ГОСПОДАРСЬКИЙ |
| ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.06 Справа № 5/36пд.
Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Закропивного О.В., при секретарі Лукашишиній Т.М., за участю представників сторін:
від позивача Міщенко М.В. (довіреність № 18/2-12 від 01.01.06.);
від відповідача Касьяненко А.І. (довіреність № 13-01 від 03.01.06.);
розглянувши матеріали справи за позовом:
Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез” (м. Лисичанськ, Луганської області) до Колективного підприємства “Промхіммонтаж” (м. Сєвєродонецьк, Луганської області);
про визнання договору неукладеним, –
В С Т А Н О В И В:
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про визнання договору № Д-5-206 від 05.03.1998 р. неукладеним.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач відзивом на позовну заяву від 24.02.06. № 13-09, доповненнями до відзиву на позовну заяву від 29.03.06. №13-22 та від 24.10.06. № 13-52 позовні вимоги не визнав. Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив викладену у відзиві позицію додатково зазначивши, що Цивільним кодексом України не передбачено такого способу захисту цивільних прав як визнання договору неукладеним.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін та надані сторонами докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими з урахуванням наступного.
05.03.1998 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № Д-5-206 за умовами якого Замовник (позивач у справі) доручає, а Виконавець (відповідач у справі) приймає на себе зобов’язання по виконанню робіт з капітального ремонту обладнання та трубопроводів на об’єктах позивача.
Статтею 5 ЦК України, визначена дія актів цивільного законодавства у часі, а саме, в ч. 3 цієї статті зазначається, якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювались актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов’язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між сторонами в 1998 році та продовжують існувати до теперішнього часу. З 1 січня 2004 року почав діяти ЦК України і, відповідно, втратив чинність ЦК УРСР, який регулював цивільні відносини до 01.01.04.
Таким чином, до даних спірних правовідносин слід застосовувати положення нині діючого ЦК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Отже договір є одним із видів правочину.
В ст.16 Цивільного кодексу України зазначається, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, положення ст. 16 ЦК України не передбачають обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав і інтересів судом, як визнання договору неукладеним.
Крім того рішенням господарського суду Луганської області від 20.01.06. по справі № 2/5пд в задоволенні позовних вимог ВАТ «Лінос»про визнання договору № Д-5-206 від 05.03.1998 р. недійсним відмовлено. Дане рішення суду апеляційною та касаційними інстанціями залишено без змін.
За таких обставин та з урахуванням вищевикладеного суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими і у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44,49, 82, 84, 85 ГПК України, суд,
В И Р І Ш И В:
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Дата підписання рішення: 31.10.06.
Суддя О.В. Закропивний