АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Юрдиги О.С.

суддів - Рибака І.О., Сітайло О.М.

за участю прокурора - Чешківського В.А.

скаржника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції вказав, що прокурор у межах наданих йому повноважень вірно визначився із статусом заяви ОСОБА_1 та правомірно направив його заяву до прокуратури Одеської області для розгляду по суті.

Не погоджуючись з таким рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.

Апеляцію мотивує тим, що постанова суду є незаконною, оскільки суд першої інстанції не розглянув по суті його скаргу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, думку прокурора щодо заперечення проти апеляції, перевіривши матеріали скарги та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, рішення Конституційного суду України №19-рп/2011 від 14 грудня 2011 року у справі №1-29/2011, кожному забезпечено право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Згідно ч.2 ст.236 КПК України, скарги осіб стосовно прийняття рішень, вчинення дій або допущення бездіяльності суб'єктом владних повноважень щодо заяв і повідомлень про злочини, суди повинні розглядати і вирішувати у кримінальному судочинстві.

У поданій скарзі, яка була предметом розгляду Печерського районного суду, ОСОБА_1 оскаржив дії службових осіб Генеральної прокуратури України на яких базуються судові рішення Печерського районного суду м. Києва від 24 лютого 2012 року та від 03 травня 2012 року, а також визнати такими, що не відповідають вимогам ст. 97 КПК України при розгляді його заяви від 24 жовтня 2011 року.

Розглядаючи скаргу, суддя, відповідно до вимог ст. 234 КПК України, заслухав думку прокурора, ретельно дослідив матеріали справи і прийшов до висновку про дотримання вимог закону з боку Генеральної прокуратури України, а тому залишив скаргу без задоволення.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується колегія суддів, вважає його законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою від 24 жовтня 2011 року щодо неправомірних дій судді Приморського районного суду м. Одеси.

Вказану заяву листом за №06/1-16137-11 від 29 лютого 2012 року направлено до прокуратури Одеської області для розгляду по суті, окрім того зазначено, що провадження за скаргами ОСОБА_1 щодо його незаконного засудження припинено.

Із матеріалів справи убачається, що прокуратурою Одеської області проводилася перевірка вказаної заяви, про що свідчить відповідь Генеральній прокуратурі України від 29.03.2012 року ( а.с.19-20).

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що прокуратура діяла у межах наданих повноважень та правомірно відмовив у задоволенні його скарги.

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції зазначив, що суд не наділений правом визнавати дії чи бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною, а також зобов'язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Відповідно до ст.19 Конституції України, орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, вказаними нормативними актами не передбачено підстав для визнання незаконними дій чи бездіяльності прокурора та зобов'язання його вчинити певні дії при розгляді заяв.

При цьому, приймаючи до розгляду скаргу ОСОБА_1 про визнання незаконними дій службових осіб Генеральної прокуратури України в порядку ст. 236 КПК України, суд першої інстанції виконав вимоги ст.55 Конституції України, відповідно до яких, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб навіть за відсутності в КПК норм, які регламентують розгляд даних скарг.

При розгляді справи не допущено істотних порушень кримінально-процесуального закону, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляції скаржника і скасування законної та обґрунтованої постанови

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 27 вересня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді:

Юрдига О.С. Рибак І.О. Сітайло О.М.