АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/2690/15792/2012

Головуючий у 1- й інстанції: Пономаренко Н.В.

Доповідач: Гаращенко Д.Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Гаращенка Д.Р.

суддів - Ратнікової В.М., Борисової О.В.

при секретарі - Трончуку М.Ю.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

10 липня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Креді Агріколь Банк», у якому просила визнати недійсними кредитний договір № 65/08-ж від 18 квітня 2008 року та договір про внесення змін та доповнень № 1 до нього від 15 грудня 2009 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

26 вересня 2012 року представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на вказане рішення, у якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просив суд його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не взяв до уваги укладення оспорюваного договору ОСОБА_2 під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, а саме: необхідність забезпечення себе та дитини житлом, важка хвороба батька, зменшення розміру заробітної плати у зв'язку з фінансовою кризою. Також апелянт вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам позивача про ненадання банком інформації про умови надання кредиту у письмовому вигляді, не попередив про покладення валютних ризиків. Крім того апелянт вважає, що суд першої інстанції не врахував невідповідність п. 1.4.2 вимогам п. 3.6. Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим постановою НБУ № 168 від 10 травня 2007 року.

У судовому засіданні представник ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримав та просив суд її задовольнити.

Представник ПАТ «Креді Агріколь Банк» за довіреністю - ОСОБА_5 апеляційну скаргу просила відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вислухавши доповідь судді Гаращенка Д.Р., пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що 18 квітня 2008 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений кредитний договір № 65/08-Ж, відповідно до умов якого кредитор надає позичальнику на умовах забезпечення, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 180 000, 00 дол. США строком до 17 квітня 2028 року зі сплатою 12, 23 % річних за користування кредитними коштами.

15 грудня 2009 року між Акціонерним товариством «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_2 (позичальник) був укладений договір про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 65/08-Ж від 18 квітня 2008 року, згідно з яким було продовжено строк користування кредитом до 17 грудня 2034 року та встановлено відсоткову ставку за користування кредитними коштами 8, 2 % річних з 15.12.2009 року до 14.12.2010 року, та 12, 43 % річних за період з 15 грудня 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції правильно виходив з того, що в момент укладення договору сторонами було досягнуто домовленості щодо всіх істотних його умов, позивач отримала усю необхідну інформацію та була всебічно ознайомлена з умовами кредитування та порядком виконання зобов'язань за кредитним договором, а доводи про порушення вимог ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Правил надання банками України інформацію споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» при укладенні кредитного договору та договору про внесення змін до нього не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Посилання апелянта на те, що на укладення оспорюваного договору ОСОБА_2 під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах, колегія суддів до уваги не приймає, так як суд першої інстанції вірно зазначив, що на момент укладення кредитного договору ОСОБА_2 була забезпечена житлом у м. Першотравенську (а.с. 70) та мала на праві власності автомобіль (а.с. 69). Також суд першої інстанції правильно відхилив посилання позивача на хворобу батька та зменшення розміру заробітної плати, оскільки вказані обставини виникли після укладення кредитного договору.

Крім того колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 не могла відмовитися від підписання 15 грудня 2009 року договору про внесення змін та доповнень № 1 до кредитного договору № 65/08-Ж від 18 квітня 2008 року, оскільки згідно з матеріалами справи вказані зміни до кредитного договору були внесені за заявою позивача.

Відхиляючи доводи апелянта в частині ненадання банком інформації про умови надання кредиту у письмовому вигляді і непопередження про покладення валютних ризиків на споживача, колегія суддів виходить з того, що беручи на себе зобов'язання щодо погашення кредиту в іноземній валюті ОСОБА_2 повинна була усвідомлювати, що курс національної валюти до долара США не є незмінним та зміна цього курсу можливо настане, а про повідомлення позивача про умови кредитування свідчить її підпис на листі з умовами кредитування (а.с. 16) та на Додатку № 2 (а.с. 15).

Також колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на невідповідність п. 1.4.2 вимогам п. 3.6. Правил надання банками інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затвердженим постановою НБУ № 168 від 10 травня 2007 року, оскільки ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає можливість отримання банком комісійної винагороди за надані послуги, розмір якої встановлюється банком самостійно, а підписавши кредитний договір позичальник погодилася з такою умовою.

Є безпідставними доводи апелянта про те, що всупереч ст. 638 ЦК України та ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» кредитний договір не містить порядку його зміни та припинення, оскільки такий порядок передбачено п. 8.3. кредитного договору.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року є законним і обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають.

Керуючись ст.ст. 218, 303-305, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 за довіреністю - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді