Справа № 22-ц/2690/15019/12

Головуючий у I інстанції: Кричина А.В.

Доповідач у II інстанції: Рейнарт І.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2012 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого - судді Рейнарт І.М.

суддів Білич І.М., Кулікової С.В.

при секретарі Кононенко В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 вересня 2012р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2

про встановлення факту проживання однією сім"єю без шлюбу та визнання права спільної сумісної власності на майно,

встановила:

позивач звернувся до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім'єю з відповідачкою з 9 травня 2010р. по 19 серпня 2011р. та визнання права спільної сумісної власності на автомобіль "Інфініті", державний номер НОМЕР_1.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що з травня 2010р. проживав разом із відповідачкою та її малолітнім сином однією сім'єю, вели спільне господарства, мали спільний бюджет і разом виховували сина відповідачки. 6 листопада 2010р. придбали автомобіль, який був зареєстрований на відповідачку, однак користувалися ним разом та несли витрати на його експлуатацію. 19 серпня 2011р. між ними був зареєстрований шлюб, який був розірвано 17 січня 2012р. і відповідачка не визнає його право на автомобіль.

Позивач також зазначав, що автомобіль був придбаний за кошти, які він позичив у свого знайомого, і які повинен повернути до 2 листопада 2012р.

Рішенням суду від 5 вересня 2012р. позов задоволено частково. Встановлений факт проживання позивача та відповідача однією сім'єю без шлюбу з 23 жовтня 2010р. по 19 серпня 2011р. Визнано за позивачем та відповідачем право спільної сумісної власності на автомобіль "Інфініті".

Представник відповідачки подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у позові.

В апеляційній скарзі зазначає, що судом не повно з'ясовані обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, а рішення постановлено з порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності належними доказами.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачка разом із своєю дитиною 23 жовтня 2010р. була зареєстрована у АДРЕСА_1, яка

- 2 -

належить позивачу (с.с.18, 19).

6 листопада 2010р. ОСОБА_2 придбала автомобіль "Інфініті", державний номер НОМЕР_1 (с.с.24), а 11 листопада 2010р. позивачу був виданий тимчасовий реєстраційний талон на даний транспортний засіб (с.с.14).

Відповідно до розписки позивача, 2 листопада 2010р. він взяв у борг 38 000 доларів США і сторони не заперечували, що вказана сума становила ціну, за яку був придбаний автомобіль, що також підтверджується розпискою продавця (с.с.15, 116).

Під час судового розгляду у суді першої інстанції сторони визнали, що вказаний автомобіль зберігався на автомобільній стоянці, яка розташована біля місця проживання позивача, де на той час була також зареєстрована і відповідачка.

З Полісу про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності від 29 квітня 2011р. вбачається, що він підписаний позивачем і ним внесений страховий платіж та оформлений на ім'я відповідачки, що сторони не заперечували під час судового розгляду (с.с.117).

19 серпня 2011р. сторони зареєстрували шлюб (с.с.9).

Відповідно до ч. 1 ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

Враховуючи викладені обставини, а також пояснення свідків, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що сторони з жовтня 2010р. проживали разом, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, спільно придбали автомобіль, тому він є їх спільною сумісною власністю.

При цьому відповідачкою суду не було надано належних доказів у підтвердження того, що кошти на придбання автомобіля їй були надані її батьком, який продав інший автомобіль, а також у підтвердження неможливості зареєструватися разом із дитиною у квартирі своїх батьків.

Посилання апелянта на те, що суд неправомірно не взяв до уваги довідку ЖБК "Мікрофон" від травня 2012р. про те, що відповідачка разом із сином з травня 2010р. по 19 серпня 2011р. проживали у АДРЕСА_2, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки суду не надано письмових доказів, на підставі яких головою ЖБК була видана дана довідка, так як відповідачка та її син за вказаною адресою зареєстровані не були.

Судом повністю були встановлені обставини справи, оцінені надані сторонами доказами, правильно застосовані норми матеріального права, не було допущено порушення норм процесуального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для скасування рішення суду не має.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 5 вересня 2012р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: