АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/490/11634/12 Справа № 2/0427/1690/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Сорока О.В. Доповідач - Слоквенко Г.П.

Категорія 31

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого -Слоквенко Г.П.,

Суддів: -Басуєвої Т.А., Демченко Е.Л.,

При секретарі -Грендач Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2012 року в задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2012 року, винести нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на її користь спричинену моральну шкоду в сумі 10 000 гривень та 2500 гривень за юридичні послуги. В обґрунтування апеляційної скарги послалась на те, що судом допущені порушення норм права, суд неналежно дослідив обставини справи та подані на їх підтвердження докази, а також суд не врахував обставин у справі.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених в заяві вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати, винести нове рішення яким задовольнити її позовні вимоги частково та стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на її користь спричинену моральну шкоду, у задоволенні вимог про стягнення витрат на юридичні послуги адвоката за договором, відмовити.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції встановив, що в результаті дій ОСОБА_5, ОСОБА_6, потерпілій ОСОБА_4 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, а також інші тілесні ушкодження, які відносяться до легкого ступеню тяжкості(а.с.4,5).

Судом взято до уваги поданий позивачем, як доказ акт судово-медичного обстеження, у відповідності до якого їй спричинені легкі тілесні ушкодження, однак суд виходив з того, що не доведена протиправність дій відповідачів, в результаті яких позивачці була спричинена моральна шкода(а.с.59). Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції послався на те, що позов ОСОБА_4 не обґрунтований та задоволенню не підлягає. Позивачкою не доведена протиправність дій відповідачів, в результаті яких ОСОБА_4 заподіянні легкі тілесні ушкодження. З точки зору суду першої інстанції, позивачем не надано жодного доказу про, те в наслідок дій відповідачів їй була спричинена моральна шкода в розумінні положень ст. 23,1167 ЦК України.

Але з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, спричинена фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю відшкодовується особою, що її спричинила.

Згідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно безпідставними є доводи рішення суду про відсутність вини відповідачів та правових підстав для задоволення позову ОСОБА_4 за відсутністю доказів спричинення моральної шкоди позивачці.

Як вбачається із матеріалів справи постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07.10.2011 року підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6, звинувачених у скоєнні злочину передбаченого ч.1 ст.125 КК України, було звільнено від кримінальної відповідальності за ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строку давності, кримінальну справу у відношенні них провадженням закрито. Ця постанова набрала законної сили і не скасована та не змінена до теперішнього часу, а тому є підставою для висновку про наявність вини відповідачів у вчиненні злочину, оскільки прийнята у порядку визначеному законодавством.

Тому ОСОБА_5, ОСОБА_6, давши свою згоду на припинення провадження в кримінальній справі у в зв»язку з закінченням строку притягнення до кримінальної відповідальності, розпорядились своїм правом на звільнення від кримінальної відповідальності, за обставиною яка відповідно до ст. 6 КПК України не є реабілітуючою.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.1167 ЦК України, про те, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, колегія суддів приходе до висновку, про встановлення факту її завдання позивачці, саме незаконними діями відповідачів.

Врахувавши засади розумності, виваженості та справедливості, взявши до уваги, що дії відповідачів призвели до тілесного ушкодження у вигляді струсу головного мозку, глибину фізичних та душевних страждань, інші обставини у справі колегія суддів виважає необхідним визначити розмір грошової суми на відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000 гривень, що не суперечить вимогам ст. 23 ЦК України.

Що стосується рішення суду в частині відмови позивачці у стягненні на її користь 2500 грн., витрачених нею на юридичні послуги адвоката за договором на надання юридичних послуг від 05.07.2012 року(а.с.6), то в цій частині вимоги позивачки не підлягають задоволенню відповідно до вимог ч. 1 ст.84 ЦПК України, згідно якої, витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави».

Як убачається з квитанції №018297 від 05.07.2012. 2006 року (а.с.7), ОСОБА_4 здійснила оплату адвокатських послуг у сумі 2000 грн.

Відомості про те, що адвокат, який представляв інтереси позивача у суді на підставі договору на надання юридичних послуг від 05.07.2012 року, був допущений до участі в розгляді справи ухвалою суду як особа, яка надає правову допомогу, відсутні. А згідно журналу судового засідання зазначена особа здійснювала представлення інтересів позивачки як представник.

Таким чином у суду не має підстав для проведення перерахунку витрат з урахуванням граничних розмірів компенсації витрат, пов»язаних із правовою допомогою, передбачені ст. 84 ЦПК України, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» , так як, понесенні витрати мають бути повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які допускаються до участі в розгляді справи ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь в розгляді справи.

Також, за таких обставин, у колегії суддів не має підстав стягувати з відповідачів на користь позивача 2000 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 вересня 2012 року -скасувати, стягнути з відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 солідарно, на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в сумі 2 000 гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення апеляційного суду чинне з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :