АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
МСП-03068, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А
Справа №22-ц/2690/16926/2012
Головуючий у 1 інстанції - Матійчук Г.О.
Доповідач - Українець Л.Д.
У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
21 листопада 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва
В складі : головуючого - Українець Л.Д.
суддів - Шебуєвої В.А.
- Оніщука М.І.
при секретарі - Товарницькій А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2012 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої нормативно-правовим актом, що визнаний незаконним
в с т а н о в и л а :
У вересні 2012 року ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 171833,97 грн., завданої йому нормативно-правовим актом, що визнаний незаконним.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи та постраждалим 1 категорії, має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерам, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету», починаючи з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2007 року йому нараховувались зазначені види пенсій з розрахунку 19 грн. 91 коп.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 квітня 2008 року по справі № 9/64, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 21.07.2009 року по справі № 22а-21373/08 і Вищого адміністративного суду України від 15 квітня 2010 року по справі №К-36133/09, яка набула чинності 21 липня 2009 року, постанову Кабінету Міністрів України № 1 від 03 січня 2002 року визнано незаконною в частині підпунктів «а», «б» п. 2 в частині пенсій та додаткових пенсій, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Просив стягнути з Держави України в особі Державної казначейської служби України на підставі статей 1173, 1175 ЦК України завдану йому матеріальну шкоду за період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2007 року в розмірі 171 833 грн. 97 коп., що відповідає недоотриманій сумі пенсії.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду ОСОБА_3, діючи в інтересах ОСОБА_2 за довіреністю, подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Зазначає, що між позивачем та відповідачем (державою Україна) виникли саме деліктні правовідношення, оскільки державою в особі Кабінету Міністрів України було видано нормативно-правовий акт, який був у судовому порядку визнаний незаконним.
Внаслідок визнання незаконною постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2002 року у позивача виникло право на відшкодування завданої йому матеріальної шкоди, що передбачено статтею 56 Конституції України та статтею 1175 Цивільного кодексу України.
Безпідставним є висновок суду першої інстанції про те, що недоведеною є вина відповідача у заподіянні шкоди позивачу та недоведеним є факт заподіяння шкоди позивачу.
Крім того, судом не застосовано, підлягаюче застосуванню положення пункту 2 частини 2 статті 22 ЦК України та помилково застосовано, не підлягаючу застосуванню частину 2 статті 1 ЦК України.
Сторони в судове засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується зворотніми повідомленнями про вручення їм поштового відправлення.
Заслухавши доповідь судді, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Зі змісту ухваленого судом рішення вбачається, що позивачу відмовлено в задоволені позову за недоведеністю протиправних дій чи бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області та причинного зв»язку між такими діями та їх наслідками.
При розгляді справи встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Київській області, є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інвалідом ІІ групи та постраждалим 1 категорії, має право на отримання пенсії по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком. Обов'язок по проведенню зазначених виплат покладено на Управління Пенсійного фонду України в Київській області.
Позивачу призначена пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання, як інваліду 2 групи, який постраждав внаслідок аварії на ЧАЕС згідно статей 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі всіма пільгами, передбаченими ст.ст. 56, 57 зазначеного Закону. В подальшому пенсія позивачеві нараховувалась, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1293 від 27 грудня 2005 року «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», Постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».
З отриманої позивачем 19 червня 2012 року довідки Управління Пенсійного фонду України та із пояснень інспектора Управління Пенсійного фонду України позивачу стало відомо, що з 01 січня 2002 по 31 грудня 2007 року йому нараховувалися, сплачувалися та здійснювалися перерахунки пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з розміру 19,91 грн., що встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 1 квітня 2008 року, яка набула законної сили, визнано незаконною постанову Кабінету міністрів України №1 від 03.01.2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» в частині 19,91 гривень щодо підпункту а),б) пункту 2 в частині пенсій додаткових пенсій, передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що в період з 01 січня 2002 року по 31 грудня 2007 року нараховувалась та виплачувалась пенсія в менших розмірах, ніж визначено ст.ст. 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: на підставі постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03 січня 2002 року «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету».
Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідальність держави за зобов'язаннями визначена ст.ст.1173 -1175 ЦК України, якими встановлено підстави відшкодування шкоди, завданої фізичній або юридичній особі, незаконними рішеннями, діями або бездіяльністю органу державної влади, посадових чи службових осіб цих органів та шкоди, завданої в результаті прийняття органом державної влади нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований.
В апеляційній скарзі представник позивача посилається й на те, що суд не застосував до правовідносин сторін ст.56 Конституції України та ст. 22 ЦК України.
Аналіз даних правових норм свідчить про те, що як в питаннях відшкодування шкоди, так і в питаннях відшкодування збитків суд має встановити наявність заподіяної шкоди, протиправність діяння заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Виходячи з визначення шкоди, яке міститься у ст. 22 ЦК України, вини відповідача у її заподіянні немає.
Сам по собі факт скасування зазначеної Постанови Кабінету Міністрів України не свідчить про наявність у позивача шкоди.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, і на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Рішення суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування, з мотивів викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307,308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 жовтня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий:
Судді: