АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Юрдиги О.С.

суддів - Рибака І.О., Сітайло О.М.

за участю прокурора - Карпука Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення прокуратури міста Києва щодо не розгляду його заяви про злочин в порядку ст. 97 КПК України.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції послався на вимоги ст. 19 Конституції України, згідно яких орган судової влади (суд) діє лише на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, вказаними нормативними актами не передбачено підстав для визнання незаконними дій чи бездіяльності прокурора та зобов'язання його вчинити певні дії при розгляді заяв.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, направити його заяву про злочин від 02 червня 2012 року до прокуратури м. Києва для прийняття рішення в порядку ст. 97 КПК України. На обгрунтування своїх вимог вказує, що залишення судом його скарги без задоволення з тих підстав, що суд не вправі визнавати протиправною бездіяльність прокуратури та зобов'язувати її вчиняти певні дії є необґрунтованою, оскільки в скарзі таких вимог не містилося, а лише була вимога про направлення заяви про злочин до органів прокуратури. З цих підстав уважає, що постанова суду не відповідає вимогам чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає постанову суду законною та заперечив проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали скарги, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. За заявою чи повідомленням про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язанні не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочини, подані відповідно до ст. 95 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

У поданій скарзі, яка була предметом розгляду Печерського районного суду, ОСОБА_1 просив направити його заяву про злочин від 02 червня 2012 року до прокуратури міста Києва для прийняття рішення в порядку, передбаченому ст. 97 КПК України.

Як убачається з матеріалів справи, 02 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за скоєння злочинів, передбачених ст.ст. 383, 384, 398 КК України, яку скеровано до прокуратури м. Києва у порядку передбаченому ст. 97 КПК України.

Прокуратура міста Києва, діючи в межах своєї компетенції направила заяву ОСОБА_1 до СУ ГУ МВС України в м. Києві для приєднання до матеріалів кримінальної справи, порушеної за фактом розбійного нападу на ОСОБА_1 за ч.2 ст. 187 КК України та перевірки, про що заявника повідомлено листом від 21 червня 2012 року за № 04/2-5292-12.

Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1, суд першої інстанції вказав, що хоча і оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів дізнання, слідства та прокуратури під час організації перевірки заяв і повідомлень про злочини розглядаються в межах кримінального судочинства, однак зобов'язати прокурора вчиняти певні дії, кримінально-процесуальним законом не передбачено.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його законним, оскільки вимоги скарги щодо визнання незаконними дій (бездіяльності) прокурора, зобов'язання його прийняти рішення згідно ст.97 КПК України не грунтуються на положеннях кримінально-процесуального закону.

Відповідно до ст.19 Конституції України, орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, вказаними нормативними актами не передбачено підстав для визнання незаконними дій чи бездіяльності прокурора та зобов'язання його вчинити певні дії при розгляді заяв.

При цьому, приймаючи до розгляду скаргу ОСОБА_1 на протиправні дії Генеральної прокуратури України в порядку ст. 236 КПК України, суд першої інстанції виконав вимоги ст.55 Конституції України, відповідно до яких, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб навіть за відсутності в КПК норм, які регламентують розгляд даних скарг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляцію скаржника слід залишити без задоволення, а постанову суду - без зміни.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення прокуратури міста Києва - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді:

Юрдига О.С. Рибак І.О. Сітайло О.М.