АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-11962/12 р. Головуючий в 1 інстанції - Сухомлінов С.М.

Доповідач - Усик Г.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 листопада 2012 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого - Усика Г.І.

суддів - Нежури В.А., Соколової В.В.

при секретарі - Штефюк О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 7 червня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніко-Україна» про відшкодування шкоди,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2012 р. ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «НІКО - Україна» про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 5 050 грн. та моральної шкоди в розмірі 3 000 грн.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що 22.07.2011 р. при проведенні технічного обслуговування на СТО відповідача було пошкоджено лобове скло належного йому автомобіля Mitsubishi Pajero Wagon, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Визнати провину своїх працівників та замінити пошкоджене скло відповідач відмовився.

Вартість скла та робіт по його заміні становить 5050,00 грн. Крім того, неправомірними діями відповідача йому були заподіяні моральні страждання, на відшкодування яких просив стягнути 3000,00 грн.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07.06.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Зазначав, що суд належно не перевірив наведені ним доводи та надані ним докази на підтвердження вини працівників ТОВ «НІКО - Україна». Натомість без належної перевірки, суд прийняв до уваги посилання відповідача на те, що за наслідками проведеної ним перевірки не було встановлено факту пошкодження лобового скла його автомобіля на території СТО ТОВ «НІКО - Україна».

В судовому засідання ОСОБА_2 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.

Представник ТОВ «НІКО - Україна» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи зазначена юридична особа була повідомлена.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вини працівників ТОВ «НІКО - Україна» у пошкодженні лобового скла автомобіля під час його технічного обслуговування на території СТО.

Такий висновок суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

За змістом ст.60 ЦПК України обов'язок доказування та надання доказів покладається на кожну із сторін.

На підтвердження своїх доводів позивач посилався на те, що належний йому на праві власності автомобіль НОМЕР_2 був наданий на технічне обслуговування працівникам відповідача без наявних пошкоджень лобового скла. Таке пошкодження він виявив, після залишення території СТО, проїхавши приблизно 150 м. по вул. Ярославській. Про виявлене пошкодження він одразу ж заявив відповідачу, однак той відмовився визнавати вину його працівників.

В письмових запереченнях на позов директор ТОВ «НІКО - Україна» стверджував про відсутність вини його працівників, посилаючись на те, що при сервісному обслуговуванні автомобіля позивача не виконувались роботи щодо лобового скла. Крім того, огляд запису руху автомобіля камерами спостереження не виявив пошкодження лобового скла внаслідок впливу сторонніх предметів на території СТО. Зазначив, що визначити причину та час виникнення тріщини на лобовому склі неможливо, оскільки вона могла виникнути як до заїзду автомобіля на СТО, але не була виявлена із-за забрудненості автомобіля, так і після виїзду цього автомобіля за межі СТО.

В матеріалах справи наявний акт передачі автомобіля на обслуговування від 22.11.2011 р., який не містить відміток про виявлені на ньому пошкодження лобового скла.

Також в матеріалах справи наявний наряд-замовлення, який є актом виконаних робіт і підтверджує види виконаних робіт та використаних запчастин, їх вартість і розмір внесеної плати за ремонт автомобіля.

Також в зазначеному акті міститься підпис позивача, яким він підтверджує, що претензій до якості виконаних робіт він не має.

Аналіз зазначених документальних доказів свідчить про те, що ні на час прийняття працівниками ТОВ «НІКО - Україна» від позивача автомобіля на обслуговування, ні після виконання сервісних робіт та прийняття автомобіля позивачем від працівників СТО на ньому не було виявлено пошкоджень лобового скла.

Оскільки одразу ж після прийняття автомобіля від працівників СТО ТОВ «НІКО - Україна», позивач не виявив будь-яких пошкоджень, його твердження про те, що лобове скло було пошкоджене працівниками СТО під час сервісного обслуговування автомобіля є непереконливими і не виключає, що пошкодження лобового скла сталось після виїзду автомобіля з території СТО.

Крім того позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження понесених ним матеріальних витрат, оскільки наданий ним товарний чек не містить відомостей, що саме на належному йому автомобілі була проведена заміна лобового скла, вартість якого становить 5050,00 грн.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виходив з відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2012 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий: Судді: