Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/3253/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Мохонько В.В.

Спори, що виникають із трудових правовідносин про виплату заробітної плати Доповідач Бубличенко В. П.

РІШЕННЯ

Іменем України

28.11.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої - Бубличенко В.П.

суддів - Сукач Т.О.

Суровицької Л.В..

при секретарі - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому року судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «БМ Банк»про оплату вимушеного прогулу за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі, відшкодування моральної шкоди, судових витрат та збитків, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 серпня 2012 року і

в с т а н о в и л а :

У травні 2012 року ОСОБА_3 пред'явила в суд позов до публічного акціонерного товариства «БМ Банк», в якому просила зобов'язати відповідача виплатити їй індексацію заробітної плати в розмірі 9841,08 грн., а також стягнути на її користь з відповідача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі в розмірі 9069,57 грн., 150000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 10390 грн. судових витрат і 10800 грн. у відшкодування збитків.

Зазначала, що працювала головним аудитором відділу внутрішнього аудиту управління внутрішнього аудиту публічного акціонерного товариства «БМ Банк» і 11 жовтня 2011 року була незаконно звільнена з роботи. 02 березня 2012 року Кіровський районний суд міста Кіровограда ухвалив рішення, яким поновив її на роботі. Незважаючи на те, що рішення про поновлення на роботі підлягає негайному виконанню, відповідач поновив її на роботі лише 11 квітня 2012 року.

Крім того, починаючи з червня 2008 року відповідачем не проводилася індексація отримуваної нею заробітної плати, яка є обов'язковою для всіх установ і організацій.

В обґрунтування вимог про відшкодування моральної шкоди позивачка посилалася на те, що відмова відповідача добровільно виконати рішення суду про поновлення на роботі та порушення її (позивачки) трудових прав непроведенням індексації заробітної плати призвели до погіршення стану її здоров'я.

На час виконання рішення суду про поновлення на роботі вона вимушена була тимчасово винаймати житло у місті Києві, тому уклала із громадянкою ОСОБА_4 договір найму квартири АДРЕСА_1.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 серпня 2012 року позов задоволено частково, суд стягнув з ПАТ «БМ Банк»на користь позивачки 9841,08 грн. індексації заробітної лати та 500 грн. у відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти вимог суд відмовив.

У апеляційній скарзі позивачка, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ставить питання про його скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, пояснення позивачки та її представника, адвоката ОСОБА_5, які підтримали доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу представника відповідача, ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі, суд послався на відсутність вини відповідача у несвоєчасному виконанні рішення суду.

Проте, з таким висновком суду не можна погодитися, оскільки, виходячи зі змісту ч.5 ст.235 КЗпП України та ст.76 Закону України «Про виконавче провадження», негайне виконання рішення суду означає обов'язок, а не право власника не пізніше наступного дня після проголошення судового рішення видати наказ (розпорядження) про поновлення працівника на роботі та фактично допустити його до виконання попередніх обов'язків.

Банк не виконав вимоги закону про негайне виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі, хоча його представник брав участь у розгляді справи за її позовом про поновлення на роботі і був присутнім в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 236 ЦПК України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Враховуючи наведене, вимоги позивачки про стягнення з банку на її користь середнього заробітку за несвоєчасне виконання рішення суду підлягають задоволенню. Розмір виплати обрахований нею правильно, виходячи із встановленого рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 02 березня 2012 року у справі за її позовом до банку про поновлення на роботі середньоденного заробітку до звільнення в розмірі 335,91 грн., та 27 днів затримки за графіком роботи підприємства.

За таких обставин рішення суду в частині відмови в оплаті вимушеного прогулу за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі позивачки підлягає скасуванню на підставі п.4 ст.309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про стягнення з публічного акціонерного товариства «БМ Банк»на користь ОСОБА_3 9069 грн. 57 коп. середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В решті оскаржуване рішення відповідає вимогам закону та матеріалам справи, тому передбачених законом підстав для його скасування немає.

Зокрема, у позові ОСОБА_3 просила зобов'язати банк здійснити нарахування та виплату індексації заробітної плати за період з червня 2008 року по «теперішній час»в розмірі 9841,08 грн. Ця сума обрахована позивачкою за період з червня 2008 року по травень 2012 року включно. Зважаючи на те, що позов пред'явлено 30 травня 2012 року, вимоги про виплату індексації на час ухвалення судом рішення позивачка не заявляла, суд відповідно до положень ст.11 ЦПК України вирішив вимоги про стягнення індексації у заявлених позивачкою межах, а саме з червня 2008 року по травень 2012 року.

За таких обставин не можна вважати обґрунтованими доводи позивачки про те, що суд повинен був вирішити питання про нарахування індексації на час ухвалення рішення.

Правильним є рішення і в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди. ЇЇ розмір визначений судом виходячи з вимог розумності та справедливості з урахуванням обставин справи, що мають істотне значення, відповідно до ч.1 ст.237-1 КЗпП України. Позивачка не надала суду доказів завдання їй моральної шкоди у більшому розмірі, ніж визначив суд.

Відповідає вимогам закону і рішення суду в частині відмови у позові про відшкодування судових витрат в розмірі 10390 грн., понесених позивачкою при розгляді справи про поновлення на роботі.

Згідно з п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. Витрати на правову допомогу, відшкодування яких вимагає позивачка, відносяться до судових витрат (п.2 ч.3 ст.79 ЦПК України). Питання про їх розподіл суд мав вирішити при ухваленні рішення про поновлення на роботі.

Якщо питання про судові витрати не вирішено судом при вирішенні справи, суд відповідно до п.4 ч.1 ст.220 ЦПК України може ухвалити додаткове рішення за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи.

Враховуючи наведене, вимоги позивачки щодо відшкодування судових витрат у іншій справі, ніж та, при вирішенні якої вони були понесені, не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Безпідставними є також позовні вимоги про відшкодування збитків з розмірі 10800 грн. у зв'язку з винайманням житла в місті Києві на період примусового виконання рішення суду про поновлення на роботі на підставі п.1 ч.2 ст.22 ЦК України. Суд дійшов обґрунтованого висновку, що примусове виконання рішення суду про поновлення позивачки на роботі не вимагало її присутності, тому витрати, пов'язані з наймом житла в місті Києві, які вона зазначає у своїй позовній заяви, не пов'язані з відновленням її порушеного права і не є реальними збитками, як зазначено у п.1 ч.2 ст.22 ЦК України.

Керуючись ст.ст. 209, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 серпня 2012 року про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «БМ Банк» про оплату вимушеного прогулу за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі скасувати, стягнути з публічного акціонерного товариства «БМ Банк», ідентифікаційний код 33881201, на користь ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 9069 (дев'ять тисяч шістдесят дев'ять) грн. 57 коп. середнього заробітку за затримку виконання рішення суду про поновлення на роботі.

В решті рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 27 серпня 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді