УКРАЇНА

Справа № 22-12162/1ё2 р. Головуючий в 1 інстанції - Бобровник О.В.

Доповідач - Усик Г.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Соколової В.В., Нежури В.А.

при секретарі - Бігус М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта», третя особа: директор дирекції «Автотранспошта» Трохименко Василь Іванович про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У червні 2010 р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до УДППЗ «Укрпошта», в якому з урахуванням уточнень та доповнень просила визнати незаконним наказ №187-к від 19.05.2010 р. про звільнення її з посади начальника ВОПАРК, поновити її на роботі на зазначеній посаді, стягнути з відповідача середній заробіток за час несвоєчасної виплати розрахункових коштів при звільненні в розмірі 92 560,00 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу за 2011-2012 роки, а також стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що наказом №187-к від 19.05.2010 р. її незаконно звільнено з посади начальника відділу ОПАРК дирекції «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» за п.3 ст.40 КЗпП України.

Накладення на неї попередніх дисциплінарних стягнень вважала незаконним, викликаним упередженим ставленням до неї з боку директора підприємства Трохименка В.І. за виявлений нею факт використання ним фальшивого диплому.

Крім того, зазначала, що її було звільнено за відсутності згоди профспілкового комітету, до якого адміністрація відповідача двічі з верталась з відповідним поданням.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 27.06.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення по суті заявлених нею позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.

Зазначала, що суд першої інстанції не перевірив в чому конкретно проявилось порушення трудової дисципліни, та чи було воно підставою для розірвання трудового договору.

Крім того суд не звернув увагу на те, що профспілковий комітет двічі не надавав згоди на її звільнення, та не надав ніякої правової оцінки посиланням відповідача на ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки», а також залишив поза увагою її вимоги про відшкодування їй середнього заробітку за час несвоєчасної виплати розрахункових коштів при звільненні, та не зазначив причини звільнення відповідача від відповідальності за ст.117 КЗпП України.

В судовому засіданні ОСОБА_1 просила задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представники УДППЗ «Укрпошта» просили апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

Третя особа Трохименко В.І. в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належно.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Наказом директора дирекції «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» №187-к від 19.05.2010 р. ОСОБА_1 звільнено з 19.05.2010 р. з посади начальника відділу обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів (відділ ОПАРК) за систематичне невиконання покладених на неї трудових договором обов'язків, згідно п.3 ст.40 КЗпП України.

Підставою для її звільнення зазначено: подання щодо надання згоди на звільнення від 05.05.2010 р. № 01-578; посилання на ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки»; наказ №07 від 14.01.2010 р. про оголошення догани ОСОБА_1; наказ №84 від 02.03.2010 про оголошення догани ОСОБА_1; акти від 09.04.2010 р. - 3 шт. та пояснення ОСОБА_1

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що її звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України відбулось з дотриманням вимог трудового законодавства, оскільки мало місце систематичне невиконання нею трудових обов'язків, що підтверджується рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 24.11.2010 р., яким визнано законним наказ №84 від 22.03.2010 р. про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та вчиненням нею повторного дисциплінарного проступку.

З таким висновком суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

За змістом п.3 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженими ним органом лише у випадках, зокрема систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Згідно з вимогами ч.1 та ч.7 ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору на підставах, передбачених п.3 ст.40 цього кодексу може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації членом якої є працівник. Рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. У разі якщо в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди профспілкового комітету.

Суд першої інстанції не звернув увагу на зазначені вимоги закону, і не надав правової оцінки відсутності згоди профспілковий комітет первинної профспілкової організації дирекції «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» на звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст.40 КЗпП України, та не перевірив обґрунтованість посилань в наказі №187-к від 19.05.2010 р. про звільнення ОСОБА_1 на ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, її права та гарантії діяльності», за змістом якої роботодавець має право звільнити працівника без згоди органу профспілки лише у разі відсутності обґрунтування відмови у наданні згоди на звільнення.

Перевіряючи доводи представників відповідача про відсутність обґрунтування відмови профспілкового комітету у наданні згоді на звільнення ОСОБА_1, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи убачається, що 08.04.2010 р. дирекція «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» звернулася з поданням до первинної профспілкової організації з про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України у зв'язку з невиконанням нею розпорядження директора №06 від 31.03.2010 р. по підготовці Плану заходів по усуненню недоліків встановлених перевіркою від 21.01.2010 р., з урахуванням накладених на неї попередніх стягнень у вигляді доган за наказами №07 від 14.01.2010 р. та № 84 від 22.03.2010 р. за порушення трудової дисципліни.

Зазначене подання було предметом розгляду первинної профспілкової організації працівників дирекції «Автотранспошта», за результатами якого профспілковий комітет відмовив у наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України, посилаючись на недоведеність невиконання ОСОБА_1 розпорядження №06 від 31.03.2010 р., та у зв'язку з тим, що накладення на позивачку дисциплінарного стягнення за наказом №07 від 14.01.2010 р. носить спірний характер, і є предметом розгляду справи в суді.

05.05.2010 р. дирекція «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» знову звернулась з поданням до первинної профспілкової організації працівників «Автотранспошта» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ст.40 КЗпП України, посилаючись на те, що 09.04.2010 р. позивачка без попереднього погодження з керівництвом та належних для цього правових підстав (повістки, виклику) самовільно залишила своє робоче місце для вирішення невиробничих потреб в прокуратурі Солом'янського району м. Києва. На обгрунтування подання роботодавець також посилався на попереднє накладення на позивачку дисциплінарних стягнень у вигляді доган за наказами № 07 від 14.01.2010 р. та № 84 від 22.03.2010 р.

18.05.2010 р. профспілковий комітет первинної профспілкової організації дирекції «Автотранспошта» направив директору повідомлення про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України за відсутності в її діях порушень трудової дисципліни, з посиланням на те, що вона виконувала розпорядження листа прокуратури Солом'янського району №867-10.

Рішення профспілкового комітету, викладене у цьому повідомленні містить чітке і зрозуміле обґрунтування відмови в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 - відсутність в її діях порушень трудової дисципліни, а тому наказ від 19.05.2010 р. №187-к про припинення трудового договору з ОСОБА_1 не можна вважати законним, оскільки він виданий з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України та ст.39 Закону України «Про професійні спілки, її права та гарантії діяльності».

Не знайшло свого підтвердження і доведеність відповідачем порушень трудової дисципліни ОСОБА_1, що мало місце 09.04.2010 р.

Так з матеріалів справи убачається, що на вимозі прокуратури Солом'янського району м. Києва від 26.04.2010 р. за № 867-10, направлену директору «Автотранспошта» про надання необхідних документів для перевірки звернення ОСОБА_1 з питань дотримання керівництвом дирекції «Автотранспошта» вимог законодавства про працю, міститься резолюція директора Трохименка В.І. «Юротдел. О.К. До виконання», що свідчить про те, що виконання зазначеної вимоги стосувалось, в тому числі і відділу кадрів, начальником якого була позивачка.

Крім того в судовому засіданні представниками відповідача не були спростовані доводи ОСОБА_1 про те, що вона прибула в прокуратуру Солом'янського району м. Києва на 15.00 год. для надання необхідних документів та пояснень на вимогу помічника прокурора Віноградова Д.С. Факт перебування ОСОБА_1 з 14.00 год. до 16.00 год. у приміщенні прокуратури Солом'янського району м. Києва підтверджується довідкою, складеною помічником прокурора Віноградовим Д.С.

Крім того, відповідно до Положення про відділ обліку, підготовки, аналізу та руху кадрів (ВОПАРК) начальник відділу має право бути представником від імені дирекції «Автотранспошта» у встановленому порядку з питань, що відносяться до компетенції ВОПАРК.

Зазначене свідчить про те, що ОСОБА_1 з поважних причин була відсутня на робочому місці 09.03.2010 р., що свідчить про відсутність в її діях порушень трудової дисципліни, про що також було зазначено і повідомленні профспілкового комітету про відмову в наданні згоди на звільнення ОСОБА_1 за п.3 ст.40 КЗпП України.

Крім того, рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 02.11.2010 р. було скасовано наказ №7 від 14.01.2010 р. про накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді догани, та стягнуто на її користь моральну шкоду в розмірі 500,00 грн.

Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним наказу №187-к від 19.05.2010 р. про звільнення її з посади начальника ВОПАРК, та про поновлення її на роботі на зазначеній посаді, підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення таких вимог.

У зв'язку поновленням ОСОБА_1 на роботі, суд одночасно приймає рішення про виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Оскільки заява про поновлення її на роботі розглядалась більше року не з її вини, вона має право на виплату їй середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, який становить 628 робочих днів.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу, відповідно постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. №100 визначається шляхом ділення заробітної плати за останні два місяці її роботи на число відпрацьованих нею робочих днів. Визначена у такий спосіб середньоденна заробітна плата множиться число робочих днів у розрахунковому періоді. За основу розрахунку колегія суддів приймає довідку про заробітну плату, надану ОСОБА_1, яка не містить відрахувань податку з фізичних осіб та єдиного внеску в Пенсійний фонд, оскільки утримання таких відрахувань покладено роботодавця при виплатів таких сум, а не при їх нарахуванні.

З урахуванням наведеного середньоденний розмір заробітної плати ОСОБА_1 буде становить 209,82 грн. ( заробітна плата за березень 2010 р. становить 1392,68 грн. + 4482,34 грн. за квітень 2010 р. = 5875,02 грн. : 28 відпрацьованих нею робочих днів).

Кількість робочих днів у розрахунковому періоді за період з звільнення ОСОБА_1 по день ухвалення судового рішення становить - 628. Таким чином загальний розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню з роботодавця складає 131 766,96 грн. (628 х 209,82).

Оскільки порушення трудових прав позивачки призвело до того, що вона була змушена звертатись до суду з вимогами про їх поновлення, та до втрати нею нормальних життєвих зв'язків і вимагало додаткових зусиль для організації свого життя, що безумовно завдавало їй моральних страждань, колегія суддів приходить до висновку, що вона має право на відшкодування моральної шкоди.

З урахуванням характеру та обсягу заподіяних ОСОБА_1 моральних страждань, їх тривалості та ступеня вини відповідача, колегія суддів вважає необхідним задовольнити ці вимоги в розмірі 1000,00 грн.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача середнього заробітку за час несвоєчасної виплати коштів при звільненні, то незважаючи на те, що вони не були предметом перевірки суду першої інстанції, задоволенню не підлягають, оскільки на час звільнення позивачці були виплачені всі належні їй суми.

Премія за результатами роботи за квітень 2010 р. у розмірі 3160,42 грн., компенсація за невикористані дні відпустки в розмірі 4,37 грн., з урахуванням індексації - 113,20 грн. були депоновані, і шляхом відправлення поштового переказу виплачені позивачці у січні 2011 р., після встановлення поважності причин відсутності її на робочому місці 09.04.2010 р. та 19.05.2010 р. Оплата листків тимчасової непрацездатності за період з 03.03.2010 р. по 12.03.2010 р. не відбулась з вини позивачки, яка своєчасно не передала їх для оплати роботодавцю, а тому колегія суддів вважає такі вимоги безпідставними.

Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обробки, підготовки, аналізу та руху кадрів дирекції «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 4700,42 грн. підлягає негайному виконанню.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1317,67 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 27 червня 2012 р. скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ №187-к від 19.05.2010 р. про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу обробки, підготовки, аналізу та руху кадрів дирекції «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» за п.3 ст.40 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обробки, підготовки, аналізу та руху кадрів дирекції «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта».

Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 131 766,96 грн. та на відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн.

Стягнути з Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» на користь держави судовий збір у розмірі 1317,67 грн.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника відділу обробки, підготовки, аналізу та руху кадрів дирекції «Автотранспошта» УДППЗ «Укрпошта» та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 4700,42 грн. підлягає негайному виконанню.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів. шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: