Справа № 22-ц/2690/16130/12

Головуючий у I інстанції: Юзькова О.Л.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Кулікової С.В., Білич І.М.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", Ужгородської філії Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк", треті особи: ОСОБА_3, Відділ державної виконавчої служби Тячівського РУЮ Закарпатської області

про визнання недійсними договорів,

встановила:

позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсними договорів поруки та застави, які 15 травня 2008р. були ним укладені з Ужгородською філією ВАТ "ВТБ Банк".

Мотивуючи позовні вимоги, позивач посилався на те, що вказані договори укладені з порушенням вимог закону, помилки з його боку та обмані і зловживанням довірою з боку відповідача, так як дані договори значно погіршили його майновий стан.

Рішенням суду від 14 вересня 2012р. у задоволені позову відмовлено.

Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, так як суд не взяв до уваги викладені у позовній заяві обставини, які апелянт повторив у апеляційній скарзі.

Апелянт, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з'явився, направив телеграму про розгляд справи у його відсутність.

Інші учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Судом встановлено, що 15 травня 2008р. між ВАТ "ВТБ Банк", правонаступником якого є відповідач, та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, відповідно до якого остання отримала 151 000 доларів США строком до 14 травня 2015р. зі сплатою 18,5% річних.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором у цей же день між банком та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені договори поруки та застави.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наданим сторонами доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.

Заявляючи вимоги про недійсність договору поруки, позивач посилався на те, що у договір поруки відповідачем включені умови, які значно погіршують його становище, так

- 2 -

як на нього покладені фінансові ризики, у тому числі і коливання курсу долару, що на думку позивача порушує ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

Заявляючи вимоги про недійсність договору застави, позивач посилався на відсутність згоди його дружини на укладення даного договору.

Також позивач посилався на введення його в оману відповідачем при укладенні договору, а також на допущення помилки при укладенні договорів.

Однак, у порушення вимог ст. 60 ЦПК України позивачем не було надано суду доказів у підтвердження того, що спірні договори були укладені ним під впливом помилки, або у зв'язку із тим, що відповідач ввів його в оману.

Твердження апелянта про неправомірне покладення на нього фінансових ризиків, у тому числі і різке коливання курсу долара, не може бути підставою для визнання недійсним договору поруки, оскільки позивач разом із позичальником несе солідарну відповідальність за невиконання умов кредитного договору, а з наданих суду документів вбачається, що позичальник, взявши кредит у доларах, так як і його поручитель, повинні були бути обізнані про можливість коливання курсу долара. Крім того, суду не було надано доказів того, що позичальник була позбавлена можливості отримати кредит у гривні.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що видача кредиту у доларах суперечить ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", так як на момент укладення кредитного договору та спірного договору поруки, Закон України "Про захист прав споживачів" не забороняв надання споживчого кредиту у доларах США.

Доводи апелянт про те, що реалізація предмета застави порушує його права, не може бути підставою для визнання недійсним договору застави, так як це не передбачено діючим законодавством.

Крім того, відповідачем суду надані докази того, що ОСОБА_3 надала свою письмову згоду на передачу у заставу транспортного засобу - автомобіля марки "Рено", який зареєстрований за позивачем.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що апелянт ототожнює поняття припинення договору поруки та недійсність договору, хоча дані поняття не є тотожними, мають різні правові підстави та наслідки.

Також не є тотожними поняття недійсності договору застави та його виконання.

Суд першої інстанції правильно оцінив надані сторонами докази, вірно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-325, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 вересня 2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: