Справа № 22-ц/2690/16248/12
Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк І.В.
Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого - судді Рейнарт І.М.
суддів Кулікової С.В., Білич І.М.
при секретарі Кононенко В.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011р. по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Добробут"
про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановила:
позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів солідарно 120 871,64 доларів США, що за курсом НБУ становить 958 028грн.62коп.
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що 25 липня 2008р. між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав 100 000 доларів США строком до 25 липня 2023р. зі сплатою 15% річних, та зобов'язався сплачувати щомісячні платежі. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, в цей же день з ТОВ "Добробут" був укладений договір поруки.
Однак, відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, а позивач отримав право на вимогу про дострокове повернення всієї кредитної заборгованості.
У подальшому позивач збільшив розмір позовних вимог і просив стягнути заборгованість станом на 10 серпня 2011р. у сумі 146 894,88 доларів США, що по курсу НБУ становить 1 170 869,97грн.
Заочним рішенням суду від 14 грудня 2011р. позов задоволено.
Ухвалою суду від 1 вересня 2012р. заява представника ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.
Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
В апеляційній скарзі зазначає, що висновки суду не відповідають обставинам справи, а також, що судом неправильно застосовані норми матеріального права, так як суд не звернув уваги на ту обставину, що позивач звернувся до суду без дотримання умов кредитного договору, а саме про попереднє повідомлення позичальника про дострокове повернення всієї суми заборгованості за кредитним договором і без заявлення вимоги про розірвання кредитного договору.
Також апелянт посилається на те, що суд неправомірно не зменшив розмір неустойки, не взявши до уваги, що позивач тривалий час зволікав з правом пред'явити вимогу про дострокове повернення кредитної заборгованості, а також не звернув уваги на те, що банк неправомірно застосував підвищену щорічну процентну ставку.
Апелянт, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду апеляційної скарги через представника, у судове засідання не з'явився, причини неявки
- 2 -
суду не повідомив, причини неявки у судове засідання його представника колегією суддів визнані неповажними, тому колегія суддів вирішила за можливе провести розгляд справи у відсутність апелянта.
Інші учасники судового розгляду, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що 25 липня 2008р. між АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є позивач, та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір, відповідно до якого останній отримав 100 000 доларів США строком до 25 липня 2023р. зі сплатою 15% річних, та зобов'язався сплачувати щомісячні платежі. З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, в цей же день з ТОВ "Добробут" був укладений договір поруки.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач належним чином не виконував взятих на себе зобов'язань за кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, так як він відповідає наданим позивачем доказам та ґрунтується на нормах матеріального права.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Частиною 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Пунктом 3.1.3. умов кредитного договору сторони погодили, що банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та сплати плати за кредит у випадку порушення позичальником умов повернення кредиту.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач належним чином не виконував умови договору, щомісячні платежі вносив не постійно, а з січня 2009р. припинив вносити будь які платежі, у зв'язку із чим виникла заборгованість.
Посилання апелянта на те, що позивач звернувся до суду без дотримання умов кредитного договору про попереднє направлення йому вимоги про дострокове повернення кредитної заборгованості, колегія суддів вважає безпідставним, так як з наданих суду документів вбачається, що 14 червня 2010р. на адресу позичальника, яка зазначена у кредитному договорі, була направлена вимога про сплату заборгованості (с.с.119).
Апелянтом суду не було надано доказів того, що він повідомив банк про зміну місця свого проживання, тому відповідно до п. 7.7. умов кредитного договору повідомлення вважається врученим.
Твердження апелянта про неправильне застосування підвищеної процентної ставки за користування кредитом, не відповідає умовам кредитного договору, так як п. 1.3.1. договору сторони погодили випадки застосування збільшеної процентної ставки.
Безпідставним вважає колегія суддів і доводи апеляційної скарги про неправомірність не зменшення судом розміру неустойки, так як пеня за порушення умов договору значно не перевищує заборгованості за кредитом та процентами, а крім того апелянтом не наведено підстав для застосування ч. 3 ст. 551 ЦК України.
Судом правильно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, правильно застосовані норми матеріального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду.
- 3 -
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 грудня 2011р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: