РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/6614/2012Головуючий суду першої інстанції:Злотніков В.Я.
Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Е. В.
РІШЕННЯ
"27" листопада 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіФілатової Є.В.
СуддівЛюбобратцевої Н.І. Харченко І.О.
При секретаріПостіковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа: Сімферопольська міська рада про припинення права спільної часткової власності, поділ домоволодіння, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2012 року,
ВСТАНОВИЛА:
У вересня 2011 року ОСОБА_7 звернувся з позовом до ОСОБА_8, третя особа: Сімферопольська міська рада про припинення права спільної часткової власності, поділ домоволодіння, визначення порядку користування земельною ділянкою.
Вимоги мотивовані тим, що позивачу на підставі договору дарування від 11.10.2007 р. належить Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1. Власником іншої частки домоволодіння є відповідачка ОСОБА_8 У зв'язку з відсутністю взаєморозуміння між сторонами у питаннях володіння, користування та розпорядження спірним майном, позивач має право на виділ в натурі його частки з майна, що є у спільній частковій власності.
Ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 17 листопада 2011 року позовна заява ОСОБА_7 в частині визначення порядку користування земельною ділянкою залишена без розгляду.
В решті вимог рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2012 року позов ОСОБА_7 задоволено; виділено в натурі ОСОБА_7 належну йому Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1 у житловому будинку «А» приміщення 1-1 жилу кімнату площею 17,9 кв.м., приміщення №1-1 кухню площею 7,4 кв.м., приміщення №1-2 жилу кімнату площею 10,4 кв.м., приміщення №1-3 передпокій площею 5,4 кв.м., приміщення №1-4 санвузол площею 1,9 кв.м., приміщення №1-3 коридор площею 6,7 кв.м., сараї літери «Б», «Д», «Б-1», тамбур літер «б2», вбиральню літер «Г», навіси літери «б3», «Ж», «С», підвал літер «п/Б», вхід до підвалу літер «б-1», відповідно до варіанту №1 висновку судової будівельно-технічної експертизи №38 від 28.05.2012 року, проведеної ТОВ «Науково-дослідницька лабораторія судової експертизи», визнавши за ОСОБА_10 право власності на вказане майно; припинено право спільної часткової власності ОСОБА_7 на Ѕ частку домоволодіння АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Вважає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що виділені позивачеві споруди: навіс літ. «Ж», туалет літ. «Г», сарай літ. «Б» не існують. Замість них зведені самочинні споруди. Задовольняючи позовні вимоги, суд тим самим узаконив самовільні споруди «Ж», «Г», «Б», які позивач не міг оформити іншим шляхом, оскільки вони не відповідають вимогам ДБН. Крім того, суд першої інстанції відступивши від рівності часток, не стягнув на користь позивачки грошову компенсацію, безпідставно зазначивши, що вона не зареєструвала свого права власності, в тої час як відмітку про реєстрацію зроблено на правовстановлюючому документі ще у 1995р.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1. Їх право попередники - брати ОСОБА_11 та ОСОБА_12 успадкували по Ѕ часток зазначеного домоволодіння. 29.05.1973р. вони уклали між собою нотаріально посвідчений договір про порядок користування будинком та надвірними спорудами, за яким ОСОБА_11, доля якого в подальшому перейшла до його дружини ОСОБА_13, а потім до позивача, були виділено житловому будинку літ. «А» приміщення 1-1 /колишні 1-1 та 1-2/ площею 17,9 кв.м, 2-1 площею 10,4 кв.м, у прибудові літ «а» приміщення 1-3 пл. 7,5кв.м, 2-3 пл. 6,7кві.м, у сараю літ. «Б» приміщення №2 та №3, пристрій літ. «б-1». ОСОБА_12 було виділено у користування у житловому будинку літ. «А» приміщення 3-1 площею 5,5 кв.м, 3-2 площею 8,5 кв.м, 4-1 пл.7,2кв.м, 4-2 пл.10,9кв.м, у прибудові літ «а» приміщення 3-3 пл. 13,4кв.м, у сараю літ. «Б» приміщення №4 та №5, пристрій літ. «б». В подальшому власники здійснили внутрішню перебудову своїх жилих приміщень без зміни лінійних розмірів та кожен звів для власних потреб надвірні споруди, без зміни встановленого порядку користування.
