АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА
03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а
_________________________
Справа № 22-15786/12р. Головуючий в 1 інстанції - Мальцев Д.О.
Доповідач - Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 листопада 2012 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого - Усика Г.І.
суддів - Соколової В.В., Нежури В.А.
при секретарі - Штефюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2012 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про визнання права власності на 1/4 частину жилого будинку,
в с т а н о в и л а:
У травні 2010 р. ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація (Шевченківська РДА у м. Києві) про визнання за нею права власності на ј частину житлового будинку АДРЕСА_1 з урахуванням добудови під літерою «А-6».
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що на підставі договору купівлі-продажу нерухомості, зареєстрованого Київською Універсальною біржею №Д3363/10824 від 10.10.1997 р. вона є власником ј частини житлового будинку АДРЕСА_1 Іншими співвласниками цього будинку є ОСОБА_4, якій належить ј частина будинку та ОСОБА_3, якому належить Ѕ частина будинку.
Оскільки належна їй частка будинку є малою та у зв'язку з тим, що будинок має 75% зносу і потребував реконструкції, вона звернулась до ТОВ «Містопроектбуд», яке займалось підготовкою проектної та дозвільної документації на виконання будівельних робіт по переплануванню житла, на підставі якої здійснила добудову.
В подальшому проектна документація та дозвіл на виконання будівельних робіт були визнані незаконною, за фактом підробки документів порушена кримінальна справа в якій вона визнана потерпілою.
Посилаючись на те, що збудована нею добудова відповідає вимогам державних будівельних норм, просила задовольнити її вимоги в порядку ч.3 ст.376 ЦК України.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 10.08.2012 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2, посилаючись на неповне зўясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що суд першої інстанції неправильно застосував, роз'яснення викладені у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №6 «Про практику з'ясування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)», зі змісту якого убачається, що у разі якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об'єкта в експлуатацію, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.
Крім того посилався на те, що судом безпідставно не урахований висновок КНДІСЕ від 16.12.2011 р.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 та її представник просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а також представник Шевченківської РДА у м. Києві в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи за останньою відомою суду адресою їх місця проживання (знаходження) були повідомлені.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є власником ј житлового будинку по АДРЕСА_1 що підтверджується договором купівлі-продажу від 10.10.1997 р., зареєстрованого в КМБТІ 16.10.1997 р. за №849.
Рішенням Київської міської ради від 28.05.2009 р. №597/1653 «Про приватизацію земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Шевченківському районі м. Києва» земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 передано у спільну часткову власність ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_2
ОСОБА_2 проведено реконструкцію та добудову до житлового будинку АДРЕСА_1 без відповідного дозволу та проекту, а тому ця добудова є самочинним будівництвом.
З довідки слідчого управління ГУ МВС України в м. Києві убачається, що вказаним відділом розслідується кримінальна справа №10-16529, порушена за фактом вчинення відносно ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України. По даній кримінальній справі гр. ОСОБА_2 визнано потерпілою.
Згідно ч.2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України та роз'яснень, викладених у п.4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №6 «Про практику з'ясування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушенням будівельних норм і правил.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції правильно виходив з того, що збудована нею добудова до жилого будинку АДРЕСА_1 по закінченню будівництва підлягала прийняттю в експлуатацію в Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2004 р. №1243, що був чинним до 01.01.2009 р., і позивачкою не був дотриманий.
17.12.2009 р. Київською міською державною адміністрацією була повернута заява ОСОБА_2 про погодження прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію за адресою: АДРЕСА_1 в порядку передбаченому Тимчасовим порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садового типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, спорудженими без дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 р. №1035, у зв'язку з ненаданням нотаріально завіреної згоди всіх співвласників приватної будівлі та земельної ділянки на введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Про відсутність такої згоди свідчать і скарги співвласників жилого будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій він розташований -ОСОБА_3 та ОСОБА_4
Згідно зі ст.39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» прийняття закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорії складності, та об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.
ОСОБА_2 не зверталась до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва з заявою про реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції правильно вважав, що звернення з позовом до суду про визнання права власності на самочинне будівництво повинно мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Зазначене узгоджується з роз'ясненнями, викладеними у п.9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. №6 «Про практику з'ясування судами ст.376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)».
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги висновок судової будівельно-технічної експертизи від 16.12.2011 р. відповідно до якого реконструйована та переобладнана позивачкою квартира АДРЕСА_1 по технічним та планувальним рішенням відповідають вимогам ДБН, оскільки зазначений висновок є лише підтвердження дотримання позивачкою при зведенні самочинно збудованого житлового приміщення будівельних норм, що є лише однією з підстав для прийняття будинку в експлуатацію чи визнання в судовому порядку права власності на цю будівлю.
Аналізуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують, а тому її слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, діючого за довіреністю в інтересах ОСОБА_2 відхилити, а заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 10 серпня 2012 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: