УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №: 22-ц/0190/6936/2012Головуючий суду першої інстанції:Хотянова В.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Е. В.

"27" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіФілатової Є.В.

СуддівЛюбобратцевої Н.І. Харченко І.О.

При секретаріПостіковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» до товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_7 про визнання договору пайової участі у будівництві недійсним та застосування наслідків недійсності правочину, за апеляційною скаргою директора відділення Сімферопольської регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» Яркіної Тетяни Василівни на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2012 року ПАТ «Банк «Київська Русь» звернулось з позовом до ТОВ фірма «Консоль ЛТД», ОСОБА_7 про визнання договору пайової участі у будівництві №0205/288-423 (р) від 17.01.2008 року недійсним правочином та застосування наслідків недійсності правочину.

Вимоги мотивовані тим, що 11 грудня 2007 року між ТОВ Фірма «Консоль ЛТД» та позивачем укладено кредитний договір №12262-6/КЛ із змінами та доповненнями, внесеними додатковими угодами. З метою забезпечення виконання умов договору між ними укладено іпотечний договір №757 від 01.03.2010 року. Предметом договору іпотеки є нерухоме майно: право оренди земельної ділянки загальною площею 2,5628 га та об'єкт незавершеного будівництва: АР Крим, м. Алушта, вул. Б. Хмельницького,31. У квітні 2012 року підчас розгляду в суді цивільної справи за позовом ОСОБА_7 до ТОВ «Фірма «Консоль» та ПАТ «Банк «Київська Русь» про визнання Іпотечного договору недійсним позивачеві стало відомо про наявність між відповідачкою та ТОВ «Фірма «Консоль договору пайової участі у будівництві від 17.01.2008 року, за умовами якого, пайщик повністю набуває право на пайову участь у будівництві та майнове право на отримання в приватну власність після введення об'єкту в експлуатацію частки пайщика - квартиру НОМЕР_1 на сьомому поверсі, площею 30,9 кв.м. у будинку в АДРЕСА_1. Позивач вважає правочин удаваним та просить визнати його недійсним, оскільки насправді він є договором про інвестиційну діяльність, має ознаки договору довірчого управління грошовими коштами, але не може бути визнаний таким, оскільки забудовник не має ліцензії на такий вид діяльності, що суперечить ЗУ «Про інвестиційну діяльність» та ЗУ «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю». Позивач вважає, що оспорений договір порушує його права як іпотекодавця.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року у позові ПАТ «Банк «Київська Русь» відмовлено.

В апеляційній скарзі директор відділення Сімферопольської регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» Яркіна Т.В. просить скасувати судове рішення та ухвалити нове про задоволення позову. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням ЗУ «Про інвестиційну діяльність», зокрема ст. 4 Закону, якою визначено заборону прямого інвестування в об'єкти житлового будівництва фізичними особами.

Суд не зважив на докази, що свідчать про удаваність договору, а саме відсутністю податкового обліку договору та не подання відповідачами податкової декларації. В супереч ст. 235 ЦК України суд не з'ясував змісту правочину, який приховано відповідачем. Крім того, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не звернув уваги, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору. Апелянт, вказує на наявність порушення його прав, як іпотекодержателя, наслідком якого може стати неможливість задоволення вимог банку з погашення кредитної заборгованості ТОВ фірми «Консоль ЛТД» за рахунок Предмету іпотеки в обсязі, встановленим Іпотечним договором.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Позивач оспорював угоду як удавану, яка по суті є прихованим інвестиційним договором.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виникли правовідносини з приводу сумісної діяльності, спрямованої на досягнення спільної мети - зведення об'єкту житлового будівництва. Суд не погодився з оцінкою оспорюваного договору як інвестиційного. Всі доводи та заперечення апелянта з цього приводу досліджені судом першої інстанції, оскільки позивач посилався на них в обґрунтування позовних вимог. Колегія суддів погоджується з цим висновком, як таким, що відповідає фактичним обставинам та не суперечить закону.

Статтею 4 Закону «Про інвестиційну діяльність», на яку посилається апелянт, встановлено обмеження щодо інвестування та фінансування будівництва об'єктів житлового будівництва з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі й в управління, яке може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, а також шляхом випуску цільових облігацій, виконання зобов'язань за якими забезпечується одиницею такої нерухомості. Виходячи з цих положень закону, забудовник не може безпосередньо укладати з інвесторами, в тому числі фізичними особами, договори про фінансування будівництва об'єкту житлового призначення.

Разом з тим, чинним законодавством не заборонено здійснення будівництва житлових об'єктів шляхом укладання договорів про спільну діяльність.

Згідно ч.1 ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону. Частиною 2 цієї норми встановлено, що спільна діяльність може здійснюватися як на підставі об'єднання вкладів учасників, так і без такого об'єднання, а вклади учасників можуть бути й у вигляді грошових коштів. Це означає, що за договором про спільну діяльність договірні сторони об'єднують свої ресурси, в тому числі й фінансові, для досягнення поставленої мети, у даному випадку будівництва об'єкту житлового призначення. При цьому функції забудовника може виконувати один з учасників.

На відміну від інвестиційного договору договір про спільну діяльність будівництва об'єкту житла має відповідати вимогам ст. ст. 1137 та 1139 ЦК України, тобто учасник договору не лише вносить кошти на фінансування будівництва відповідної кількості квартир, а й бере на себе зобов'язання щодо участі у відшкодуванні витрат та збитків, пов'язаних із реалізацією інвестиційного проекту та участі у розподілу прибутків, отриманого від реалізації такого інвестиційного проекту.

Отже суттєвим для договору про спільну діяльність з реалізації інвестиційних проектів будівництва житлових об'єктів є не умова щодо співпраці у сфері подальшої експлуатації житла, а умова взяти на себе договірними сторонами майнових зобов'язань за відповідними ризиками з реалізації інвестиційного проекту та їх участі у розподілу та прибутку, отриманого від реалізації проекту.

В даному випадку у п.9.14 договору про сумісну діяльність сторони передбачили, що спільною метою діяльності є не одержання прибутку, а створення житлового об'єкту, в якому за результатом діяльності сторони набувають право власності на створений продукт пропорційно пайовому внеску. Для цього вони поєднують грошеві кошти, майно, професійні знання, навички, вміння ділові зв'язки, тощо. При цьому сторони окремо оговорили, що спільна діяльність не має інвестиційного характеру. А пунктами 9.7,9.8 договору встановлена відповідальність сторін за договореними зобов'язаннями перед третіми особами та розподіл витрат та збитків, в тому числі незапланованих, що виникатимуть під час спільної діяльності, що непритаманне інвестиційним правовідносинам.

З аналізу зазначених умов договору вбачається, що він має характер спільної діяльності. Подання податкової декларації та взяття договору на податковий облік передбачено податковим законодавством, але не є умовами договору. Невиконання цих вимог має певні наслідки (податкові санкції), але не впливає на договір та не змінює його змісту. Тому податкові порушення з цій частині не свідчать про інвестиційний характер оспорюваного договору та не є доказом недійсності цього договору.

Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу директора відділення Сімферопольської регіональної дирекції ПАТ «Банк «Київська Русь» Яркіної Тетяни Василівни відхилити, рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 23 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді: