УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
03110, м. Київ, вул. Солом'янська 2-а
У Х В А Л А
Іменем України
17 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:
головуючого судді: Шальнєвої Т.П.,
суддів: Осіпової Л.О., Боголюбської Л.Б.
за участю прокурора: Ємця А.А.
при секретарі: Гуменюк Л.А
засудженого: ОСОБА_2
захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4 потерпілих: ОСОБА_5, ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та захисника ОСОБА_4 на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року, яким:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, українця, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого,
- 05.08.2008 року вироком Святошинського районного суду м. Києва за ст. 27 ч.2, 205 ч.2, 358 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.
засуджено:
- за ч.1 ст. 115 КК України на 8 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання призначеного ОСОБА_2 за даним вироком частково приєднано не відбуте ним покарання за попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2008 року, і остаточно за сукупністю вироків призначено покарання у виді 9 років позбавлення волі.
________________________________________________________________________________
Справа № 11/2690/2081/2012 Головуючий у суді першої інстанції - Чаус М.О.
Категорія -ч.1 ст. 115 КК України Доповідач Шальнєва Т. П.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_6 матеріальну шкоду у розмірі 6 288 грн.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь потерпілої ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.
За вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що будучи раніше судимим вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2008 року та маючи не зняту та непогашену у законному порядку судимість, скоїв умисний тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи при наступних обставинах:
22 квітня 2009 року ОСОБА_2 з метою розпиття спиртних напоїв прийшов до наглядно знайомих, які знаходились неподалік будинку №9 по вул. Гашека у м. Києві та розпивали спиртні напої. Під час спільного вживання алкогольних напоїв, приблизно о 15 год. 00 хв., ОСОБА_2 побачив знайомого ОСОБА_9, який в цей час проходив неподалік від них, з яким у нього раніше виникали неприязні стосунки.
В цей час у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9
Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_2 знаходячись неподалік будинку №9 по вул. Гашека у м. Києві на грунті неприязних стосунків, підійшов ззаду до ОСОБА_9 та наніс йому удар ногою по ягодицям, після чого останній зупинився і в цей час ОСОБА_2 взяв із землі в праву руку камінь та наніс йому потужний удар в голову в область лівої скроні.
Після чого ОСОБА_2 з місця злочину зник, але невдовзі був затриманий працівниками міліції, а ОСОБА_9 в подальшому 22.04.2009 року був доставлений до Київської лікарні швидкої медичної допомоги, де ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 год. 50 хв. не приходячи до свідомості від отриманих тілесних ушкоджень помер.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначеного покарання.
Постановити по справі новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні ним злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 12 років, на підставі ст. 71 ч.1 КК України частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком і остаточно призначити покарання у виді 13 років позбавлення волі оскільки, вважає, що призначене йому покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості.
В наданих змінах до апеляції, прокурор просить змінити вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 14.11.2011 року та перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_2 з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону. В частині призначеного покарання вирок просить залишити без зміни.
В апеляції захисник ОСОБА_4 просить вирок змінити й перекваліфікувати дії засудженого з ч.1 ст. 115 на ч.2 ст. 121 КК й призначити покарання в межах мінімального строку визначеному ч.2 ст. 121 КК України, оскільки у ОСОБА_2 наміру позбавляти життя ОСОБА_9 не було і в ході досудового та судового слідства вказана ознака кваліфікації злочину за ч.1 ст. 115 КК України доведена не була.
Іншими учасниками судового розгляду апеляції не поданні.
Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляцію з урахуванням внесених змін, захисників та засудженого, які підтримали апеляцію захисника ОСОБА_4 та просили її задовольнити, потерпілих, які частково підтримали апеляцію прокурора та заперечували проти задоволення апеляції захисника, провівши часткове судове слідство, в частині допиту засудженого, з дослідженням його показань наданих в ході досудового слідства та судові дебати, заслухавши останнє слово засудженого, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція захисника підлягає частковому задоволенню, а апеляція прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого ОСОБА_2 злочину.
Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який він засуджений, грунтуються на досліджених у судовому засіданні доказах, які детально викладені у вироку.
Аналізуючи ці докази по справі та приймаючи до уваги направленість умислу ОСОБА_2, суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_2 своїми умисними діями вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_9 та кваліфікував його дії за ч.1 ст. 115 КК України.
Разом з тим, за результатами перевірки цих доказів під час судового слідства у суді апеляційної інстанції, колегією суддів встановлена помилковість такого висновку.
Так, з показань засудженого ОСОБА_2 на досудовому слідстві, під час судового розгляду у суді першої інстанції, а також судового слідства у суді апеляційної інстанції вбачається, що 22.04.2009 року, приблизно о 15 год. 00 хв. він знаходився біля будинку №9 по вул. Я.Гашека в м. Києві, де розпивав спиртні напої разом зі своїми знайомими. В цей час неподалік від них проходив ОСОБА_9. У нього виник конфлікт з потерпілим ОСОБА_9, з яким він був раніше наглядно знайомий. Цей конфлікт переріс в бійку, під час якої він підійшов ззаду до ОСОБА_9 та наніс останньому удар ногою по ягодицях, а ОСОБА_9 зупинившись в свою чергу наніс йому удар мішком з пляшками. Після чого, він взяв із землі в праву руку камінь та кинув його в бік ОСОБА_9, камінь влучив в голову в область виска останнього.
При цьому ОСОБА_2 стверджував, що для нього не було різниці в яку частину тіла ОСОБА_9 він влучить каменем. Умислу позбавляти життя потерпілого у нього не було.
Інших ударів потерпілому він не наносив. Від отриманого удару ОСОБА_9 не впав, не втратив свідомості, а взагалі піднявши мішок хотів було йти геть, але його утримали якісь жінки, які в подальшому викликали швидку допомогу. Коли потерпілого забрали до лікарні він пішов додому.
Ці показання узгоджуються із дослідженими у судовому засіданні показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що вони бачили як ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_9 та вдарив його ногою, а коли став відходити взяв камінь, підійшов та вдарив ним потерпілого в голову. Потім вони разом викликали швидку допомогу, яка оглянула ОСОБА_9 та забрала до лікарні (т.1 а.с. 95-96, 105-106, 111-112).
Зазначені вище обставини скоєння злочину повністю підтвердила свідок ОСОБА_10 під час очної ставки з засудженим ОСОБА_2 Вона також пояснювала, що після нанесення удару каменем в голову потерпілому останній викинув камінь неподалік (т.1 а.с. 98-100). Із досліджених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_12 вбачається, що коли ОСОБА_2 наніс удар в голову ОСОБА_9 у останнього потекла кров з голови. Після чого ОСОБА_2 пішов у власних справах (т.1 а.с. 102-103).
Обєктивно ці показання підтверджені даними, які містяться в протоколах відтворення обстановки та обставин події (т.1, а.с. 87-88, т.2 а.с. 75-78), висновком експерта №30/895/3 від 18.06.2009 року (т.1 а.с. 61-63).
Так, із протоколу відтворення обстановки та обставин події вбачається, що ОСОБА_2 в присутності понятих на досудовому слідстві показав місце скоєння злочину та розказав про обставини нанесення ударів потерпілому (т. 87-88).
Згідно висновку експерта №30/895/3 від 18.06.2009 року на тілі потерпілого були виявлені тілесні ушкодження: забійна рана в лівій скроневій області, проникаюча до кістки в сукупності з крововиливом м'яких тканин голови в даній області і багато уламковий перелом скроневої кістки (видалений під час оперативного втручання), епідуральна гематома над лівою півкулею мозку об'ємом до 160 куб. см. (видалена під час оперативного втручання 22.04.2009 року), субарахноїдний крововилив в області лівої півкулі мозку в сукупності з осередком забійної тканини мозку в області лівої півкулі скроне скроневої частини, кров'яний ліквор в лівому боковому шлуночку мозку. Весь вищевказаний комплекс ушкоджень в області голови спричинив формування черепно-мозкової травми - має признаки тяжких тілесних ушкоджень, по критерію небезпеки для життя.
Характер і морфологія виявлених травм голови, з урахуванням даних судово-медичних і судово-гістологічних досліджень, обставини про час скоєного свідчать про те, що вона виникла в результаті дії тупого предмета з граничною поверхнею контакту, невідображаючої свої індивідуальної особистості в ушкодженнях і в свою чергу не виключається виникнення даної травми в результаті дії каменя. Об'єм і характер виявлених ушкоджень не виключають можливості вчинення потерпілим активних дій.
Причиною смерті ОСОБА_9 являється комплекс ушкоджень в області голови, який спричинив формування відкритої черепно-мозкової травми. У вигляді забійної рани в області голови, проникаючий до кістки, крововиливи м'яких тканин голови, перелому лівої скроневої кістки, крововилив над і під оболонки, в шлуночок і тканину мозку, що спричинило розвиток напухання головного мозку. Біологічна смерть ОСОБА_9 була констатована в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 о 14 год. 50хв.
Між комплексом ушкоджень голови та причиною смерті є прямий причинний зв'язок.
Таким чином суд з достатньою повнотою встановивши фактичні обставини справи, дав неправильну оцінку діям засудженого.
Так, відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 22 Постанови Пленуму верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи від 07 лютого 2003 року №2», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч.2 ст. 121 КК України), необхідно встановити суб'єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її наслідків характеризується необережністю.
Визнаючи ОСОБА_2 винним в умисному вбивстві, як видно із мотивувальної частини вироку, суд керувався кількістю і локалізацією виявлених тяжких тілесних ушкоджень, а саме, що удар був нанесений в життєво важливий орган, що ним був використаний камінь, тобто предмет який має значну вагу.
Разом з тим, на думку колегії суддів, сама по собі кількість спричинених ударів та виявленні на тілі тілесні ушкодження не свідчать про наявність у ОСОБА_2 умислу на вбивство.
З огляду на наведені вище показання ОСОБА_2 під час досудового слідства, розгляду справи в суді першої інстанції, а також судового слідства в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_2 заявляв, що він не бажав настання смерті ОСОБА_9, а наніс удар останньому у зв'язку з тим, що він виражався нецензурною лайкою в його адресу, після чого залишив місце пригоди, маючи реальну можливість вчинити інші дії для позбавлення життя потерпілого.
Такі показання засудженого іншими наявними у справі доказами не спростовані. Також ці показання ОСОБА_2 суд визнав достовірними.
Отже, сукупність наведених доказів свідчать про те, що при завданні удару каменем по голові потерпілого, ОСОБА_2 не передбачав настання смерті останнього. Тому його дії мали бути кваліфіковані за наслідками, які настали.
З огляду на наведене вище, колегія суддів вважає, що ОСОБА_2 при завдані удару каменем по голові потерпілого усвідомлював, що спричиняє тяжкі тілесні ушкодження, але не мав умислу на вбивство потерпілого. Після нанесення удару потерпілому, ОСОБА_2 маючи реальну можливість вчинити що і інші дії для позбавлення життя ОСОБА_9, залишив місце пригоди.
Тому, колегія суддів вважає, що ставлення ОСОБА_2 до настання смерті потерпілого має форму необережності і його дії необхідно перекваліфікувати з ч.1 ст. 115 КК України на ч.2 ст. 121 КК України.
При призначенні покарання ОСОБА_2 за ч.2 ст. 121 КК України колегія суддів ураховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_2 колегія суддів враховує, що він характеризується посередньо, вчинений ним злочин є тяжким, раніше судимий, не працює, даний злочин вчинив в період іспитового строку за попереднім вироком Святошинського районного суду м. Києва від 05.08.2008 року, стан його здоров'я, те що завдані злочином збитки ним не відшкодовані.
Обтяжуючою покарання обставиною є вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.
У зв'язку з перекваліфікацією дій засудженого на статтю кримінального закону, яка передбачає відповідальність за менш тяжкий злочин, а також враховуючи наведені вище дані про особу засудженого, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку в частині призначеного покарання та пом'якшення призначеного ОСОБА_2 покарання, як про це порушується питання у апеляційній скарзі захисника.
На переконання колегії суддів саме таке призначене вироком суду покарання засудженому у вигляді 8 років позбавлення волі за ст. 121 ч.2 КК України буде необхідним для досягнення його мети та попередження нових злочинів.
За ст. 71 КК України, колегія суддів також не вбачає підстав змінити призначене покарання та вважає за необхідне остаточне покарання призначити в тих же межах, що і за вироком суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалила:
Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції з урахуванням внесених змін - задовольнити, апеляцію захисника ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 14 листопада 2011 року щодо ОСОБА_2 - змінити.
Перекваліфікувати його дії з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України та призначити йому покарання за цим законом у виді 8 років позбавлення волі і остаточно визначити ОСОБА_2 за сукупністю вироків покарання на підставі ст. 71 КК України в виді 9 років позбавлення волі.
В решті цей вирок залишити без зміни.
Головуючий:
Судді: