АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2012 року. м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду міста Києва в складі: головуючого - Левенця Б.Б.
суддів - Махлай Л.Д., Шиманського В.Й.
при секретарі - Перевузнику П.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Головне управління житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації про поділ майна подружжя, -
в с т а н о в и л а :
У травні 2011 року позивачка звернулася із позовом до відповідача, уточнивши який зазначила, що із 16 вересня 2005 року перебувала із відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у період якого сторони придбали квартиру АДРЕСА_1 за рахунок пільгового довготермінового кредиту згідно з Положенням про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво(реконструкцію) житла, затвердженим постановою КМ України від 29 травня 2001 року № 584.
Інвестиційна угода та кредитна угода про пільгове довготермінове кредитування житлового будівництва були укладені 15.12.2005 року між відповідачем та третьою особою, відповідно до яких загальна вартість квартири визначена в сумі 239 496.97 грн., у зв'язку із народженням дітей сім'ї були надані кредитні пільги
Свідоцтво про право власності на квартиру видано 27 грудня 2005 року на ім'я відповідача.
Враховуючи вищевикладене, та посилаючись на те, що сімейні стосунки між сторонами відсутні, просила про поділ спільного майна подружжя, за яким: визнати за позивачкою право власності на квартиру АДРЕСА_1, визнати за відповідачем право власності на земельну ділянку площею 0.15 га в с. Вишеньки, Бориспільського району Київської області.( т.1 а.с. 1-44, 66-67)
Відповідач просив визнати за позивачкою право на 2\3 частини вищевказаної квартири та за ним право на 1\3 частини на вказану квартиру, земельну ділянку просив розподілити порівну. (т.1 а.с. 49-50, 166-172)
Третя особа покладався на розсуд суду.(т. 1 а.с. 173-174)
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 05.06.2012 року, додатковим рішенням цього ж суду від 06 липня 2012 року позов ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено частково, визнано за позивачкою право власності на 1\2 частину квартири АДРЕСА_1 в решті вимог - відмовлено, стягнуто із відповідача на користь позивачки 1320 грн. судового збору.(т.1 а.с.213-218, 239-240)
В апеляційній скарзі позивачка посилалася на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила змінити рішення районного суду і ухвалити нове про задоволення її позову в повному обсязі. На обґрунтування скарги апелянт зазначила, що суд неправильно розділив майно, просила збільшити її частку у спірній квартирі. (т.1 а.с. 219-222)
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала скаргу і просила її задовольнити, ОСОБА_2, його представник ОСОБА_3 заперечували проти скарги і просили її відхилити.
Інші особи до суду не прибули, причини неявки не повідомили про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином про що у справі є докази. (т. 2 а.с. 34-36) Зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких підстав.
Судом встановлено і сторони цього не заперечували, що із 16 вересня 2005 року до 22 липня 2011 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, у період якого придбали квартиру АДРЕСА_1 за рахунок пільгового довготермінового кредиту згідно з Положенням про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво(реконструкцію) житла, затвердженим постановою КМ України від 29 травня 2001 року № 584(надалі - Положення).
За п. 1.2 цього кредитного Договору від 15 грудня 2005 року, враховуючи наявність неповнолітньої дитини ОСОБА_1 від першого шлюбу - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, сплата відсотків за користування кредитом не встановлювалась.(т.1 а.с. 27)
З народженням 06 квітня 2007 року другої дитини - Артема, подружжю була надана пільга на підставі п. 30 вищевказаного Положення, а саме, за рахунок бюджетних коштів погашено 25 відсотків суми зобов'язань за кредитом.
Свідоцтво про право власності на квартиру видано 27 грудня 2005 року на ім'я відповідача, сторони не заперечували визначену вартість вказаної квартири в розмірі 240 000 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 22 липня 2011 року шлюб між сторонами розірваний. За змістом вказаного рішення та за погодженням сторін визначено,що діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 проживатимуть із ОСОБА_1.(а.с. 7-43, 54-56, 77-87, 138)
Відповідач в суді першої інстанції не заперечував визнання за позивачкою права на 2\3 частини вищевказаної квартири та просив визнати за ним право на 1\3 частини на вказану квартиру, земельну ділянку просив розподілити порівну.(а.с. 49-50)
Доводи відповідача про незаконність судового рішення та заявлені ним збільшені вимоги про поділ майна, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу колегія суддів відхилила, оскільки таких вимог в суді першої інстанції відповідач не заявляв та рішення районного суду не оскаржував.(т. 2 а.с. 1-28)
За вимог ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 70 СК України, за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Згідно з положеннями ст. 65 СК України, договір укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
За змістом вказаної норми, дружина та чоловік незалежно від припинення шлюбу мають рівні права та обов'язки щодо спільно нажитого у шлюбі майна, а розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом.
Відповідні роз'яснення містяться і в п.п. 23 - 25 Постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року N 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».
Згідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню(ч. 1 ст. 61 цього Кодексу).
З огляду на вищевказані вимоги законодавства та обставини справи в їх сукупності колегія суддів відхилила доводи сторін із посиланням на показання свідків як джерело набуття коштів і підставу визнання за кожним з них права власності на вказану квартиру, як набуту за особисті кошти кожного з подружжя.
Вищевказана квартира є єдиною неділимою річчю, що перебуває в іпотеці, та має специфічну правову природу у зв'язку з придбанням її подружжям у кредит згідно з Положенням про порядок надання пільгових довготермінових кредитів молодим сім'ям та одиноким молодим громадянам на будівництво(реконструкцію) житла, затвердженим постановою КМ України від 29 травня 2001 року № 584.
Встановивши, що спірну квартиру сторони набули у період зареєстрованого шлюбу, при цьому скористались наданими ним державою пільгами на двох неповнолітніх дітей (без сплати процентів та погашення державою 25 % вартості квартири), а після розірвання шлюбу неповнолітні діти ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, 06.04.2007 р.н за погодженням сторін залишились проживати із позивачкою ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про можливість на підставі ч. 3 ст. 70 СК України за рішенням суду збільшити частку позивачки ОСОБА_1 і визнати за нею право власності на ѕ частини вищевказаної квартири АДРЕСА_1. Право на ј частину вказаної квартири має бути визнано за відповідачем ОСОБА_2 із залишенням вказаної квартири в спільному користуванні сторін.
Колегія суддів погоджується із рішенням районного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про зміну умов кредитного договору щодо переведення на позивачку ОСОБА_1 обов'язку по сплаті щоквартальних платежів за кредитним договором про пільгове довготермінове кредитування житлового будівництва від 15.12.2005 року, оскільки вказаний кредит, з огляду на положення ст. 65 СК України, є борговим зобов'язанням сторін. Розірвання шлюбу не звільняє подружжя від зобов'язань за кредитом, вказана квартира є предметом іпотеки, а тому не має підстав вносити зміни до кредитного договору в частині визначення позивачки позичальником.
Обґрунтованим є рішення районного суду і в частині відмови в задоволенні позовних вимог про поділ земельної ділянки.
Так, згідно державного акту від 28 квітня 2006 року серії ЯГ № 228592, ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку площею 0.15 га в с. Вишеньки, Бориспільського району Київської області. Таке право відповідачем набуто в порядку ст. 118 ЗК України, тобто здійснення безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.(а.с. 44, 57-58, 136-137, 161-162)
9 лютого 2011 року набрав чинності Закон N 2913-VI, яким ст. 61 СК України доповнено частиною п'ятою такого змісту: об'єктом права спільної сумісної власності подружжя є житло, набуте одним із подружжя під час шлюбу внаслідок приватизації державного житлового фонду, та земельна ділянка, набута внаслідок безоплатної передачі її одному з подружжя із земель державної або комунальної власності, у тому числі приватизації.
Вказаний Закон не має зворотної дії в часі, а тому не може бути застосований до спірних правовідносин.
На підставі ст. 88 ЦПК України, із відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 1700 грн., які визначені як 3\4 частини від суми 240 000 грн. вартості спірної квартири х 1%, але не більше розміру сплаченого позивачкою державного мита за розгляд справи районним судом.(а.с. 1-2)
За таких обставин оскаржуване рішення в частині визнання права на квартиру та стягнення судових витрат підлягає зміні, а апеляційна скарга задоволенню частково. Інші доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують, тому підлягають відхиленню.
Керуючись ст. 303, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2012 року змінити в частині визнання за позивачкою права власності на частину квартири і стягнення судових витрат, ухвалити в цій частині нове рішення.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на ѕ частини квартири АДРЕСА_1.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частини квартири АДРЕСА_1.
Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1700(одна тисяча сімсот) грн. державного мита за розгляд справи районним судом
В інші частині рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 05 червня 2012 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили негайно з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Судді Апеляційного суду міста Києва: Б.Б.Левенець
Л.Д.Махлай
В.Й.Шиманський