08.11.2012

Апеляційний суд міста Севастополя

Справа № 22ц-2790-1842/2012 р. Головуючий

у 1 інстанції Фисюк О.І.

Категорія 57 Доповідач апеляційної

інстанції Колбіна Т.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Севастополя у складі:

головуючого судді - Колбіної Т.П.,

суддів - Сундукова В.М., Саліхова В.В.

при секретарі - Лашкевич Н.О.,

за участю представника позивача - ОСОБА_3, представника Управління ЖКГ СМДА - Сафонова С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 травня 2012 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Управління житлово-комунального господарства севастопольської міської державної адміністрації, Комунального підприємства «Житлосервіс-15», треті особи - Комунальне підприємство Севастопольської міської ради «Севміськводоканал», Публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго», про зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

В липні 2011 року позивач звернулась до суду з наведеним позовом до відповідачів та просила зобов'язати відповідачів забезпечити здачу в експлуатацію державній комісії будинку АДРЕСА_1, зобов'язати відповідачів виготовити та передати КП «Севміськводоканал» та ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго» технічну документацію на будинок, перерозподілити житлову площу гуртожитку відповідно до черги на поліпшення житлових умов та провести перерахунок оплати послуг з водопостачання, водовідведення та електропостачання.

Позов мотивує тим, що в порушення приписів розпорядження №1014-р від 12.08.2005 р. КП «Житлосервіс-15» не виготовлений робочий проект по реконструкції гуртожитку по АДРЕСА_1, під жилий будинок, будинок не зданий в експлуатацію, технічна документація на будинок не передана постачальникам послуг з водопостачання та електропостачання, що перешкоджає встановленню індивідуальних приборів обліку (лічильників). Також вважає, що при розподілі житлової площі будинку не було враховано черга на поліпшення житлових умов.

Рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 травня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходів з того, що позивачем не доведені позовні вимоги, а саме - не наведено, які саме права ОСОБА_5 порушені з боку відповідачів.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття ст. 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема примусове виконання обов'язку в натурі, який застосо вується у тих випадках, коли відповідач зобов'язаний вчинити певні дії сто совно позивача, але відмовився або уникає можливості виконати свій обов'язок. Тобто цей спосіб захисту застосовується за наявності зобов'язальних правовідно син між позивачем та відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 проживає у кімнаті АДРЕСА_1, який є гуртожитком.

Відповідно до Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації №1014-р від 10.08.2005 р. «Про реконструкцію блочного гуртожитку по АДРЕСА_1» Комунальному підприємству «Житлосервіс-15» доручено укласти індивідуальні договори з мешканцями на дольову участь за рахунок особистих коштів в реконструкції гуртожитку по АДРЕСА_1; виступити замовником робіт по виготовленню робочого проекту по реконструкції гуртожитку по АДРЕСА_1, під житловий будинок за рахунок дольових коштів, дозволити мешканцям виготовити індивідуальні робочі проекти на реконструкцію блочних гуртожитків по АДРЕСА_1, під квартири. Після завершення реконструкції гуртожитку по АДРЕСА_1, під житловий будинок здати будинок в експлуатацію.

З позову вбачається, що вимоги ОСОБА_5 зводяться до зобов'язання відповідачів (без визначення конкретної юридичної особи) забезпечити здачу державній комісії будинку в експлуатацію.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про необґрунтованість позову, оскільки ОСОБА_5 не зазначено, яке саме її право порушено з боку відповідачів та на підставі якої норми закону у відповідачів виникло зобов'язання перед позивачем по вчиненню певних дій.

Посилання ОСОБА_5 на порушення її прав, передбачених ст.47 та 50 Конституції України, ст.175 Житлового кодексу не можуть бути прийняти до уваги, оскільки позивачем не наведено жодного доказу порушення її прав, встановлених вказаними законодавчими актами, з боку відповідачів.

Щодо зобов'язання передачі технічної документації постачальникам послуг з водопостачання, водовідведення та електропостачання, ці вимоги також не засновані на законі.

Посилання позивача на порушення її прав, передбачених статтею 67 Житлового кодексу України, є неспроможним, оскільки вказана стаття встановлює, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Фактів порушення її прав при нарахуванні плати за комунальні послуги позивачем не наведені, що також дає підстави для висновку про необґрунтованість позову.

Крім того, листом Севастопольської міської державної адміністрації від 23.05.2011 р. (вих.№С-1053/1) ОСОБА_5 роз'яснено, що у випадку встановлення індивідуальних приладів обліку споживання розрахунок мешканців здійснюється на підставі показників цих приладів, а не за загальним приладом обліку житлового будинку (арк.с.32-33). Доказів встановлення або перешкод по встановленню індивідуальних приладів обліку в квартирі позивачів останньою не надано.

Таким чином, твердження ОСОБА_5 щодо перешкод з боку відповідачів у встановленні індивідуальних приладів обліку у зв'язку з затримкою передачі технічної документації постачальникам послуг з водопостачання, водовідведення та електропостачання, та незаконного нарахування вартості наданих послуг є такими, що не відповідають дійсності.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вимоги позивача про зобов'язання Севастопольської міської Ради перерозподілити між мешканцями житлову площу гуртожитку згідно черги на поліпшення житлових умов, оскільки ОСОБА_5 позов поданий від імені її особисто, доказів порушення її прав при розподілі житлової площі не наведено, а також не надано доказів перебування її на квартирному обліку для поліпшення житлових умов та порушення її прав при розподілі житлової площі у гуртожитку.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не є підставами для скасування прийнятого у даній справі судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Апеляційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому, відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення - залишенню без змін.

Керуючись 303,304,307,308,313-315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 07 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя: /підпис/ Т.П. Колбіна

Судді: /підпис/ В.М. Сундуков

/підпис/ В.В. Саліхов

З оригіналом згідно:

Суддя Апеляційного суду

м. Севастополя Т.П. Колбіна