АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП - 03680, м.Київ-680, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц-2690/17689/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Чала А.П.

Доповідач: Кравець В.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Семенюк Т.А, Музичко С.Г.

при секретарі - Чайці І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Автоцентр Київ», 3-тя особа: генеральний директор ТОВ «Автоцентр Київ» Тимофєєв Юрій Володимирович про визнання наказів про накладення дисциплінарних стягнень протиправними і такими, що винесені безпідставно, визнання незаконним відсторонення від виконання групових обов'язків, визнання незаконним і протиправним проведення іспиту з питань охорони праці, визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи і за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2012 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати наказ №76-К від 06.04.2012р. про накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді догани та стягнути з відповідача 10 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, визнати протиправними і такими, що винесені безпідставно накази про накладення на нього дисциплінарних стягнень №107-К від 10.05.2012р., №114- К від 18.05.2012р.. №116-К від 21.05.2012р.; визнати незаконним його відсторонення (не допуск) від виконання трудових обов'язків з 06.05.2012р.; визнати незаконним і протиправним проведення іспиту з питань охорони праці без попереднього навчання; визнати незаконним його звільнення оформлене наказом №117-К від 21.05.2012р., поновити його на роботі на посаді автоелектрика ділянки технічного обслуговування та ремонту ТОВ «Автоцентр Київ» з 21.05.2012р.; стягнути з відповідача середній заробіток з 06.05.2012р. по 21.05.2012р. у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи, тобто, вимушеним прогулом; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.05.2012р.

В мотивування вимог посилався на те, що з 07.05.2005р. він працював в ТОВ «Автоцентр Київ» на посаді автоелектрика і відповідно до посадової інструкції був зобов'язаний виконувати роботу на електрообладнанні автомобіля. Наказом №117-К від 21.05.2012р. його було звільнено із займаної посади на підставі ч. 3 ст.40 КЗпП України у зв'язку із систематичним невиконанням без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку, а також у зв'язку з тим, що до нього неодноразово застосовувались дисциплінарні стягнення. Вважав, що звільнення є незаконним, скільки накази про накладення на нього дисциплінарних стягнень, які стали підставою даного наказу, є, на його думку, протиправними і такими, що винесені безпідставно. Крім того, дії відповідача спричинили йому моральні страждання.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року - в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що суд не у повному обсязі перевірив обставин, які стали підставою до застосування дисциплінарних стягнень , а саме, факт ознайомлення з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором, з Інструкцією №32. Крім того, при винесенні доган було порушено порядок накладання стягнення, а саме ч.1 ст.149 КЗпП України, так як від нього не відбирались будь- які пояснення.

В судовому засіданні апелянт скаргу підтримав.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відмовляючи в задоволені позову, суд виходив з того, що в ході розгляду справи не встановлено порушень, які б потягли за собою скасування наказів про застосування до позивача дисциплінарних стягнень, а тому правові підстави для визнання його звільнення незаконним, поновлення на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи і за час вимушеного прогулу відсутні.

Висновок суду відповідає обставинам справи та грунтується на вимогах закону.

Умовами ст.147 КЗпП України передбачено, що стягнення за порушення трудової дисципліни, якими відповідно до частини 1 вказаної вище норми права можуть бути догана або звільнення.

З конструкції статті убачається, що закон не вимагає, щоб порушення трудової дисципліни працівником обов'язково потягло за собою будь-які негативні наслідки. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення. В той же час, наслідки порушення враховуються при визначенні тяжкості дисциплінарного проступку і виборі дисциплінарного стягнення. Якщо при виборі дисциплінарного стягнення враховуються наслідки порушення, власник повинен бути готовий до того, щоб довести при розгляді трудового спору наявність негативних наслідків і їх причинний зв'язок з допущеним працівником порушенням.

Стаття 147-1 КЗпП України визначає органи, повноважні накладати дисциплінарні стягнення, а саме: органу, якому надано право щодо прийому на роботу даного працівника.

В ст.148 КЗпП України визначений строк накладення дисциплінарного стягнення: не пізніше одної о місяця з дня виявлення, але не пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до ст.149 КЗпП України, до накладення дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний відібрати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і спричинена ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Зі змісту даної норми вбачається, що частина 2 ст.149 КЗпП України надає власнику право обирати вид стягнення, однак зобов'язує його враховувати при цьому ряд факторів: 1) ступінь тяжкості вчиненого проступку, яка включає в себе форму вини; 2) спричинена порушником шкода; 3) обставини, при яких вчинено проступок; 4) попередню роботу працівника. Працівник має право оспорити в суді накладення на нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення, посилаючись на те, що власник не врахував перераховані фактори. Оспорити з цих самих підстав догану не можна, оскільки це - найменш суворий вид стягнення, який власник має право застосувати за будь-яке порушення трудової дисципліни. Зобов'язати власника при оголошенні догани врахувати тяжкість проступку та інші обставини значило б позбавити власника права застосовувати стягнення при наявності порушення.

В пункті 31 Типових правил про накладення дисциплінарних стягнень визначено триденний строк для доведення наказу про застосування до працівника дисциплінарного стягнення до відома останнього під особисту розписку. Пропущення даного строку означає, що порушено порядок застосування дисциплінарного стягнення і це може потягти за собою визнання стягнення таким, що не має сили.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 був прийнятий на роботу в ТОВ «Автоцентр Київ» на посаду автоелектрика 17.07.2005р., про що був виданий наказ №72-К від 17.05.2005p. наказом №44/1-K від 02.04.2007p. він був переміщений на ділянку технічного обслуговування та ремонту (Т.1 а.с. 68-69 - копія трудової книжки).

В п. 2.2. Посадової інструкції автоелектрика зазначено про те, що автоелектрик зобов'язаний виконувати роботи на електрообладнанні автомобіля відповідно до наряду-замовлення, технологічної та іншої літератури.

Автоелектрик безпосередньо підпорядковується майстру дільниці (пункт 1.3, Посадової інструкції).

ОСОБА_2 був ознайомлений з Інструкцією по охороні праці №32 для автоелектрика при ремонті і технічному обслуговуванні електрообладнання автотранспорту.

Наказом №76-К від 06.04.2012р. ОСОБА_2 була винесена догана у зв'язку з порушенням трудової дисципліни, а саме: не виконання ним розпоряджень керівництва, з яким позивач був ознайомлений.

Підставою для застосування до позивача даного дисциплінарного стягнення став акт про результати проведення службової перевірки від 06.04.2012р., яким встановлено, що автоелектрик ОСОБА_2 відмовився виконувати вказівку керівництва в межах наряду-замовлення №Т012-06964 робіт по демонтажу переднього бамперу автомобіля, що закріплено в технологічній інструкції по заміні форсунки фароомивача, мотивуючи тим , що така робота оплачується по вищому тарифу та відобразив зазначене у письмових поясненях16.03.2012 року.

Між тим, з технологічної інструкції по заміні форсунки фароомивача вбачається, що зняття і встановлення бамперу автомобіля є супутньою операцією в роботі по заміні форсунки омивача фари, тому, суд вірно встановив, що роботи на електрообладнанні автомобіля включають в себе комплекс дій (шагів), до яких в необхідних випадках віднесено і демонтаж та встановлення частин кузову автомобіля, оскільки без цих дій провести ремонт на електричних деталях автомобіля є неможливим.

10.05.2012р. був винесений наказ №107-К про накладення на ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення у вигляді догани за порушення ним трудової і технологічної дисципліни, а також вимог нормативних актів про охорону праці, копію якого позивач отримав 14.05.2012р., на підставі акту про результати службової перевірки від 03.05.2012р., якою встановлено порушення ОСОБА_2 Інструкції з охорони праці №32 для автоелектрика, що призвело до отримання ним тілесних ушкоджень.

Згідно акту службової перевірки, позивач відмовився дати пояснення виявленого порушення.

Оцінюючи сукупність доказів позову в цій частині, суд вірно встановив, що в порушення вказаної Інструкції по охороні праці та пункту 2.6. Посадової інструкції, позивач допустив ряд порушень при здійсненні ремонтних робіт автомобіля, зокрема, самовільно приступив до зняття датчика температури автомобіля з двигуна, що призвело до отримання ним тілесних ушкоджень.

А тому відповідно до норм законодавства рішення комісії про направлення позивача після зазначеного випадку для проходження позачергового медичного огляду та складання іспиту з охорони праці є логічними та правомірними. З цього слідує, що дисциплінарне стягнення є цілком законним.

Наказом №114-К від 18.05.2012р. на ОСОБА_2 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани у зв'язку з порушенням Посадової інструкції автоелектрика і вимог Інструкції з охорони праці, оскільки його дії призвели до втрати документу внутрішньої звітності, позбавили його напарника - ОСОБА_4 частини заробітку.

Від надання письмових пояснень щодо даного випадку ОСОБА_2 відмовився в присутності членів комісії.

Щодо наказу №114-К від 18.05.2012р., то він є законним та цілком обґрунтованим, з огляду на наступне.

Наряд-замовлення є підзвітними внутрішніми документами в ТОВ «Автоцентр Київ», який позивач в порушення пункту 2.7. своєї Посадової інструкції не передав майстру зміни, що призвело до залишення вказаного документу в автомобілі клієнта та його втрати. При цьому, позивач диспетчеру-консультанту надав інформацію про інший об'єм робіт, виконаний на автомобілі, а також дані про участь напарника ОСОБА_4 у виконанні цих робіт, які не відповідають дійсності, що не заперечував сам позивач і підтвердив ОСОБА_4, допитаний як свідок. Крім цього, позивач сприяв здійсненню руху на автомобілі клієнтом по території СТО, що є забороненим згідно техніки безпеки.

Наказом №116-К від 21.05.2012р. на ОСОБА_2 було накладено дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення ним трудової дисципліни, копію якого позивач отримав 21.05.2012р.

Суд вірно виходив з того, що підставою для застосування до позивача цього дисциплінарного стягнення стали звернення громадян щодо якості роботи з електрообладнання автомобілів, яку виконував ОСОБА_2, а підприємство було вимушено за власний рахунок усувати недоліки такої роботи та повторно проводити ремонт автомобілів.

Зазначені обставини підтверджуються повторними заявами клієнтів ТОВ «Автоцентр Київ» і нарядами-замовленнями та актами по цим випадкам.

Таким чином, відповідач мав право на винесення даного наказу і підстави для його скасування в судовому засіданні не встановлені.

Згідно пункту з частини 1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до спливу строку його дії можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувались міри дисциплінарного або громадського стягнення. Звільнення за вказаною підставою є можливим лише при наявності вини працівника.

В пункті 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992р. з наступними змінами і доповненнями, вказано про те, що у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст.40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила 1 порядок застосування дисциплінарних стягнень.

Наказом №117-К від 21.05.2012р. ОСОБА_2 було звільнено із займаної посади автоелектрика ділянки технічного обслуговування та ремонту з 21.05.2012р. на підставі пункту з ст.40 КЗпП України з виплатою грошової компенсації за 121 день невикористаної щорічної основної відпустки, про що був зроблений відповідний запис в трудову книжку позивача.

З'ясувавши дійсні обставини справи, колегія приходить до висновку, що суд чітко дослідив і з'ясував , в чому проявляється порушення позивача, що стали приводом для його звільнення за п.3 ст.40 КЗпП України, оскільки матеріалами справи підтверджується систематичне невиконання ОСОБА_2 покладених на нього трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 212 ЦПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Посилання апелянта на те, що відповідач неоднаково реагує на однотипні ситуації щодо роботи своїх працівників, не може бути правовою підставою для скасування наказу про накладення дисциплінарного стягнення, оскільки суд не може впливати на право вибору власника або уповноваженого ним органу з тих питань, які віднесені діючим законодавством виключно до його внутрішньої компетенції.

Твердження ОСОБА_2 про те, що відповідач порушив процедуру при застосуванні до нього дисциплінарних стягнень, при проведенні службових перевірок з цих питань, формування комісій та дії їх членів, є безпідставними, та такими, що не заслуговують на увагу суду, оскільки ця обставина не виключає в діях позивача складу виявлених дисциплінарних правопорушень і відповідно не може бути правовою підставою для скасування наказів про застосування даного виду стягнень.

Відсутні в апеляційній скарзі доводи, які б давали підстави до скасування рішення суду, оскільки при розгляді справи у апеляційному суді скаржник не надав будь - яких переконливих доказів на спростування висновків суду першої інстанції.

Відмовляючи в задоволені позову, суд дійшов цілком законного висновку про те, що судом не встановлено порушень, які б потягли за собою скасування наказів про застосуванні до позивача дисциплінарних стягнень, правові підстави для визнання його звільнення незаконним, поновлення на роботі, а також стягнення середнього заробітку за час відсторонення від роботи і за час вимушеного прогулу відсутні.

Оскільки судом не встановлено порушень відповідачем трудових прав позивача, для застосування ст.237-1 КЗпП України і стягнення з відповідача моральної шкоди законних підстав, також не має.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, суд першої інстанції всебічно і об'єктивно дослідив всі обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й постановив рішення, що відповідає вимогам закону.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на суть прийнятого рішення не впливають.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 листопада 2012 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді