АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого-судді Коваль С.М.

суддів Єфімової О.І., Беця О.В.

за участю прокурора Фоменка Р.В.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року.

Цією постановою відмовлено в задоволенні подання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління Головного слідчого управління СБ України Жернового А.В. про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю с. Зарубінці Збаразького району Тернопільської області, громадянину України, з вищою освітою, одруженому, який має на утриманні неповнолітню дитину, 1997 року народження, депутату Житомирської обласної ради, працюючому на посаді заступника директора ДП «Ковалівський спиртовий завод», зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 не судимому,

який обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень та покладено обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України.

Згідно постанови, у задоволенні подання відмовлено, оскільки у поданні слідчого та матеріалах справи відсутні дані, які б могли свідчити про наміри ОСОБА_2 перебуваючи на волі ухилитися від слідства та суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини у справі, а сама лише тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 не може бути достатньою підставою для обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді взяття під варту. При цьому, судом були враховані конкретні обставини справи та дані про особу ОСОБА_2, його сімейний і матеріальний стан, що він раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, працює, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку і дружину, на спеціальних обліках не перебуває, а тому з урахуванням зазначеного, суд вважав, що існує достатньо факторів та обставин, які будуть стримувати обвинуваченого від порушення покладених на нього обов'язків і забезпечать його належну процесуальну поведінку, а тому обрав обвинуваченому запобіжний захід у вигляді застави.

В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови, просить її скасувати та направити подання слідчого на новий судовий розгляд, оскільки відмовляючи в задоволенні подання, суд не врахував тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 та про наявність підстав вважати, що перебуваючи на волі обвинувачений буде ухилятися від слідства і суду, продовжувати злочинну діяльність, перешкоджати встановленню істини у справі, оскільки особи, які причетні до скоєння інкримінованих ОСОБА_2 злочинів, на даний час не встановлені та не допитані. Також апелянт посилається на те, що при визначенні ОСОБА_2 розміру застави, судом в порушення вимог ст. 154-1 КПК України, не було враховано розмір майнової шкоди, завданої злочином.

Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав доводи апеляції та просив постанову судді скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, обвинуваченого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_1, які заперечували проти задоволення апеляції прокурора, перевіривши доводи апеляції та вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як убачається з матеріалів справи, 31 серпня 2012 року заступником Генерального прокурора України порушено кримінальну справу № 760 щодо ОСОБА_2 за ознаками злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України.

03 вересня 2012 року ОСОБА_2 було затримано в порядку ст. 115 КПК України.

05 вересня 2012 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 364, ч. 2 ст. 364 КК України.

06 вересня 2012 року старший слідчий в ОВС 3 відділу 1 управління СБ України Жерновий А., за погодженням з заступником Генерального прокурора України, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з поданням про обрання обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, посилаючись на наявність підстав вважати, що перебуваючи на волі він може ухилитися від слідства та суду або від виконання процесуальних рішень, перешкодити встановленню істини у справі, а також виходячи з тяжкості злочинів, у вчиненні яких він обвинувачується.

06 вересня 2012 року постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва в задоволенні подання слідчого про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді взяття під варту було відмовлено та обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

13 вересня 2012 року ухвалою колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 06.09.2012 року скасовано, а подання слідчого направлено на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.

Постановою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року у задоволенні подання старшого слідчого в ОВС 3 відділу 1 управління СБ України про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту ОСОБА_2 відмовлено та обрано ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень та на нього покладені обов'язки, передбачені ст. 149-1 КПК України.

З протоколу судового засідання та постанови судді убачається, що при розгляді подання був опитаний ОСОБА_2, вислухана думка прокурора, захисника, пояснення слідчого та з'ясовані інші обставини, які мають значення для вирішення питання про обрання запобіжного заходу.

Відповідно до ст. 148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються з метою запобігти спробам обвинуваченого ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд врахував вимоги п.п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканність можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою законом процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.

Відмовляючи у задоволенні подання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд першої інстанції проаналізував доводи подання слідчого і матеріали кримінальної справи та дійшов висновку про недостатність доводів слідчого про наявність достатніх даних, які б свідчили про те, що перебуваючи на волі ОСОБА_2 може перешкоджати встановленню істини по справі, ухилятися від слідства та суду чи виконання процесуальних рішень. Сама лише тяжкість злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_2 не може бути самостійною підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді взяття під варту.

Враховуючи тяжкість та обставини вчинення злочинів, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_2, дані про його особу та сімейний стан, що він раніше до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався, працює, має постійне місце реєстрації та проживання, одружений, має на утриманні неповнолітню доньку, 1997 року народження та дружину, на спеціальних обліках не перебуває, суд обґрунтовано дійшов до висновку та обрав ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави, який може забезпечити його належну процесуальну поведінку та унеможливить ухилення від органів слідства і суду.

Доводи апеляції прокурора про те, що розмір застави визначено судом з порушенням вимог ст. 154-1 КПК України, є безпідставними.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні двох злочинів, один з яких віднесено до категорії тяжкого злочину.

За змістом ст. 154-1 КПК України розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від 1000 до 4500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. А отже, відповідно до зазначеного, розмір застави ОСОБА_2 повинен становити не більше 4500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 76500 грн.

Посилання прокурора в апеляції на те, що судом при вирішенні питання про визначення розміру застави не було враховано розмір завданої протиправними діями ОСОБА_2 майнової шкоди та наявність заявленого по справі цивільного позову, як на підставу для визначення розміру застави, не заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 154-1 КПК України розмір застави не може бути меншим від розміру цивільного позову або розміру майнової шкоди, завданої злочином. Однак законодавець чітко визначив, що розмір цивільного позову та розмір майнової шкоди має бути обґрунтований достатніми доказами. Як убачається з наданих апеляційному суду матеріалів кримінальної справи (6 томів), такі достатні докази у справі відсутні.

Крім того, відповідно до позиції Європейського Суду з прав людини, визначення суми застави, яку повинна надати особа, виходячи лише з можливих розмірів збитків, не відповідає статті 5 § 3 Європейської Конвенції. Застава, передбачена в цій статті, призначена забезпечити лише належну процесуальну поведінку, а не відшкодування збитку. Таким чином, сума застави повинна визначатися даними про особу, щодо якої обирається застава, її особистістю, добробутом, іншими словами, тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, якесь бажання сховатися.

А тому, зазначені в апеляції прокурора доводи та підстави, за яких він просить скасувати постанову суду, не є безумовними підставами для скасування постанови суду першої інстанції.

Істотних порушень вимог КПК України, які є підставою для скасування постанови судді, при апеляційному розгляді, не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 148, 150, 155 КПК України відмовив у задоволенні подання слідчого, та обрав ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді застави, а тому підстав для скасування постанови, про що йдеться в апеляції прокурора, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст.154-1, 165-2, 362, 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Постанову судді Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2012 року про відмову в обранні запобіжного заходу у вигляді взяття під варту обвинуваченому ОСОБА_2 та обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 4 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 68 000 гривень, залишити без зміни, а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення.

Судді:

______________________ ______________________ ______________________

С.М. Коваль О.І. Єфімова О.В. Бець