АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП - 03680, м.Київ-680, вул. Солом'янська, 2-А .

Справа № 22-ц/2690/16758/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Неганова Н.В.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

21 листопада 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.

- Оніщука М.І.

при секретарі - Товарницькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг»

на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2012 року про відмову в забезпеченні позову в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» до ОСОБА_2 про розірвання договору кредиту та стягнення заборгованості

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2012 року в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою, ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою задовольнити його заяву про забезпечення позову.

Зазначає, що воно немає жодної правової підстави для отримання будь-якої інформації щодо наявності у відповідача майна та місцезнаходження цього майна, інформації щодо наявності у відповідача рахунків в банківських установах, де перебувають його грошові кошти.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг», дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» про забезпечення позову суд першої інстанції підставно виходив з того, що позивачем не зазначено на яке саме майно відповідача він просить накласти арешт та де це майно знаходиться, не вказано на яких рахунках в банківських установах перебувають грошові кошти відповідача, на які він просить накласти арешт, у яких інших осіб воно може бути та де його розшукувати державному виконавцю.

Як вбачається з матеріалів справи, у серпні 2012 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовував тим, що під час телефонної розмови, яка відбулася 24.07.2012 року між ним та відповідачем, ОСОБА_2 повідомила, що в неї вже немає майна, на яке державний виконавець може звернути стягнення (а.с. 7-8).

Просив накласти арешт на майно та/або грошові кошти в розмірі 41 384,47 грн., що належать ОСОБА_2 та знаходяться у неї або в інших осіб, або на будь-яких рахунках в банківських установах, та які будуть виявлені державним виконавцем при виконанні ухвали.

При цьому позивач виходив з права державного виконавця виявляти майно при виконанні ухвали без урахування інших вимог закону.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Частиною 2 ст.152 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Таким чином, законом передбачено можливість накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві. При цьому в заяві про забезпечення позову мають бути зазначені інші відомості, потрібні для забезпечення позову .

З аналізу зазначеної статті випливає, що відомості про те, на яке саме майно позивач просить накласти арешт, де це майно знаходиться, на яких рахунках в банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Оскільки ТОВ «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та/або грошові кошти в розмірі 41 384,47 грн., що належать ОСОБА_2 та знаходяться у неї або в інших осіб, або на будь-яких рахунках в банківських установах, та які будуть виявлені державним виконавцем при виконанні ухвали, проте не вказало на яке саме майно відповідача воно просить накласти арешт та де це майно знаходиться, не зазначено на яких рахунках в банківських установах перебувають грошові кошти відповідача, на які позивач просить накласти арешт, тому суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,312,313,315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг» відхилити.

Ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 22 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з часу її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий :

Судді :