АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Юрдиги О.С.

суддів - Рибака І.О., Сітайло О.М.

за участю прокурора - Конакової В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді його заяви та зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції вказав на дотримання Генеральною прокуратурою України вимог закону при розгляді заяви ОСОБА_1 Наведені скаржником обставини не містили будь-яких об'єктивних даних, які б вказували на вчинення злочину, а тому скарга не підлягала вирішенню в порядку ст. 97 КПК України.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду.

Апеляцію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді скарги не дотримався вимог ст. 236 КПК України та порушив порядок розгляду справ вказаної категорії. Вважає, що по його заяві від 04 травня 2009 року, де вказувалося на посадовий злочин службових осіб Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Генеральна прокуратура України повинна була прийняти рішення в порядку ст. 97 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважає постанову суду законною та заперечив проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали скарги, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. За заявою чи повідомленням про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язанні не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочини, подані відповідно до ст. 95 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

У поданій скарзі, яка була предметом розгляду Печерського районного суду, ОСОБА_1 оскаржив бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді його заяви від 04 травня 2009 року про вчинений злочин службовими особами Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Розглядаючи скаргу, суддя, відповідно до вимог ст. 234 КПК України, заслухав думку прокурора, ретельно дослідив матеріали справи і прийшов до висновку про дотримання вимог закону з боку Генеральної прокуратури України, а тому залишив скаргу без задоволення.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується колегія суддів, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про вчинений злочин службовими особами Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України. Фактично у заяві ОСОБА_1 висловлює свою незгоду з винесеною постановою державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадженн.

За результатами розгляду вказаної заяви, листами за підписом начальника відділу представництва при виконанні судових рішень Генеральної прокуратури України Москалюка Л. від 09 червня, 01 липня та 02 липня 2009 року ОСОБА_1 повідомлено про те, директору Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України 05 червня 2009 року принесено протест на постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 07 квітня 2009 року. Водночас зазначено, що підстав для прийняття рішення в порядку ст.97 КПК України не вбачається, у зв'язку із чим постанова не виносилася.

Враховуючи наведене та те, що наведені у заяві обставини не містили будь-яких об'єктивних даних, які б могли свідчити про вчинення злочину, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що Генеральна прокуратура України у межах наданих їй повноважень вірно визначилася зі статусом заяви ОСОБА_1 та відмовив у задоволенні його скарги.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законом.

При цьому, приймаючи до розгляду скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України в порядку ст. 236 КПК України, суд першої інстанції виконав вимоги ст.55 Конституції України, відповідно до яких, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб навіть за відсутності в КПК норм, які регламентують розгляд даних скарг.

Доводи ОСОБА_1, що його скаргу розглянуто з недотриманням положень кримінально-процесуального закону є необґрунтованими, оскільки чинне законодавство обмежує можливості суду з контролю за досудовим слідством. Суд позбавлений права визнавати бездіяльність посадових осіб прокуратури незаконною або неправомірною, або зобов'язувати їх вчинити певні дії.

Враховуючи те, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено істотних порушень кримінально-процесуального закону, підстав для задоволення апеляції скаржника і скасування законної та обґрунтованої постанови суду колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді:

Юрдига О.С. Сітайло О.М. Рибак І.О.