АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП - 03680, м.Київ-680, вул. Солом'янська, 2-А

Справа № 22-ц-2690/17423/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Захарчук С.С.

Доповідач: Кравець В.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 листопада 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі :

Головуючої - Кравець В.А.,

Суддів - Семенюк Т.А., Гаращенко Д.Р.

при секретарі - Чайці І.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» про визнання незаконним збільшення відсоткової ставки, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2011 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила визнати неправомірними дії ПАТ «Укрсоцбанк» по підвищенню процентної ставки за договором кредиту, зобов'язати відповідача знизити процентну ставку до розміру 0,75% та здійснити перерахунок сплачених грошових коштів на погашення кредиту, а також стягнути судові витрати.

В мотивування вимог посилалася на те, що 06.09.2007 року між нею та відповідачем було укладено договір кредиту №К2НСАU00050207, відповідно до умов якого, ПАТ «Приватбанк» надав ОСОБА_1 кредитні кошти у вигляді не поновлювальної лінії у розмірі 106 162 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,75% на місяць (9% річних) на суму залишку заборгованості за кредитом, щомісячної винагороди у розмірі 0,48% від суми виданого кредиту, та з кінцевим терміном повернення заборгованості до 05.09.2014 року на умовах, передбачених договором кредиту або дострокового повернення у випадках, передбачених договором кредиту або чинним законодавством України.

У березні 2009 року їй стало відомо про підвищення розміру процентної ставки в односторонньому порядку за користування кредитом у розмірі 21,36 % з 01.02.2009 року.

Вважала, що відповідач має право лише ініціювати зміну розміру процентів за користування кредитом, а не здійснювати таке підняття в односторонньому порядку. Також відповідач не мав права здійснювати підняття розміру процентної ставки за користування кредитом, оскільки починаючи з 09 січня 2009 року таке було заборонено здійснювати в силу набрання чинності Законом України № 661-VIвід 12.12.2008 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку».

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року - в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не надав оцінку факту порушення з боку відповідача строків і порядку повідомлення про підвищення відсоткової ставки. Крім того, в порушення вимог кредитного договору позивач не отримувала пропозиції укласти додаткову угоду на нових змінених умовах. Звертає увагу на те, що вона після підвищення відсоткової ставки не сплачувала платежі, а грошові кошти, починаючи з 13.03.2009 року, списувалися відповідачем, без погодження розміру списань з ОСОБА_1, з поточного (карткового) рахунку позивача, відкритого у відділенні ПАТ КБ «Приватбанк», для отримання нею заробітної плати.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що з моменту коли позивач дізналася про підвищення відсоткової ставки, вона не відмовилася від користування кредитними коштами, не повернула кредитору існуючу заборгованість за кредитним договором, не сплатила нараховані проценти, комісії та можливі штрафні санкції в повному обсязі та продовжує ними користуватись, а отже вчинила дії відповідно до запропонованих їй змін, тим самим, висловила свою згоду на зміну умов договору кредиту, що свідчить про прийняття запропонованих банком нових умов договору кредиту та підтверджує намір позивача в подальшому користуватись наданими банком послугами про прийняття ним нових умов виконання договору кредиту.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на законі.

У ст.627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Умовами ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Положення ст. 626 ЦК України вказують на те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1056-1 ЦК України передбачено, що встановлений кредитним договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку, а також що умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 7 ст. 47 ЗУ «Про банківську діяльність» (далі Закон) комерційні банки самостійно встановлюють процентні ставки та комісійну винагороду по своїх операціях.

Судом встановлено, що 06.09.2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір кредиту №К2НСАU00050207 (а.с.10-14).

Відповідно до п.7.1 кредитного договору банк надав позивачу кредитні кошти на строк з 06.09.2007 року до 05.09.2014 року у розмірі 106 162 грн. зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,75 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.

Пунктом 2.3.1. зазначеного договору визначено, що банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ, зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідні валюті (по статиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу чинність зміненої процентної ставки банку у вищевказаному порядку можливо в границях кількості пунктів, на яке збільшилася ставка НБУ, розмір відрахувань у страховий фонд середньозважена ставка по кредитах або пропорційно збільшенню курсу долара США.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Підтвердженням досягнення згоди з усіх істотних умов договору є підписи представника Банку та ОСОБА_1

25.12.2008 року ПАТ «КБ «Приватбанк» надіслав позивачу рекомендований лист №26232 з повідомленням про підвищення розміру відсоткової ставки за користування кредитом.

Колегія звертає увагу на те, що позивач мала вибір щодо подальших дій після отримання від «КБ «Приватбанк» пропозиції про зміну процентної ставки за договором кредиту, а саме прийняти нові умови договорів кредиту чи відмовитися, або після того, як вказує позивач, як вона дізналася про це від працівника банку безпосередньо при внесенні чергової сплати за кредитні кошти. (115-116,119-120).

З матеріалів справи убачається, що згідно довідки за період з 06.09.2007 року і по теперішній час позивач сплачувала щомісячні платежі в повному обсязі з урахуванням зміни відсоткової ставки по кредиту.(а.с.83-91),(а.с.15-16).

Отже, надаючи оцінку доказам, суд вірно виходив з того, що недійсними умови договору щодо одностороннього підвищення банком процентної ставки можуть бути визнанні лише з моменту набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 N 661-VI.

Таким чином, збільшення процентної ставки було здійснено банком законно та не підлягає перегляду. Зміна процентної ставки за договором відбулася, починаючи з 01.01.2009 року, боржник прийняв таку пропозицію, сплачуючи відсотки за новою ставкою.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року, яким доповнено ст.1056-1 ЦК України, набрав чинності з 10.01.2009 року.

Відповідно до п.2.3.1. Банк надсилає Позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу чинність зміненої процентної ставки банку.

Зазначені вимоги банком виконані, про що свідчить лист Банку від 25.12.2008 року, в якому він повідомляє про зміну відсоткової ставки, та реєстр №795, згідно якого позивачу надсилалося таке повідомлення.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про відмову в задоволені позову, суд вірно виходив з поведінки позивача після прийняття рішення банком щодо зміни процентної ставки у контексті положень цивільного законодавства про укладення та зміну договору, зокрема якщо боржник сплачує відсотки за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, враховуючи частини 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника), так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції.

Зокрема у ч.4 п.28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зазначено, що при підвищенні процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 не підписуючи жодних Додаткових угод продовжила користуватися кредитними коштами та почала сплачувати проценти за користування кредитом у розмірі 21,36 % річних.

Відповідно до статті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей, тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Таким чином дії позивача, які виразились у сплаті щомісячних платежів в повному обсязі зі сплатою 21,36% річних за користування кредитом протягом 2009 року -2011 року, свідчать про те, що вона прийняла пропозицію ПАТ «КБ Приватбанк» про зміну розміру процентів за користування кредитом.

Про це свідчить її заява від 14.04.2009 року та від 06.08.2010 року (а.с.15-16,82), адресована банку, в якій вона зазначила, що сплачує своєчасно кредит, проте вимагає змінити розмір на 9%.

Судом апеляційної інстанції перевірено факт наявності заборгованості та встановлено, що позивач в повному обсязі погашала кредит з 21,36 % ставкою до 2011 року. Тобто прийняла пропозицію, а тому процентна ставка була підвищена не в односторонньому порядку банком, а за її мовчазною згодою (конклюдентні дії).

Колегія суддів перевірила в повному обсязі доводи апеляційної скарги, які викладені у декількох пунктах, проте зводяться лише до того, що суд не прийняв до уваги та не дав оцінки запереченням ОСОБА_1 проти підвищення відсоткової ставки, що відповідач не отримав її згоди на підвищення відсоткової ставки та несвоєчасно повідомив її про таке підвищення, що банк мав лише право ініціювати підвищення процентної ставки, а не підвищувати її в односторонньому порядку та, що банк усвідомлював, що позивач не надала згоди на підвищення відсоткової ставки.

Всі ці доводи були предметом судового розгляду в суді першої інстанції і цим обставинам суд дав належну правову оцінку.

В силу ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Отже, суд дійшов вірного висновку, що відразу після збільшення відсоткової ставки позивач сплачувала за новою ставкою, фактично прийнявши пропозицію та здійснивши дії, а тому вимоги про визнання неправомірними дій ПАТ «КБ Приватбанк» по підвищенню процентної ставки за договором кредиту та зобов'язання відповідача знизити процентну ставку до розміру 0,75% та здійснити перерахунок сплачених грошових коштів на погашення кредиту - є безпідставні.

Суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

В силу ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суду першої інстанції.

Зазначені доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2012 року в справі залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подачі касаційної скарги до цього суду.

Головуючий Судді