АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Справа № 10/2690/2386/2012 р. Головуючий у 1 інстанції Маліновська В.М.
Категорія ст. 165-2 КПК України Доповідач Бартащук Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2012 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючої судді Бартащук Л.В.
суддів Єфімової О.І., Коваль С.М.
за участю прокурора Дробот В.О.
захисника ОСОБА_1
обвинуваченого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві, із застосуванням на підставі ст. 85-3 КПК України відеоконференції із Київським СІЗО ДДУПВП у м. Києві та Київській області, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року.
Цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, росіянину, громадянину України, уродженцю м. Пермь, Росія, зареєстрованому та проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 розлученому, має на утриманні сина 2004 р.н., працюючому приватним підприємцем, раніше не судимому,
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.
При вирішенні питання про обрання щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу, суд врахував тяжкість інкримінованого злочину, особу обвинуваченого, та з метою забезпечення належної поведінки, застосував щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у виді взяття під варту.
В апеляції та доповненнях до неї захисник ОСОБА_1 ставить питання про скасування постанови суду як незаконної, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зокрема зазначає, що підстави для обрання найсуворішого запобіжного заходу відсутні, а матеріали кримінальної справи не свідчать про схильність ОСОБА_2 до злочинної діяльності. Також, апелянт вказує на те, що поза увагою суду залишені дані, що характеризують особу обвинуваченого, стан його здоров'я, а тому просить обрати ОСОБА_2 запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі.
Вивчивши матеріали справи та доводи захисника, які викладені в апеляційній скарзі, заслухавши в судовому засіданні доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, заслухавши думку прокурора, який заперечив проти доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України знаходиться кримінальна справа № 69-167, що порушена 12.11.2012 року відносно ОСОБА_2, службових осіб ТОВ «НВФ ТД «Рема» та інших невстановлених осіб за ч. 5 ст. 27, ч. 5 ст. 191 КК України, а також відносно службових осіб ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» за ознаками злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191 КК України.
14 листопада 2012 року ОСОБА_2 затримано в порядку ст. 115 КПК України.
Старший слідчий в ОВС управління розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління ДПС України Мойсеєнко В.В., за погодженням із заступником Генерального прокурора України, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з поданням про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту, посилаючись на тяжкість злочину у вчиненні якого він обвинувачується, та вказуючи, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі, може ухилитися від слідства та перешкодити встановленню істини у справі.
16 листопада 2012 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді взяття під варту.
Відповідно до ст. 148 КПК України, якою визначені мета і підстави застосування запобіжних заходів, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого з метою запобігти спробам ухилитися від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.
Запобіжні заходи застосовуються за наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений, підсудний, засуджений буде намагатися ухилитися від слідства і суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжувати злочинну діяльність.
Якщо немає достатніх підстав для застосування запобіжного заходу, від підозрюваного, обвинуваченого або підсудного відбирається письмове зобов'язання про явку на виклик особи, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора або суду, а також про те, що він повідомить про зміну свого місця перебування.
Згідно ст. 150 КПК України, яка передбачає, обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім обставин, зазначених у статті 148 цього Кодексу, враховуються тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.
Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» (із змінами і доповненнями), роз'яснив судам, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим він обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 149 КПК України, можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 2 ст. 148 КПК України, і його належної поведінки.
При цьому треба мати на увазі, що взяття під варту на стадіях дізнання і досудового слідства застосовується лише у випадку, коли особа підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі (ч. 1 ст. 155 КПК), і коли є достатні підстави вважати, що ця особа може ухилитися від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі чи продовжувати злочинну діяльність (ч. 2 ст. 148 КПК).
Однак зазначених вимог КПК України та роз'яснень Пленуму Верховного Суду України районний суд не взяв до уваги.
Задовольняючи подання про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, районний суд виходив з того, що ОСОБА_2 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, та обрав саме такий запобіжний захід з метою забезпечення його належної поведінки.
Між тим з такими висновками суду погодитися неможливо, оскільки вони протирічать зазначеним положенням КПК України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України та не відповідають фактичним обставинам справи.
Як вбачається з матеріалів справи, суд не звернув увагу на те, що як в поданні слідчого, так і в матеріалах кримінальної справи взагалі відсутні будь-які конкретні дані, які б свідчили про намір ОСОБА_2 перешкодити встановленню істини по справі чи ухилитися від слідства, як про це зазначено в поданні слідчого.
Так, доводи подання слідчого про те, що ОСОБА_2 перебуваючи на волі може ухилитися від слідства та перешкодити встановленню істини по справі, оскільки він двічі не з'являвся за викликом до слідчого, спростовуються наявною в матеріалах справи довідкою Київської міської клінічної лікарні № 11 Дніпровського району м. Києва за № 527 про те, що ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділені з 07.11.2012 року по 14.11.2012 року (а.с. 37 т. 2), про що обвинувачений повідомляв слідчого телеграмами (а.с. 27).
Тяжкість злочину, на яку посилався як слідчий, так і суд, хоча і є необхідною умовою для законності тримання особи під вартою, але наявність лише цієї умови є недостатнім обґрунтуванням необхідності обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. А тому посилання в постанові суду на тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_2, сама по собі не заслуговує на увагу, оскільки тяжкість злочину може бути враховано лише в сукупності з іншими ризиками при доведеності існування обґрунтованої підозри у скоєнні особою злочину.
Судом також безпідставно не враховані і дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що ОСОБА_2 має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, має на утриманні батьків пенсійного віку, малолітнього сина 2004 р.н., працює, характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, має хворобливий стан здоров'я.
Крім того, під час розгляду в апеляційній інстанції колегією суддів встановлено, що в провадженні Головного слідчого управління ДПС України перебуває кримінальна справа порушена щодо ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.09.2012 року ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у виді застави у розмірі 4 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 76 500 грн. та покладені обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України.
На час розгляду даної апеляційної скарги, відомостей щодо порушення ОСОБА_2 умов обраного йому запобіжного заходу у виді застави немає, і такі дані в матеріалах кримінальної справи відсутні.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що закордонні паспорти видані на ім'я ОСОБА_2 були здані ним на зберігання до УРОВС ГСУ ДПС України. Інших підстав для обрання запобіжного заходу саме у виді тримання під вартою, в поданні слідчого не наведено.
Відповідно до положень ст. ст. 148, 150 КПК України, вимог ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини про необхідність дотримання розумних строків тримання особи під вартою, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою, при чому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування такого ризику.
З урахуванням наведеного, суду першої інстанції під час розгляду подання слідчого належало з'ясувати доцільність тримання ОСОБА_2 під вартою до судового розгляду справи, що забезпечило б його належну поведінку та виконання ним процесуальних обов'язків, а також можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого виду запобіжного заходу.
З огляду на викладене, в межах провадження даної кримінальної справи, колегія суддів не вбачає необхідності обмеження права даної особи на свободу, яке передбачене ст. 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, а тому постанову суду першої інстанції слід скасувати, та застосувати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави, який є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 148, 149-1, 154-1, 165-2, 165-3, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року, задовольнити.
Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 листопада 2012 року про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту - скасувати, в задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу ОСОБА_2 у вигляді взяття під варту - відмовити.
Обрати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю м. Пермь, Росія, росіянину, громадянину України, запобіжний захід у виді застави в розмірі 17 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 289 000 гривень.
Зобов'язати ОСОБА_2 внести суму застави не пізніше п'яти днів з дня обрання стосовно нього запобіжного заходу у вигляді застави на розрахунковий рахунок Апеляційного суду міста Києва: м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А, код ЄДРПОУ суду 02894757, банк ГУ ДКС України в м. Києві, код ЄДРПОУ ГУ ДКСУ - 37993783, МФО - 820019, реєстраційний рахунок -37314015000104, та надати документ, що це підтверджує посадовій особі або органу, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа.
Звільнити ОСОБА_2 з-під варти.
Покласти на ОСОБА_2 обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України, а саме:
1. з'являтися на виклик до органу дізнання, досудового слідства, прокурора або суду, а в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого або органу, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа;
3. повідомляти службову особу або орган, у провадженні якого знаходиться кримінальна справа, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
4. здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Роз'яснити ОСОБА_2, що не вчинення зазначених дій у встановлений строк є підставою для розгляду питання про обрання у відношенні нього іншого запобіжного заходу, а при порушенні інших покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 149-1 КПК України, застава буде звернута в дохід держави, про що відібрати в нього розписку.
Контроль за виконанням постанови Апеляційного суду м. Києва покласти на Генеральну прокуратуру України.
Ухвала суду оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: