УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом'янська 2-а

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді: Шальнєвої Т.П.,

суддів: Бєлан Н.О., Боголюбської Л.Б.

за участю прокурора: Ємця А.А.

захисника: ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора Онікеєнко К.Г., яка брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2012 року.

Цією постановою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Житомира, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

у вчинені злочину, передбаченого ч.2 ст. 28, ч.1 ст. 203-2 КК України, закрито на підставі ст. 45 КК України.

Як встановив суд першої інстанції, ОСОБА_3 органами досудового слідства обвинувачується в тому, що він, всупереч вимогам Закону України від 15.05.2009 року «Про заборону грального бізнесу в України», усвідомлюючи, що на зайняття гральним бізнесом в Україні є заборона, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення за попередньою змовою з невстановленими досудовим слідством особами, протягом червня-серпня 2011 року, організував гральний бізнес, який діяв за адресою: АДРЕСА_3.

Закриваючи справу, суд першої інстанції в постанові від 07 липня 2012 року послався на те, що ОСОБА_3 вчинив злочин невеликої тяжкості, ____________________________________________________________________Справа № 11/2690/2362/2012 Головуючий в 1 інстанції Бондаренко Г.В.

Доповідач Шальнєва Т.П.

раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, в ході досудового та судового слідства визнавав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому злочинні, про що свідчить не тільки визнання вини, а й усвідомлення ступеню суспільної небезпеки вчиненого ним, його поведінка в подальшому, а саме відсутність даних про вчинення нових злочинів чи правопорушень, активно сприяв в розкритті злочину, не приховуючи інформацію про обставини вчинення злочину, зокрема час, місце, спосіб, крім того в результаті вчиненого ним злочину не заподіяно жодних матеріальних збитків та не завдано шкоди, через що, суд визнав можливим звільнити останнього від кримінальної відповідальності у зв'язку із дійовим каяттям.

В поданій апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції просить постанову районного суду скасувати та направити справу на новий судовий розгляд у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.

Також, прокурор в своїй апеляції зазначає, що підсудний хоч і визнав вину, однак в своїх діях щиро не розкаявся та активно не сприяв розкриттю злочину, оскільки надані показання під час досудового слідства і судового розгляду справи були поверхневими і не містили ніяких конкретних обставин.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, пояснення захисника, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора та просив залишити її без задоволення, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 45 КК України, особа, яка вперше вчинила злочин невеликої тяжкості, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула шкоду.

В абзаці третьому пункті 3 Постанови ПВСУ від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» зазначено, що відсутність хоча б однієї із зазначених складових дійового каяття виключає звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 45 КК України, і виняток можуть становити лише випадки вчинення злочину чи замаху на нього, внаслідок яких не заподіяно шкоду або не завдано збитки.

В пункті третьому цієї Постанови також зазначено, що звільнення особи від кримінальної відповідальності, передбачене у ст. 45 КК України, є обов'язковим і його треба здійснювати в порядку ст. 7-2 КПК незалежно від того, надійшла справа до суду з відповідною постановою чи з обвинувальним висновком.

Висновок суду про наявність підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям є обґрунтованим та підтверджений даними, які містяться в матеріалах справи й ретельно перевірені судом.

Так, ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності притягується вперше, обвинувачується у вчиненні злочину, який є злочином невеликої тяжкості, активно сприяв його розкриттю, даючи на досудовому слідстві показання про обставини скоєного, в чому повністю визнав вину та щиро покаявся. Внаслідок його дій не було заподіяно будь-якої шкоди та не було завдано збитки.

Посилання ж прокурора в апеляції на відсутність у діях ОСОБА_3 щирого каяття та активного сприяння розкриттю злочину, оскільки він надавав поверхневі показання, що не містили ніяких конкретних обставин, не заслуговують на увагу, бо спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності», щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася, активним сприянням розкриттю злочину слід вважати надання особою органам дізнання або досудового слідства будь-якої допомоги в установленні невідомих їм обставин справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 після вчинення злочину свою вину визнав повністю, щиро каявся у вчиненому і обіцяв більше злочинів не вчиняти та надавав органам досудового слідства інформацію про обставини вчинення даного злочину (т.2 а.с. 108-110, 210-214).

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність усіх передбачених законом підстав для звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям і звільнив останнього від такої відповідальності на підставі ст. 45 КК України з закриттям кримінальної справи щодо нього відповідно до вимог ст. 7-2 КПК України.

Разом з тим, звільняючи ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, у зв'язку з дійовим каяттям, суд першої інстанції помилково у постанові не послався на конкретну статтю кримінального закону як правову підставу закриття кримінальної справи та звільнення підсудного від кримінальної відповідальності. Тому, колегія суддів, вважає за необхідне доповнити резолютивну частину постанови після слів «у зв'язку з дійовим каяттям» - словами і цифрами «на підставі ст. 45 КК України»

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - залишити без задоволення.

Постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 07 липня 2012 року щодо ОСОБА_3 - залишити без зміни, доповнивши резолютивну частину постанови після слів «у зв'язку з дійовим каяттям» - словами і цифрами «на підставі ст. 45 КК України».

Головуючий:

Судді: