АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП-03068, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Справа №22-ц/2690/14900/2012

Головуючий у 1 інстанції - Зінченко С.В.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.

- Оніщука М.І.

при секретарі - Товарницькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Приват Банк» про визнання кредитного договору недійсним

в с т а н о в и л а :

У червні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відповідача про визнання кредитного договору №SAMDN03000003390071 від 08.08.2005 року та додаткової угоди №01 від 10.10.2005 року до основного договору недійсними.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що валютою виконання вказаного договору визначено долар США, що на його думку суперечить вимогам цивільного законодавства України, зокрема, Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», а також вимогам Закону України «Про захист прав споживача», оскільки відповідачем не було повідомлено та роз'яснено про загальну вартість кредиту та можливі валютні ризики, що він нестиме внаслідок укладання договору.

Заочним рішенням Солом»янського районного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Зазначає, що суд не перевірив наявність генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій банком, умови та правила надання банківських послуг суперечать вимогам статей 207,658,654,1055 ЦК України. Ці умови та правила не викладені в окремій формі, яка б відповідала формі основного договору і він такий документ не підписував.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника банку, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції підставно виходив з того, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження позовних вимог.

Судом встановлено, що 08 серпня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №SAMDN03000003390071 про відкриття картрахунку та обслуговування платіжної картки згідно з яким, позивач отримав на умовах, визначених кредитним договором, грошові кошти у розмірі 250 000 гривень 00 копійок зі сплатою 14,40% річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.7-8).

10 жовтня 2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №01, яка є невід»ємною частиною Кредитного договору №SAMDN03000003390071 від 08 серпня 2005 року, згідно з якою, позивачу відкрито картковий рахунок та видано платіжну картку з кредитним лімітом у розмірі 10 000 доларів 00 центів зі сплатою 12% річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.9).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Не є підставою для скасування рішення суду посилання апелянта на те, що Кредитний договір суперечить нормам Цивільного кодексу України, оскільки укладений у іноземній валюті з наступних підстав.

У відповідності до ст.99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України - сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, період сплати тіла, процентів, інших платежів, розмір щомісячного платежу, що і було передбачено сторонами при укладенні кредитного договору - отримання кредиту, його погашення, сплати відсотків в доларах США на виконання взятих на себе зобов'язань за кредитним договором позивачем з метою зарахування обов'язкових платежів відповідно до умов кредитного договору відкрито рахунок в іноземній валюті, що повністю відповідає чинному законодавству та умовам кредитного договору.

Відповідно видача кредиту, внесення щомісячних платежів на погашення заборгованості за кредитом, процентів, інших обов'язкових платежів в валюті зобов'язання - долар США є правомірним.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»кошти це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк має право здійснювати операції і угоди з валютними цінностями.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п. 2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21.08.2001 за №730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, серед яких: -неторговельні операції з валютними цінностями; -операції з готівковою іноземною валютою (купівля, продаж, обмін), що здійснюються в пунктах обміну іноземної валюти, які працюють на підставі укладених банками агентських договорів з юридичними особами-резидентами; -ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України; -залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; -залучення та розміщення іноземної валюти на міжнародних ринках; -інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.

За вказаних вище обставин та за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних вище операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

Доводи апеляційної скарги про те, що у відповідача відсутня Генеральна ліцензія на здійснення валютних операцій банком, спростовується наданою Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» Банківською ліцензії НБУ №22 від 04.грудня 2001 року та письмового Дозволу №22-1 на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.52-53).

Таким чином, ПАТ «ПриватБанк» на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мало право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Не заслуговують на увагу посилання ОСОБА_2 на те, що кредитний договір порушує його права та суперечить діючому законодавству виходячи з наступного.

Вимоги законодавства, що стосуються чинності кредитного договору, встановлені як ЦК України (ст.ст. 1048-1052, 1054), так і Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Зокрема, це: - досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору: мета, сума і строк кредиту; умови і порядок його видачі та погашення; види (способи) забезпечення зобов'язань позичальника; відсоткові ставки; порядок плати за кредит; порядок зміни та припинення дії договору; відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; - кредитний договір має укладатись обов'язково у письмовій формі, причому недодержання письмової форми тягне його нікчемність та не створює ніяких правових наслідків, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю; - сторони кредитного договору повинні мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; - волевиявлення сторін має бути вільним і відповідати їхній внутрішній волі.

У силу 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України). Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції судом, умови укладеного договору сторонами визнавались та виконувались відповідно до порядку встановленого такими договорами, жодних вимог щодо зміни окремих положень даних договорів сторонами не вимагалось, що підтверджує вільне волевиявлення сторін при укладанні такого договору, повне розуміння сторонами змісту таких договорів та наслідки їх укладання.

Безпідставними посилання позивача на те, що умови та правила надання банківських послуг, які є невід»ємною частиною кредитного договору ним не підписані, а отже оспорюваний правочин було укладено всупереч нормам чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як передбачено п.3.2. договору кредиту від 08.08.2007 року, підписанням цього договору клієнт підтверджує, що він ознайомлений з тарифами банку, правилами користування платіжними картами, які зобов»язується виконувати.

У силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

З наведеного вбачається, що суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позовних вимог, оскільки кредитний договір №SAMDN03000003390071 від 08 серпня 2005 року, що був укладений між сторонами, а також додаткова угода №01 від 10.10.2005 року до нього, не суперечить цивільному законодавству та іншим правовим актам, а також моральним засадам суспільства, особи, які їх вчинили мали необхідний обсяг цивільної дієздатності та їх волевиявлення були вільним і відповідало їхній внутрішній волі, вказаний правочин вчинений у формі, встановленій законом, і спрямований на настання реальних правових наслідків, що обумовлені ним.

Наведене свідчить про те, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Солом»янського районного суду м. Києва від 16 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: