АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22 -14729/12 Головуючий у 1 інстанції -Піхур О.В..
Доповідач - Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 жовтня 2012 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Соколової В.В., Нежури В.А.
при секретарі - Штефюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2012 р. у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення фактів, що мають юридичне значення,-
в с т а н о в и л а :
У серпні 2012 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в які просила встановити факту неправдивості та спростувати відносно неї інформацію, поширену в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, у статтях «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_3».
Свої вимоги обгрунтовувала тим, що вказана інформація є недостовірною та такою, що ганьбить її честь, гідність і ділову репутацію, а тому підлягає спростуванню у судовому порядку.
Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 20.08.2012 р. відмовлено у відкритті провадження у справі, з посиланням на ч.4 ст.256 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначену ухвалу, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Зазначала, що на момент звернення до суду вона не має даних про особу, яка поширила недостовірну інформацію, а тому подаючи заяву про встановлення факту, що має юридичне значення, вона керувалася вимогами ч.4 ст.277 ЦК України.
Також вказувала на те, що висновок суду про наявність спору про право ґрунтується на припущеннях, а посилання суду на можливість заявника скористатись своїм правом забезпечення доказів, передбаченим ст.133 ЦПК України не ґрунтується на вимогах законодавства, оскільки дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані в порядку передбаченому ст. 137 ЦПК України лише після відкриття провадження у справі.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя керувався ч.4 ст.256 ЦПК України, виходячи з того, що з неї убачається спір про право, а тому вона підлягає розгляду в порядку позовного провадження.
З таким висновком судді погодитись не можна, виходячи з наступного.
Способи захисту цивільних прав та інтересів викладені у ч.2 ст.16 ЦК України.
ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про встановлення факту неправдивості та спростування інформації, яка була поширена в мережі Інтернет на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, автор поширеної інформації та власник веб-сайта їй невідомі, і встановити їх вона не може.
Згідно ч.4 ст.277 ЦК України, якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту неправдивості інформації та її спростування.
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду України викладених у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо).
У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.
У разі доведеності обставин, на які посилається заявник, суд лише констатує факт, що поширена інформація є неправдивою, та спростовує її. При цьому тягар доказування недостовірності поширеної інформації покладається на заявника, який несе витрати, пов'язані з її спростуванням. Встановлення такого факту можливо лише у тому разі, коли особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома.
Якщо під час розгляду справи в порядку окремого провадження особа, яка поширила інформацію, щодо якої виник спір, стане відома, то відповідно до положень частини шостої ст. 235 ЦПК, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Зважаючи на викладене, ухвалу суду про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення не можна визнати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Шевченківського суду м. Києва від 20 серпня 2012 р. скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий: Судді: