АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 10/2690/1996/2012 р. Головуючий у 1 інстанції Антонова Н.В.
Категорія ст. 165-2 КПК України Доповідач Бартащук Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючої судді Бартащук Л.В.
суддів Єфімова О.І., Бець О.В.
за участю прокурора Турика М.П.
захисника ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві, із застосуванням на підставі ст. 85-3 КПК України відеоконференції із Київським СІЗО ДДУПВП у м. Києві та Київській області, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 на постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року.
Цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Жовті води, Дніпропетровської області, громадянину України, українцю, одруженому, працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, не судимому,
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.
У задоволенні скарги ОСОБА_2 на його затримання відмовлено.
При вирішенні питання про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу, суд врахував характер вчиненого діяння, тяжкість злочину, та з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитись від слідства та суду, перешкоджати встановленню істини у кримінальній справі, для забезпечення виконання процесуальних рішень, застосував щодо нього запобіжний захід у виді взяття під варту.
В апеляції захисник ОСОБА_1 ставить питання про скасування вказаної постанови суду як незаконної та обрання відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі. Зокрема зазначає, що суд не перевіряв докази, які б вказували на скоєння злочину саме ОСОБА_2 та вказує на те, що судом не обґрунтована можливість обрання ОСОБА_2 більш м'якого запобіжного заходу. Крім того, зазначає, що при затриманні обвинуваченого порушені вимоги ст. 106 КПК України, а відмова у задоволенні скарги ОСОБА_2 на його затримання судом не мотивована.
Вислухавши доповідь судді, пояснення захисника та обвинуваченого на підтримання апеляції, думку прокурора, який вважав постанову судді законною та обґрунтованою, а апеляцію такою, що не підлягає задоволенню, перевіривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, 18.09.2012 року кримінальна справа № 18-538 порушена СУ ГУМВС України в м. Києві відносно ОСОБА_2.
18.09.2012 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 115 КПК України.
20.09.2012 року йому пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Старший слідчий СУ ГУМВС України в м. Києві Іванін П.В., за погодженням з заступником прокурора м. Києва, звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з поданням про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту, посилаючись на те, що ОСОБА_2 вчинив особливо тяжкий злочин, постійного місця проживання в м. Києві не має, перебуваючи на волі може ухилитись від органу досудового слідства та суду, від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини по справі.
21.09.2012 року ОСОБА_2 Голосіївським районним судом м. Києва продовжено строк тримання під вартою до 10-ти діб.
28.09.2012 року постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту. У задоволенні скарги ОСОБА_2 на його затримання відмовлено.
Відповідно до вимог ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Розглядаючи подання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суддя з'ясовує чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою.
Також, згідно ст.ст. 150, 155 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту суддя повинен врахувати тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, що її характеризують.
Як вбачається із матеріалів справи, суд при обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту відносно ОСОБА_2 обґрунтовано виходив із того, що в розпорядженні слідчого є достатні дані, що свідчать про наявність підозри у вчиненні обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
При судовому розгляді подання про обрання запобіжного заходу суд перевірив відповідність змісту подання вимогам закону та з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у поданні слідчого підстав для обрання щодо особи запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.
Для з'ясування зазначених обставин судом було вивчено матеріали справи, вислухано з цього приводу думку обвинуваченого, захисника, прокурора та слідчого.
Колегія суддів вважає, що суд зробив правильний висновок про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі може ухилитися від слідства та суду, перешкодити встановленню істини у справі.
Що стосується доводів, викладених в апеляції захисника, то зазначені ним обставини, не можуть бути безумовними підставами для скасування або зміни запобіжного заходу.
Та обставина, що суд не обґрунтував можливість обрання більш м'якого запобіжного заходу, на що посилається в апеляції захисник, не є підставою для скасування судового рішення, оскільки суд, зробивши висновок про необхідність обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді взяття під варту, фактично дійшов висновку про неможливість обрання щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» № 4 від 25.04.2003 року, при розгляді подання, суддя не вправі досліджувати докази, давати їм оцінку, в інший спосіб перевіряти доведеність вини обвинуваченого, розглядати й вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінальної справи по суті.
Отже, доводи захисника про відсутність доказів, які б вказували на скоєння злочину саме ОСОБА_2, не є предметом судового розгляду на стадії вирішення питання про обрання запобіжного заходу.
Крім того, відповідно до ст. 106 КПК України орган дізнання вправі затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі, лише при наявності однієї з таких підстав: коли цю особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його вчинення; коли очевидці, в тому числі й потерпілі, прямо вкажуть на дану особу, що саме вона вчинила злочин; коли на підозрюваному або на його одягу, при ньому або в його житлі буде виявлено явні сліди.
Про кожний випадок затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання зобов'язаний скласти протокол із зазначенням підстав, мотивів, дня, години, року, місяця затримання, пояснень затриманого, часу складання протоколу про роз'яснення підозрюваному в порядку, передбаченому ч.2 ст. 21 КПК України, права мати побачення із захисником з моменту затримання. Протокол підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу з переліком прав та обов'язків негайно вручається затриманому і направляється прокурору. На вимогу прокурора йому також надсилаються матеріали, що стали підставою для затримання. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, орган дізнання негайно повідомляє одного з її родичів.
Як вбачається з протоколу про затримання від 18.09.2012 року, підставою для затримання ОСОБА_2 вказано те, що очевидці прямо вказали на ОСОБА_2 як на особу, що вчинила злочин.
Крім того, в протоколі зазначені підстави і мотиви затримання ОСОБА_2, а саме: попередження можливості сховатися від слідства та суду, позбавлення можливості перешкодити встановленню істини в кримінальній справі; день, години затримання, рік, місяць, час складання протоколу, роз'яснені права, передбачені ст. 43-1 КПК України, протокол підписаний особою, яка його склала.
За таких обставин, відсутні дані вважати протокол процесуального заходу щодо ОСОБА_2 не належно оформленим та таким, що не містить підстав затримання.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування постанови судді, по справі не вбачається.
Суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 148, 150, 155 КПК України, з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2, даних про особу обвинуваченого, обрав запобіжний захід у виді взяття під варту, а тому підстав для скасування постанови судді, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 165-2, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,-
УХВАЛИЛА:
Постанову судді Голосіївського районного суду м. Києва від 28 вересня 2012 року про обрання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у виді взяття під варту залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_1 - без задоволення.
Головуючий:
Судді: