АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22-11948/12 р. Головуючий в 1 інстанції: Коренюк А.М.
Доповідач - Усик Г.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
06 листопада 2012 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Соколової В.В.,Нежури В.А.,
при секретарі - Штефюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна спільним сумісним майном подружжя та його поділ шляхом визнання права власності на його частку,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2012 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, яким просив виділити йому та відповідачці по 1/2 частині АДРЕСА_1.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 21.06.2012 р. позов задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 у м. Києві спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 в м. Києві, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2004 р., зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 21.04.2004 р.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину АДРЕСА_1 у м. Києві, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.04.2004 р., зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 21.04.2004 р.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3 219 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначала, що визнаючи квартиру АДРЕСА_1 в м. Києві спільною сумісною власністю подружжя, суд не з'ясував джерело придбання спірного майна, та в порушення вимог ст.61 ЦПК України не урахував обставини, які були визнані сторонами і не підлягали доказуванню, а саме: сторони визнавали, що спірна квартира була придбана у шлюбі за кошти, в тому числі подаровані відповідачці ОСОБА_1 її матір'ю. Однак зазначені обставини суд залишив поза увагою, не надавши їх відповідної правової оцінки.
Крім того вважала, що суд безпідставно стягнув з неї судові витрати, оскільки позивач таких вимог не заявляв, і за своєю правовою природою зазначений спір є немайновим.
Вказувала також на те, що суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач ставив питання не про поділ спільного сумісного майна подружжя, а про виділ йому Ѕ частини квартири, що не є тотожним, і регулюється іншими нормами права - ст. 364, 370 ЦК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 та його представник просили апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З 01.03.1997 р. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15.07.2009 р. Від шлюбу вони мають двох неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.
20.04.2004 р., тобто в період шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_6 з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони була придбана квартира АДРЕСА_1 у м. Києві, яка складається з трьох кімнат загальною площею 55,3 кв.м., в тому числі жилою площею 36,4 кв.м.
Визнаючи зазначену квартиру спільною сумісною власністю подружжя, суд першої інстанції, виходив з того, що це майно було придбано в період шлюбу за їх спільні кошти, а тому їх частки відповідно ч.1 ст.70 СК України є рівними.
Оскільки спірне майно є неподільним, та ураховуючи, що жоден з подружжя не надавав згоди на присудження йому грошової компенсації, та не вносив на депозитний рахунок суду відповідної суми грошової компенсації, суд визнав ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу.
З таким висновком суду повністю погодитись на можна виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.2 ст.303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.
Судом апеляційної інстанції задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про допит в якості свідка матері відповідачки - ОСОБА_7 та приєднання до матеріалів справи договорів купівлі-продажу нерухомості від 10.07.1996 р. та від 06.08.1996 р. з огляду на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив відповідачці у задоволенні цього клопотання. У зв'язку з наведеним та з урахуванням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, було задоволено клопотання представника позивача про допит у якості свідків матері позивача - ОСОБА_8 та ОСОБА_9
За змістом ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самосійного заробітку.
Відповідно до ч.1 ст.57 цього Кодексу особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею (ним) до шлюбу, та майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, та майно, набуте нею ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції залишив поза увагою твердження ОСОБА_1 про те, що спірна квартира була придбана, в тому числі і за кошти, які були подаровані їй особисто її матір'ю від продажу належної їй квартири АДРЕСА_6, та що зазначені обставини визнавались позивачем, колегія суддів виходить з наступного.
В суді першої інстанції позивач дійсно не заперечував, що спірна квартира була придбана за 34 500 доларів США, в тому числі і за кошти у розмірі 23 500 доларів, які були надані матір'ю позивачки від продажу належної їй квартири АДРЕСА_6 у м. Києві. Вартість, як придбаної спірної квартири так і квартири АДРЕСА_6 у м. Києві підтверджується також наданими суду розписками, і зазначена обставина сторонами також визнається.
Відповідно до ч.1 ст.61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
З огляду на наведене у суду першої інстанції не було правових підстав не брати до уваги доводи позивачки про те, що більша частина коштів внесених у придбання спірної квартири належала їй особисто, оскільки була подаровані її матір'ю від продажу квартири АДРЕСА_6 у м. Києві.
Та обставина, що кошти від продажу цієї квартири були надані матір'ю відповідачки підтвердив і ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції. Зазначені обставини в силу ч.1 ст.61 ЦПК України також не підлягають доказуванню. Твердження позивача про те, що за час спільного проживання у шлюбі з ОСОБА_1, він на вимогу матері відповідачки повернув їй половину коштів за придбану спірну квартиру, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зазначені обставини не підтверджуються відповідними документальними доказами і не визнаються ОСОБА_1 та ОСОБА_7
Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 також підтвердила ту обставину, що виручені від продажу квартири АДРЕСА_6 у м. Києві вона подарувала особисто своїй дочці, а не їх сім'ї оскільки вона не довіряла позивачу в силу його особистих якостей.
Крім того зазначила, що квартира АДРЕСА_6 у м. Києві була придбана 06.08.1996 р. за кошти, які належали її дочці від продажу належної їй та її батькові ОСОБА_10 двокімнатної квартири АДРЕСА_8, яка була продана 10.06.1996 р., на підтвердження чого надала копії укладених угод.
Допитана в судовому засіданні, як свідок мати позивача ОСОБА_8 стверджувала, що вона неодноразово надавала кошти сім'ї сина, однак за відсутності документального підтвердження таких пояснень та невизнання зазначених обставин ОСОБА_1, вони не можуть бути прийняті як допустимі докази.
Свідок ОСОБА_9 пояснив, що ОСОБА_2 позичав у нього кошти в розмірі 5000 доларів США для придбання для сім'ї квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, які йому повернув приблизно через півроку. Зазначені обставини визнала і відповідач ОСОБА_1, зазначивши, що дійсно у зв'язку з відсутністю в сім'ї достатньої суми грошей для придбання спірної квартири, вони позичали кошти у знайомих.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 в м. Києві не є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки вона частково була придбана за кошти, що належали відповідачці ОСОБА_2 (23500 доларів США). Розмір її частки від загальної вартості спірної квартири 34500 доларів США майні становить 68%. Інша частина спірної квартири, що становить 32% від її загальної вартості була придбана за спільні кошти подружжя.
Виходячи з частки ОСОБА_1, що належить особисто їй в спірному майні, та рівності часток подружжя в майні, що належить їм на праві спільної сумісної власності, частка ОСОБА_1 буде складати 84%, (68 + 32 : 2), а частка позивача 16%, що становить відповідно 4/5 та 1/5 частини спірної квартири.
З урахуванням наведеного, рішення суду підлягає скасуванню з ухвалення у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 частково, а саме: визнання за ним в порядку поділу майна подружжя права власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 в м. Києві, а за ОСОБА_1 визнання права власності - на 4\5 частини цієї квартири.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню понесені ним витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог , що становить 1400,00 грн.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 21 червня 2012 р. скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/5 частину квартири АДРЕСА_1 у м. Києві.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 4/5 частини квартири АДРЕСА_1 у м. Києві.
Стягнути з ОСОБА_11 на користь ОСОБА_2 1400,00 грн. на відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: