У х в а л а

іменем україни

5 листопада 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Коротуна В.М., Штелик С.П.,-

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», третя особа - ОСОБА_5, про розірвання договору кредиту, стягнення заборгованості, матеріальних збитків та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 березня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 26 червня 2012 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2011 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зазначеним позовом.

В обґрунтування позову посилався на те, що 8 вересня 2008 року між ним та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений кредитний договір № ML-D02/080/2008, за умовами якого, позивач отримав від відповідача споживчий кредит в розмірі 50 000 доларів США, з кінцевим терміном повернення до 8 вересня 2023 року. Також, 8 вересня 2008 року між ОСОБА_4 та ЗАТ «ОТП Банк» був укладений договір про кредитування поточного рахунку (овердрафт) № В02/453/08/1 та договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку в іноземній та національній валюті для фізичних осіб № В02/453/08. Позивач вважав, що на його рахунок була перерахована сума споживчого кредиту. Із зазначеного рахунку, позивачу видали 30 000 доларів США, які були витрачені на споживчі цілі.

В кінці 2008 року ОСОБА_4 звернувся до відповідача із заявою про видачу решти грошових коштів, проте йому було відмовлено у їх видачі, у зв'язку з тим, що Національний банк України, відповідно до п. 2.1. Постанови НБУ «Про додаткові заходи щодо діяльності банків» від 11 жовтня 2008 року № 319 обмежив діяльність банків та тимчасово заборонив видавати кредитні кошти в іноземній валюті позичальникам, що не мають виручки в іноземній валюті понад граничний розмір заборгованості.

Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, не перерахував в повній мірі кредитні кошти, поставив ОСОБА_4 в скрутне матеріальне становище та змусив позичити грошові кошти в сумі 20 000 доларів США, просив суд стягнути з ЗАТ «ОТП Банк» на свою користь 115 778 гривень на відшкодування завданих збитків, пеню за невиконання договору в сумі 386 974 гривень, 14 348 гривень на відшкодування 3 % річних за користування його коштами та інфляційні втрати у розмірі 6 823 гривень

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області в задоволені позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Пунктом 1.7. частини 2 кредитного договору від 8 вересня 2008 року № ML-D02/080/2008 передбачено, що банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно кредитною заявкою позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування позичкового рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів за реквізитами, вказаними в кредитній заявці позичальника, зменшених на утриману комісію банку у відповідності до тарифів та умов кредитного договору (а.с. 11-13).

Із кредитних заявок вбачається, що позивач 12 вересня 2008 року, 18 вересня 2008 року та 9 жовтня 2008 року отримав перші три кредитні транши на загальну суму 29 910,11 доларів США (а.с. 204-206).

Із відповіді на заяву про видачу грошових коштів за № В02-01-3/190 від 3 листопада 2008 року вбачається, що Національний банк України обмежив діяльність банків та тимчасово заборонив видавати кредитні кошти в іноземній валюті позичальникам, що не мають виручки в іноземній валюті понад граничний розмір заборгованості (а.с. 32).

Отже, суди дійшли правильного висновку, що відповідач обґрунтовано відмовив ОСОБА_4 у наданні чергового траншу, посилаючись на Постанову Національного банку України «Про окремі питання діяльності банків» від 11 жовтня 2008 року.

Також обґрунтованими є висновки судів про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки витрати, на які посилається позивач, з урахуванням встановлених обставин, не є збитками та не підлягають стягненню відповідно до положень ст. 22 ЦК України.

Наявність усіх умов відповідальності, передбаченої ст. 22 ЦК України, зокрема протиправної поведінки банку у ненаданні чергового траншу, заподіяння збитків, наявність причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та завданням збитків, а також наявність вини банку, в даному випадку, судами не встановлено.

При встановлені зазначених вище фактів судами першої та апеляційної інстанції не було порушено норм процесуального права, а при ухваленні судових рішень правильно застосовано норми матеріального права.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 14 березня 2012 року та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області від 26 червня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.О. Дьоміна

Судді:В.М. Коротун

С.П. Штелик