Право попередниками відповідачки було проведено перепланування житлових приміщень та зведено тамбур літ «б» та сарай літ «Е», які не здані в експлуатацію та є самочинними на час розгляду спору.
За життя ОСОБА_11 також здійснив перепланування своїх приміщень у літ. «А», за рахунок яких збільшив загальну площу. Збудував надвірні споруди сарай літ.«Б-1», тамбур літ.«б-2», сарай літ. «Д», навіси літ. «б-3», «ж» та «с»., які після його смерті здано в експлуатацію ОСОБА_14 рішенням від 8.08.1995р. Інших змін зазначених споруд при інвентаризації не встановлено. Тому довід апелянта про те, що ці споруди є самочинними, а суд, передавши позивачеві, фактично їх узаконив, суперечать фактичним обставинам та матеріалам справи.
Враховуючи, що за висновком експертизи реальний розділ домоволодіння можливий, суд обґрунтовано виділив частку позивача, припинивши право спільної часткової власності на домоволодіння.
Експерт пропонував два варіанти розділу домоволодіння. Сторони заперечують проти другого варіанта, оскільки він передбачає не зручне користування надвірними спорудами, яке суперечить фактично складеному порядку користування.
Відповідачка також віддає перевагу першому варіанту, який обрав суд, але за умов передання їй навісу літ. «Ж». Проте колегія не знаходить підстав для цього, оскільки зазначена споруда зведена ОСОБА_11, здана в експлуатацію його правонаступником та весь час перебувала у користуванні саме позивача.
За таких обставин колегія погоджується з прийнятим варіантом виділу частки майна, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим.
Разом з тим, суд не вирішив питання щодо реального визначення частки, що належить відповідачці та відмовив у стягненні на її користь грошової компенсації за відступ від часток, виходячи з того, що її право не виникло, оскільки не зареєстровано в реєстру нерухомості.
З цим колегія погодитися не може.
Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній часткової власності. У рази такого виділу право спільної часткової власності на це майно для співвласника, що здійснив виділ, припиняється. Відповідно до ст. 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками, при цьому також право спільної часткової власності на майно припиняється.
Як випливає із зазначених положень закону, виділ частки майна, що є спільною частковою власністю двох осіб, є по суті розділом. Визначаючи право власності одного з них на виділену частку в натурі, суд повинен виділити у власність відповідну частку й другому співвласникові. За висновком експертизи другому співвласникові на Ѕ частку виділяється в літ. «А» приміщення: 2-2 площею 15,1кв.м, 2-1 площею 7,8кв.м, у літ. «А-1» приміщення 2-2 площею 10,9кв.м, 2-3 площею 6,6кв.м, 2-4 площею 6,7кв.м ґанок літ. «к/А-1», сарай літ. «Б-2». Тому зазначені споруди мають буди передані у власність відповідачці одночасно з припиненням її права на спільну часткову власність.
Колегія суддів не може погодитися з судження про те, що відповідачка не є власником своєї частки, оскільки нею надано правовстановлюючий документ з відміткою про реєстрацію права власності 27.10. 1995 р. Суперечливі данні щодо реєстрації цій частки за ОСОБА_8 не перешкоджають розділу.
Разом з тим, колегія вважає, що обраний судом перший варіант виділу(розділу) не потребує грошової компенсації на користь одного зі співвласників, виходячи з таких підстав.
Як вбачається з умов угоди про визначення порядку користування попередніми власниками правопопереднику позивача було передано у користування приміщення площею 42,5кв.м., правопопереднику відповідачки - 45,5кв.м. Надвірні споруди поділені порівну. Збільшення вартості частки, що наразі належить ОСОБА_7 виникло внаслідок здачі в експлуатацію надвірних споруд, зведених право попередником позивача, що не є підставою для збільшення долі та стягнення компенсації.
Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 309 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_9 відхилити, рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 07 серпня 2012 року змінити, відмовити у стягненні грошової компенсації з інших підстав. В решті це ж рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: