням підстав для набуття права власності на майно за набувальною давністю.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія судді вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін з наступних підстав.

Згідно до ст. 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

У відповідності до ч. 2 ст. 344 ЦК України, особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Пунктом 8 прикінцевих та перехідних положень ЦК України зазначається, що правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання право власності за набувальною давністю є державна реєстрація спірного майна. Оскільки, факт реєстрації права власності на спірне майно не встановлено, тому це виключає можливість застосування ч. 1 ст. 344 ЦК України, як правої підстави для визнання за позивачем право власності на частину житлового будинку та земельну ділянку, тому суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив вищезазначені обставини справи, дав цим обставинам та доказам по справі правильну правову оцінку і, відповідно до вимог ст. 344 ЦК України, ст.119 ЗК України, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

Апеляційна скарга ОСОБА_5 фактично не зазначає ніяких аргументів в підтвердження заяви про порушення судом норм матеріального та процесуального права, а колегією суддів таких порушень які б могли потягнути скасування правильного по суті рішення, не встановлено.

Таким чином, рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - відхиленню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 26 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала чинна з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному прядку протягом двадцяти днів.

Судді: