АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

_________________________

Справа № 22-15536/12 р. Головуючий в 1 інстанції - Савицький О.А.

Доповідач - Усик Г. І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 листопада 2012 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Соколової В.В., Нежури В.А.

при секретарі - Штефюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 31 серпня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк Перший» про визнання недійсним кредитного договору,

в с т а н о в и л а:

У травні 2012 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Банк Перший» про визнання недійсним кредитного договору №KF-0319 від 03.07.2007 р., укладеного між ним та ВАТ «Універсальний банк Розвитку та Партнерства» (правонаступником якого є ПАТ «Банк перший»), відповідно до якого йому було відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом у розмірі 160 000 Євро на поточні потреби строком до 02.07.2009 р. зі сплатою 14% річних.

Посилаючись на те, що зазначений договір був укладений з порушенням норм чинного законодавства та його прав, як споживача кредитної послуги, оскільки надавши кредит у Євро відповідач встановив несправедливі по відношенню до нього умови договору, порушив норми ст.99 Конституції України, ст.524 ЦК України та п.п. «в» п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» у зв'язку з відсутністю у нього індивідуальної ліцензії.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що суд першої інстанції не надав правової оцінки п.2.3.1 кредитного договору зі змісту якого банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ), що надає право банку в односторонньому порядку змінювати процентну ставку та суперечить вимогам ст.1056-1 ЦК України, якою передбачено, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.

Крім того, поза увагою суду залишились його доводи про те, що надання відповідачем кредиту в іноземній валюті - євро суперечить принципу добросовісності та має наслідком істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на його шкоду.

В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, по час та місце розгляду справи був повідомлений належно 03.11.2012 р. Подана ним телеграма про відкладення розгляду справи у зв'язку з терміновим відрядженням не підтверджена відповідними доказами щодо поважності причин неявки цієї особи, а тому колегія суддів не убачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник ПАТ «Банк Перший» просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставним.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що банки мають право на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі надання кредитів в іноземній валюті, а тому, враховуючи наявність у відповідача банківської ліцензії та письмового дозволу, його дії щодо видачі кредиту в іноземній валюті є законними.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто, відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» (далі - Декрет КМУ).

Згідно ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, в тому числі для ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті та клієнтів-нерезидентів у грошовій одиниці України;

В даному конкретному випадку оспорюваний ОСОБА_1 кредитний договір, укладений між ним та ВАТ «Універсальний банк Розвитку та Партнерства», відповідно до якого йому було відкрито відновлювальну відкличну кредитну лінію з загальним лімітом в розмірі 160 000 Євро на поточні потреби строком до 02.07.2009 р. зі сплатою 14% річних, укладений з дотриманням процедури, визначеної ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів».

У договорі чітко визначено суму кредиту, валюту кредиту, цільове використання кредиту, спосіб забезпечення виконання зобов'язань позичальника, відсоткова ставка, сукупна вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний та варіанти його повернення, інші умови надання кредиту. Всі зміни та доповнення до кредитного договору були погоджені з ним, що підтверджується його підписами на зазначених договорах.

Посилання позивача на ст.1056-1 ЦК України є безпідставним, оскільки вона була введена в дію після укладення сторонами спірного договору.

Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність підстав вважати, що укладений між сторонами кредитний договір є несправедливим для позивача, оскільки ОСОБА_1 при підписанні був ознайомлений з його умовами, погодився на них, а його твердження про істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін на шкоду споживачу, є безпідставними.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору недійсним.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: