АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

МСП-03068, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-А

Справа №22-ц/2690/16157/2012

Головуючий у 1 інстанції - Диба О.В.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

28 листопада 2012 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.

- Оніщука М.І.

при секретарі - Товарницькій А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3

на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк» про визнання правочину удаваним, позовом третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Енергобанк», третя особа Державне підприємство Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» про визнання правочину удаваним

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2011 року ПАТ «Енергобанк» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що між АБ «Енергобанк», правонаступником якого воно є та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії №20702-В, із змінами та доповненнями, відповідно до умов якого відповідачу було надано відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 155 000,00 доларів США на строк по 01.08.2007 року на поточні потреби. 29.02.2008 року між ними була укладена Додаткова угода до кредитного договору, в якій п.1.1. було викладено в наступній редакції: „позивач відкриває відповідачу відновлювальну відкличну лінію в сумі 181 500,00 доларів США на строк з 02.02.2007 року по 27 лютого 2009 року на поточні потреби".

У зв»язку з невиконанням ОСОБА_4 своїх зобов'язань за вказаним договором, просило стягнути з неї суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 51 994 долари США 13 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ становить 414 533,62 грн. та судові витрати.

У січні 2012 року ОСОБА_4 звернулася в суд із зустрічною позовною заявою до ПАТ «Енергобанк» про визнання укладеного між ними договору удаваним правочином та визнання договору про відкриття кредитної лінії №20702-В від 02.02.2007 року кредитним договором між ПАТ «Енергобанк» та Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія».

Свої зустрічні позовні вимоги обгрунтовувала тим, що вона перебувала у трудових відносинах з Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія» на посаді економіста з 2005 по 2009 рік. Президент ДП МОУ «Українська авіаційна транспортна компанія» звернувся до неї з проханням оформити на себе кредит в АБ «Енергобанк» для потреб ДП МОУ «Українська авіаційна транспортна компанія». Всі отримані нею кошти йшли на оплату за заправку паливом літаків ДП МОУ «Українська авіаційна транспортна компанія» на аеродромі Насосна (Азербайджан).

Вважала, що правочин, який був вчинений позивачем за первісним позовом та нею з приводу відкриття кредитної лінії 02.02.2007 року, насправді приховував інший правочин - надання позивачем за первісним позовом кредиту ДП МОУ «Українська авіаційна транспортна компанія», а отже є удаваним.

У січні 2012 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ „Енергобанк" про визнання правочину удаваним та визнання спірного договору укладеним між ПАТ „Енергобанк" та Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська авіаційна транспортна компанія».

Свої вимоги обґрунтовував тим, що він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 і дізнався, що його дружина отримала зазначений споживчий кредит, не повідомивши його про це та не отримавши від нього згоди, що призвело до порушення його прав та законних інтересів.

Зазначав, що дружина отримувала кредитні кошти за оспорюваним кредитним договором не для задоволення власних потреб, а виключно для задоволення потреб Державного підприємства Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія", в трудових відносинах з якими перебувала.

Просив визнати договір про відкриття кредитної лінії №20702-В від 02.02.2007 року, укладений між позивачем та ОСОБА_4 удаваним правочином; визнати договір відкриття кредитної лінії №20702-В від 02.02.2007 р. кредитним договором між позивачем та Державним підприємством Міністерства оборони України „Українська авіаційна транспортна компанія".

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року первісний позов ПАТ «Енергобанк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Енергобанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 51 994 доларів США 13 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ на день звернення з позовом становить 414 533, 62 грн. 62 коп. з них: 23 642 долари США 41 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ на день звернення з позовом становить 188 493 грн. 84 коп., заборгованість по процентам - 9362 доларів США 41 цент, що в еквіваленті по курсу НБУ на день звернення з позовом становить 74 643 грн. 72 коп., пеня за несвоєчасне повернення кредиту 15 678 доларів США 82 центи, що в еквіваленті по курсу НБУ на день звернення з позовом становить 125 002 грн. 52 коп., пеня за прострочення сплати процентів 3 310 доларів США 49 центів, що в еквіваленті по курсу НБУ на день звернення з позовом становить 26 393 грн. 55 коп.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Енергобанк» судовий збір в розмірі 1820 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 відмовлено.

В задоволенні позову третьої особи яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі та визнати удаваність договору про відкриття кредитної лінії №20702-В від 02.02.2007 року.

Зазначає, що висновки суду про видачу позивачем кредиту на суму 181 500 доларів США не відповідають обставинам справи, оскільки з банківських виписок по особовому рахунку відповідача, які містять в матеріалах справи, вбачається, що позивачем надано кредит в розмірі 180100 доларів США. Таким чином позивачем надано невірний розрахунок суми заборгованості по процентах, розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту.

Вважає, що є недоведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем, оскільки банком не була надана повна інформація щодо руху коштів по особовому рахунку відповідача при виконанні кредитного договору та не надано суду матеріалів з кредитної справи.

Звертає увагу на те, що допитаний як свідок ОСОБА_5 підтвердив, що вчинений правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, оскільки фактично кредит був спрямований на поточні господарські потреби ДП МОУ „Українська авіаційна транспортна компанія", про що позивачу було відомо.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.02.2007 року між Акціонерним банком „Енергобанк", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Енергобанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №20702-В із змінами та доповненнями. Відповідно до даного договору позивач зобов'язався надати відповідачу відновлювальну відкличну кредитну лінію в сумі 155000,00 доларів США на строк по 01.08.2007 р. на поточні потреби зі сплатою 14% річних (а.с.6-7).

29.02.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена Додаткова угода до кредитного договору, в якій п.1.1. було викладено в наступній редакції: «позивач відкриває відповідачу відновлювальну відкличну лінію в сумі 181500,00 доларів США на строк з 02.02.2007 року по 27 лютого 2009 року на поточні потреби» (а.с.10).

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_2 суд першої інстанції підставно зазначав про недоведеність позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" №9 від 06.11.2009 року, за удаваним правочином (стаття 235 ЦК) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі статті 235 ЦК має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Воля сторін в удаваному правочині спрямована на настання інших цивільно-правових наслідків, ніж ті, що передбачені правочином.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У суді першої інстанції в якості свідків були допитані працівники ДП МОУ „Українська авіаційна транспортна компанія" ОСОБА_6 та ОСОБА_5, які зазначили, що керівництво ДП МОУ „Українська авіаційна транспортна компанія" домовлялося зі своїми співробітниками про те, що між ними та ПАТ «Енергобанк» будуть оформлятися кредитні договори, поручителем по яких буде виступати підприємство, а кредитні кошти разом із процентами будуть повертатися самим підприємством або його партнерами.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, ОСОБА_4 було відкрито відновлювальну відкличну лінію в сумі 181500,00 доларів США на поточні потреби.

ОСОБА_4 стверджувала, що нею були передані отримані кошти ДП МОУ „Українська авіаційна транспортна компанія". Зазначене свідчить, вона на власний розсуд розпорядилася належними їй коштами. При цьому, взяла на себе зобов'язання повернути їх та сплатити відсотки за користування банку. Використання кредитних коштів на потреби третіх осіб не є доказом удаваності правочину, оскільки позичальник вправі розпоряджатися отриманими в кредит коштами на власний розсуд у випадку, якщо це не суперечить умовам самого кредитного договору.

Не є підставою для скасування рішення суду посилання на поручительство ДП МОУ „Українська авіаційна транспортна компанія" за спірним кредитним договором, оскільки саме укладення договору поруки, сплата іншими особами тіла кредиту і процентів по них не є доказом удаваності правочину, тому що не суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об»єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції повно та всебічно з»ясував дійсні обставини справи, дав їм належну правову оцінку та грунтовно дійшов висновку, що між сторонами укладено саме той договір, який вони мали намір укласти і суду не було надано суду доказів того, що спірний договір укладався з метою приховати інший правочин.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Задовольняючи первісні позовні вимоги суд першої інстанції підставно виходив з того, що відповідач належним чином не виконує зобов»язання за кредитним договором.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У відповідності до п.5.8. кредитного договору №20702-В, позичальник несе перед банком відповідальність за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань по даному договору, незалежно від наявності своєї вини або вини третіх осіб перед позичальником, а також виконання третіми особами своїх зобов'язань перед позичальником.

Не заслуговують на увагу посилання представника ОСОБА_2 на те, що позивачем надано кредит в розмірі 180100 доларів США, тому розрахунок суми заборгованості по процентах, розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту невірний виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Енергобанк» виконав свою частину умов договору, та надав позичальнику кредит у розмірі 181 500 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку (а.с.11-13).

Згідно п. 3.1. кредитного договору №20702-В відповідач зобов'язався сплачувати позивачу за користування кредитом 14 (чотирнадцять) відсотків річних.

У відповідності до п. 3.3. кредитного договору, позивач нараховує проценти із розрахунку встановленої у договорі процентної ставки і фактичної суми наданого Відповідачеві кредиту щомісячно в останній робочий день місяця за календарний місяць, а також в день повного погашення кредиту.

Згідно п. 3.5. кредитного договору, розрахунок пені при затримці платежів за кредитом, відсотками та комісією проводиться із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України і сплачується відповідачем на рахунок № 63977100002, відкритий в установі позивача, одночасно з погашенням прострочених платежів по кредиту, відсоткам та комісії, в національній валюті України по курсу Національного банку України на день здійснення платежу.

З розрахунку наданого ПАТ «Енергобанк» вбачається, що станом на 08.09.2011 року загальна сума заборгованості становить 51 994 долари США 13 центів, що еквівалентно 414533,62 грн. та складається з заборгованості по кредиту 188493,84 грн., заборгованості по процентах в розмірі 74643,72 грн., пені за несвоєчасне повернення кредиту в розмірі 125002,52 грн., пені за прострочення сплати процентів в розмірі - 26393,55 грн. (а.с.19-20).

У силу ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розпорядившись своїми правами на власний розсуд, ОСОБА_4 не надала суду іншого розрахунку заборгованості.

Крім того, сторони кредитного договору, якими є ОСОБА_4 та ПАТ «Енергобанк», рішення суду не оскаржували.

В силу ч.1 ст. 303 ЦК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апелянт ОСОБА_2 не є стороною договору про відкриття кредитної лінії від 02 лютого 2007 року та додаткової угоди до договору.

Зі змісту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що він заявив самостійні вимоги, як третя особа, про визнання договору кредитної лінії, укладеного ОСОБА_4 та Акціонерним банком «Енергобанк» 02.02.2007 року удаваним правочином. Просив суд про визнання цього договору кредитним договором між банком та ДП МОУ «УАТК» (а.с.51-53).

Отже питання про розрахунок заборгованості за кредитним договором не було предметом розгляду за позовом ОСОБА_2, відповідно не може бути предметом розгляду і в апеляційному суді за його апеляційною скаргою в цій частині.

З наведеного вбачається, що суд повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку і підставно відмовив ОСОБА_2 в задоволені його позову.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст.ст. 303, 304,307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий:

Судді: