АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/490/12919/12 Справа № 0426/7364/2012 Головуючий у 1 й інстанції - Шестакова З.С. Доповідач - Слоквенко Г.П.
Категорія
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 листопада 2012 р колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого: -Слоквенко Г.П.
Суддів: -Демченко Е.Л., Волошина М.П.
при секретарі - Грендач Т.В.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське АТП-11228» про стягнення моральної шкоди,-
В С Т А Н О В И Л А :
В грудні 2011 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди. У підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 04.02.2010 року ОСОБА_6 керуючи на підставі подорожнього листа, виданого ВАТ «Дніпропетровське АТП-11228», автомобілем НОМЕР_1 в м. Дніпропетровську по вул. Передовій зі сторони вул. Каляева, в зоні пішохідного переходу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, внаслідок чого йому було завдано тілесні ушкодження. Вироком АНД районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_6 було визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області вказаний вирок було скасовано та ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.«в»ст.1, ст.6 Закону України «Про амністію в 2011 році». Той факт, що ОСОБА_6 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ВАТ ««Дніпропетровське АТП-11228»та безпосередньо виконував свої службові обов'язки, підтверджується дорож нім листом від 01.02.2010 року, путьовим листом від 01.02.2010 року, ліцензійною карткою, додатком до договору на здійснення перевезень від 18.07.2008 року, виробничою характеристикою. Враховуючи, що на момент вчинення зло чину ОСОБА_6 був працівником ВАТ «Дніпропетровське АТП-11228» та виконував свої безпосередні трудові обов'язки водія транспортного засобу, яким володіло товариство, є підстави для стягнення моральної шкоди з обох відповідачів. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди йому (позивачу) було заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, у нього виникли проблемі із серцем. Згідно довідки офтальмологічної МСЕК від 18.05.2010 року йому встановлено другу групу інвалідності. Крім того, згідно аудіограми від 18.09.2010 року в зв'язку з отриманими травмами йому встановлено тотальну повну глухоту праворуч, без можливості лікування та слухопротезування. Внаслідок вчинення злочину, він зазнав значних душевних страждань, що знайшли свій прояв у нервовому стресі та нелюдському болі, що він переніс. Так, в період з 04.02.2010 року по 10.02.2010 року він знаходився в реанімації. Після перебування в реані мації, він був переведений у відділ нейрохірургії для лікування наслідків злочину. Він переніс тяжкі страждання після злочинних дій відповідачів та терпить їх зараз. Часті та складі операції, яки проводились, приносили йому величезний біль. Він втратив не тільки привабливість, а й здоров'я, віру в людей. Після пригоди змінився звичний спосіб життя, близько року він перебував в лікарняних закладах. Після дорожньо-транспортної пригоди в нього трапилась часткова амнезія, він вже не може брати участь у змаганнях з шахів, займатись іншими видами спорту, в зв'язка із проблемами з серцем, слухом, зором, черепно-мозковою травмою та травмою легень.
Просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку у рахунок компенсації моральної шкоди 300000 грн.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ВАТ «Дніпропетровське АТП-11228»про стягнення моральної шкоди -відмовлено повністю (а.с.60-62).
В апеляцiйнiй скарзi (а.с.66-74) ОСОБА_5 просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Рішення суду вважає незаконним, оскільки, судом допущені порушення норм права, суд неналежно дослідив обставини справи та подані на їх підтвердження докази. Зокрема, суд безпідставно відмовив у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки не врахував, що станом на час дорожньо-транспортної пригоди, відповідач ОСОБА_6 був працівником ВАТ «Дніпропетровське АТП-11228». ВАТ «Дніпропетровське АТП-11228»орендувало у ПП ОСОБА_7 транспортний засіб і несе відповідальність за перевезення пасажирів, а тому повинно відшкодовувати завдану позивачу моральну шкоду.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду скасувати із наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що за ма теріалами кримінальної справи №1-77/11 встановлено, що 04.02.2010 року близько 08 годин 15 хвилин, ОСОБА_6 керуючи на підставі подорожнього листа, виданого ВАТ «Дніпропетровське АТП-11228»та договору з ПП ОСОБА_7, авто НОМЕР_2 в м.Дніпропетровську по вул.Передовій зі сторони вул.Каляева, в зоні пішохідного переходу здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_5, внаслідок чого останньому було заподіяно тяжкі тілесні ушко дження.
За вказаним фактом відносно ОСОБА_6 було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочину, пе редбаченого ч.2 ст.286 КК України та вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 04.07.2011 року, останнього визнано винним в скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на чотири роки з іспитовим строком на два роки, без позбавлення права керування транспортними засобами.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 08.11.2011 року вирок суду від 04.07.2011 року було скасовано та ОСОБА_6 звільнено від кримінальної відповідальності на підставі п.«в»ст. 1, ст.6 Закону України «Про амністію в 2011 році», а провадження по кримінальній справі закрито на підставі п.4 ст.6 КПК України. Сторонами вирок в частині відмови у задоволенні цивільного позову чи ухвала апеляційного суду не оскаржена.
З урахуванням зазначеного та закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_6 з нереабілітуючих підстав, суд у відповідності до ч.4 ст.61 ЦПК України вважає встановленим та таким, що не потребує доказування факт скоєн ня дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача ОСОБА_6, під час якої позивачу ОСОБА_5 було заподія но тяжкі тілесні ушкодження.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об"єктом, використанню, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Згідно роз"яснень п.4 ч.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року зі змінами „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Відповідно до вимог ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обовязків.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд виходив з того, що в судовому засіданні не встановлена наявність трудових відносин між відповідачами і тому не підлягає стягненню моральна шкода з цих осіб, у відповідності до ст. вимог ст. 1172 ЦК України. Дійсно судом, правильно визначено, що згідно договору від 29.12.2009 року відповідач ОСОБА_6 перебував у договірних відносинах з ПП ОСОБА_7 та перевозив пасажирів, тобто виконував трудові обов»язки, на автомобілі НОМЕР_1, який перебував у користуванні ПП ОСОБА_7, на підставі доручення від 08.01.2009 року. Суд правильно прийшов до висновку, що трудові відносини між відповідачами не доведені належними доказами, у відповідності до ст.24 КЗпП України, та зробив висновок, що посилання представників позивача на підтвердження трудових відносин відповідачів, наявністю дорожнього листа від 01.02.2009 року, путьового листа від 01.02.2009 року, ліцензійної картки, виробничої характеристики на ОСОБА_6 не є належними, оскільки дорожній та путьовий листи видавалися товариством, як організатором перевезень згідно договору, а характеристики на ОСОБА_6 видавалися за запитом.
Згідно матеріалів кримінальної справи, а саме п.2.1.2 Договору про здійснення пасажирських перевезень на маршруті №48 від 29.12.2009 року визначено, що автобус береться в оренду з екіпажем. Водій перебуває у трудових відносинах з ПП ОСОБА_7
Але, відмовляючи у задоволенні вимог щодо стягнення моральної шкоди з «Дніпропетровське АТП-11228», суд відмовив також у стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_6 Проте, з такими висновками суду не можна погодитись, оскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
За правилом, визначеним у ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Але в даному випадку спірні правовідносини регулюються ст.1167 ЦК України, згідно якої, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_6, не є безпідставними, таки ми, що грунтуються на законі, позов в цій частині підлягає задоволенню, оскільки останній керував транспортним засобом під час дорожньо-транспортної пригоди і у відповідності до ст. 1167 ЦК України повинен нести відповідальність за моральну шкоду, заподіяну позивачу.
Що стосується розміру відшкодування, то колегія вважає, що відповідно до вимог п. 3,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»від 31.03.1995 року з наступними змінами під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу фізичних, душевних страждань, яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат та їх тривалості. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходе до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині стягнення на користь позивача з відповідача ОСОБА_6 моральної шкоди в розмірі 50 тисяч гривень.
У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.209,307,309,314,316 Цивільно-процесу ального кодексу України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 -задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2012 року - скасувати.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське АТП-11228» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду у розмірі 50000 грн.
У задоволенні позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства «Дніпропетровське АТП-11228» відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 судовий збір на користь держави у розмірі 500 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: