АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2012 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді - Юрдиги О.С.

суддів - Рибака І.О., Сітайло О.М.

за участю прокурора - Полюхович А.М.

скаржника - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали скарги за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Вказаною постановою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді його заяви від 26 червня 2012 року.

В обґрунтування рішення, суд першої інстанції вказав на дотримання Генеральною прокуратурою України вимог закону при розгляді заяви ОСОБА_1 про порушення кримінальної справи відносно співробітників Песочинського РВ УМВС України в Харківській області за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 365,366 КК України.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляцію, в якій просить постанову суду скасувати, матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду. Апеляцію мотивує тим, що постанова суду є незаконною, оскільки судом не перевірено його доводи про фальсифікацію працівниками міліції протоколу його затримання та не досліджувалися матеріали кримінальної справи .

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1, який підтримав подану апеляцію та просив її задовольнити, думку прокурора, який вважає постанову суду законною та заперечив проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали скарги, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів уважає, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до частин першої та другої статті 97 КПК України прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. За заявою чи повідомленням про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язанні не пізніше триденного строку прийняти одне з таких рішень: порушити кримінальну справу; відмовити в порушенні кримінальної справи; направити заяву або повідомлення за належністю.

Аналіз норм КПК України дає підстави для висновку, що лише заяви або повідомлення про злочини, подані відповідно до ст. 95 КПК України, тягнуть за собою обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора чи судді провести перевірку в порядку ст. 97 КПК України та прийняти одне з передбачених даною статтею рішень. Такі заяви мають бути відібрані з попередженням про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину та повинні містити достовірні відомості, що вказують на об'єктивні ознаки злочину або підготовки до нього.

У поданій скарзі, яка була предметом розгляду Печерського районного суду, ОСОБА_1, оскаржив дії Генеральної прокуратури України при розгляді його заяви від 26 червня 2012 року про порушення кримінальної справи відносно співробітників Песочинського РВ УМВС України в Харьківській області, у тому числі ОСОБА_2 та інших за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 365, 366 КК України.

Розглядаючи скаргу, суддя, відповідно до вимог ст.234 КПК України, заслухав думку прокурора, ретельно дослідив матеріали справи і прийшов до висновку про дотримання вимог закону з боку Генеральної прокуратури України, а тому залишив скаргу без задоволення.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується колегія суддів, вважає його законним та обґрунтованим.

Як убачається із матеріалів справи, 26 червня 2012 року ОСОБА_1 звернувся до Генеральної прокуратури України із заявою про порушення кримінальної справи відносно співробітників Песочинського РВ У МВС України Харьківської області у тому числі ОСОБА_2 та інших за ознаками злочинів, передбачених ст.ст. 365, 366 КК України. Вказуючи на порушення вказаних осіб, ОСОБА_1 у заяві просив переглянути судові рішення, постановлені щодо нього за нововиявленими обставинами.

За результатами розгляду заяви, листом Генеральної прокуратури України від 09 липня 2012 року ОСОБА_1 повідомлено про направлення його заяви за належністю заступнику прокурора Харківської області для організації перевірки викладених в ній доводів.

Залишаючи скаргу ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції зазначив, що суд не наділений правом визнавати бездіяльність прокурора неправомірною та незаконною, а також зобов'язувати його вчиняти певні дії, оскільки це не передбачено чинним кримінально-процесуальним законодавством.

Відповідно до ст.19 Конституції України, орган судової влади (суд) діє лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однак, вказаними нормативними актами не передбачено підстав для визнання незаконними дій чи бездіяльності прокурора та зобов'язання його вчинити певні дії при розгляді заяв.

При цьому, приймаючи до розгляду скаргу ОСОБА_1 на протиправні дії Генеральної прокуратури України в порядку ст. 236 КПК України, суд першої інстанції виконав вимоги ст.55 Конституції України, відповідно до яких, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових і службових осіб навіть за відсутності в КПК норм, які регламентують розгляд даних скарг.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що апеляцію скаржника слід залишити без задоволення, а постанову суду - без зміни.

Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Постанову Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Генеральної прокуратури України при розгляді його заяви від 26 червня 2012 року - залишити без зміни, а апеляцію ОСОБА_1 - без задоволення.

Судді:

Юрдига О.С. Рибак І.О. Сітайло О.М.