Справа № 2-214/11

Провадження №2/408/54/12

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2012 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі:

головуючого Свистунова О. В.

при секретарі Кузьміна Н. В.,

за участю позивача Войченко О.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, цивільну справу за позовом заступника прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради до ОСОБА_2 про звільнення житлової квартири, -

ВСТАНОВИВ:

15 квітня 2010 року заступник прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Криворізької міської ради в особі Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради правонаступником якого є - Управління благоустрою та житлової політики виконавчого комітету Криворізької міської ради звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про звільнення житлової квартири.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що житлова квартира АДРЕСА_1 знаходить у теперішній час на балансі Комунального підприємста «Житлово експлуатаційної організації №8» м. Кривого Рогу, тобто відноситься до державного житлового фонду та перебуває у державній власності. Останнім квартиронаймачем вказаної квартири був громадянин ОСОБА_4, який був знятий з реєстрації 14.04.1999 року. Квартира не приватизована. Зареєстрованих осіб в квартирі не має. Відповідач ОСОБА_2 незаконно зайняв вказану житлову квартиру у 1995 році та проживає в ній по теперішній час. Тобто, без належних правових підстав заволодів майном, яке перебуває у державній власності, чим порушив право власності. Позивач зазначає, що відповідно до вимог ст.. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. А тому просить суд зобов»язати відповідача у справі звільнити спірну житлову квартиру та покласти судові витрати на позивача.

Прокурор, звернувшись до суду в інтересах позивача, в судовому засіданні, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 та його повноважний представник - адвокат ОСОБА_3, кожний окремо, заперечували проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Представник УБЖП виконкому Криворізької міської ради про місце та час судового розгляду повідомлявся належним чином, до суду не з»явився, причини неявки суду не відомі.

Дослідивши наявні письмові матеріали справи, суд знаходить вимоги позивача не обґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.. 11 ЦПК України Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч.4 ст.10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

В ході розгляду справи судом неодноразово пропонувалось позивачу уточнити його вимоги, роз'яснювались права і обов'язки та нагадувались вимоги ст.ст. 10, 11 та 60 ЦПК України, однак позивач підтримав заявлені вимоги викладені саме в такому вигляді та відмовився їх уточнювати вважаючи, що саме викладені вимоги у такому вигляді відповідають його прагненням. Позивач обрав правовим обґрунтування своїх вимог ст. 15, 16,387 ЦК України та ст.ст. 15,18 ЖК Української РСР.

Так, у судовому засіданні встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 з 20.01.1994 року по 21.11.2008 року перебував у трудових відносинах з КП «ЖЕО №3», яке у зв»язку з реорганізацією було перейменований у ЖЕО №8 та пропрацював 14 років 10 місяці на посаді слюсаря-сантехніка. Був звільнений 21.11.2008 року згідно до наказу №105 від 21.11.2008 року на підставі ст.38 КЗпП України, за власним бажанням, що підтверджено оглянутою в судовому засіданні трудовою книжкою відповідача (а.с.24-25). Відповідно до довідки № 271 виданої 21.02.2003 року КП ЖЕО №3 за підписом директора ОСОБА_5 та паспортиста ОСОБА_6 зазначено, що ОСОБА_2 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26). Крім того, згідно до наданих на адресу суду довідок підтверджується, що у теперішній час відповідач зареєстрованим в м. Кривому Розі не значиться: 21.05.1996 року знятий з реєстрації у гуртожитку АДРЕСА_2, де був зареєстрований з 09.12.1988 року (а.с.27) та 01.09.2008 року знятий з реєстрації в КП «Будинок нічного перебування», де був тимчасово зареєстрований з 16.10.2006 року без проживання в даному закладі (а.с.28). Згідно до даних отриманих від КП ДОР «Криворізьке БТІ» згідно довідки від 13.10.2010 року за ОСОБА_2 будь яка нерухомість в м. Кривому Розі не зареєстрована (а.с.75).

Суд встановив, що вимоги позивача фактично ґрунтуються на тому, що єдиною підставною для вселення в житлове приміщення є ордер, який відповідно до вимог позивача та його пояснень в ході розгляду справи відповідачу не видавався, а тому відсутні законні підстави перебування відповідача за вказаною адресою.

В обґрунтування заявлених вимог надав суду копію Рішення виконкому Дзержинської районної ради народних депутатів № 57 від 25.04.1989 року (а.с.88-89) згідно до якого затверджено рішення адміністрацій та профспілкових комітетів про видачу ордерів. Саме відповідно до зазначеного рішення було виписано службовий ордер на ім»я ОСОБА_4 на зайняття квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до довідки, що видана КП ЖЕО №8 3 124 від 18.02.2010 року встановлено, що ОСОБА_4 був знятий з реєстраційного обліку за вказаною адресою 14.04.1999 року, як померлий (а.с.4).

Відповідно до акту від 10.03.2010 року складеного працівниками КП ЖЕО №8 встановлено, що житлова квартира АДРЕСА_1 самостійно зайнята була колишнім працівником КП ЖЕО №3 ОСОБА_2 в 1995 році (а.с.3).

Відповідно до відповіді наданої на адресу суду УБЖП виконкому Криворізької міської ради від 22.02.2011 року (а.с.109) повідомлено, що квартира АДРЕСА_1 знаходиться на балансовому обліку управління.

Крім того, на запит суду щодо статусу вказаної квартири, відповіддю від 14.04.2011 року наданою УБЖП виконкому Криворізької міської ради повідомлено, що відповідно до рішення міської ради від 30.03.2011 року № 259 повноваження щодо включення квартир до службового житлового фонду та виключення їх зі службового фонду делеговано виконкомам районних у місті рад (а.с.120).

Відповідно до довідки КП ЖЕО №8 від 03.06.2010 року зазначено, що вищезазначена квартира не приватизована і перебуває у комунальній власності (а.с. 8).

Факт проживання відповідача у справі в житловій квартирі АДРЕСА_1 з 1994 року на законних підставах в ході розгляду справи було підтверджено наданим актом від 20.06.2012 року складеним та підписаним мешканцями будинку № 44 по вул.. Косіора в м. Кривому Розі підписи яких засвідчено начальником дільниці №1 та майстром дільниці №1 КП ЖЕО №8. Довідкою № 271 виданою 21.02.2003 року КП ЖЕО №3 за підписом директора ОСОБА_5 та паспортиста ОСОБА_6 згідно до якої зазначено, що ОСОБА_2 дійсно проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.26), оригінал якої також долучено до матеріалів справи. Крім того, судом встановлено, що відповідач, як належний користувач вказаної квартири здійснював плату по комунальним платежам шляхом утримання та перерахунку із заробітної плати (а.с.32-47) і саме від свого імені, тобто по даним НоваКОМ саме ОСОБА_2 значиться наймачем житла, і за вказаною адресою, укладав угоди, як споживач з комунальними організаціями міста, поліпшував умови проживання у спірній квартирі (а.с. 29).

Крім того, судом встановлено, що відповідач неодноразово звертався до керівництва КП ЖЕО з питання його реєстрації у зазначеній квартирі, в тому числі і 05.07.2010 року КП ЖЕО №8 було зареєстровано письмову заяву відповідача на ім»я директора КП ЖЕО №8 ОСОБА_7 щодо надання дозволу на його реєстрацію у спірній квартирі в які він проживає з червня 1994 року (а.с.31). Однак, як зазначав сам відповідач і даний факт підтверджений матеріалами справи, будь якої відповіді ним не було отримано на дану заяву.

Також, в ході розгляду справи, у підтвердження факту законного проживання відповідача у спірній квартирі, було допитано свідків: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10.

Так, допитаний в якості свідка ОСОБА_9 зазначав, що з 1991 року по 1996 рік він працював в КП ЖЕО №3 та працював саме на одній дільниці з ОСОБА_2 Свідок зазначив, що йому так як і ОСОБА_2, їх колишній директор КЖП №3 ОСОБА_11 вручив ключі від квартир, щоб вони їх подивились. Їм також видали копії ордерів, з червоною смужкою. Потім ОСОБА_2 звертався до свідка за допомогою, щоб перевезти речі. Свідок зазначив, що без відома директора КЖП ніхто ключів не отримував та підтвердив, що з ним радились, як зі старшим працівником з цього питання. Зазначив, що в той час великої черги на квартири не було і тому, після смерті ОСОБА_4, при вирішенні питання щодо передачі квартири саме ОСОБА_2 незадоволених не було, оскільки все відбувалось у відповідності до черги. Свідок підтвердив той факт, що саме директор КП ЖЕО №3 ОСОБА_11 передав ключі та копію ордера на вселення у спірну квартиру ОСОБА_2

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 показав, що працював в КП ЖЕО №3 з 1994 по 1995 роки. Свідок зазначив, що саме він влаштовував на роботу ОСОБА_4, оскільки до цього працювали разом на КМК. ОСОБА_4 прийняли двірником та видали квартиру АДРЕСА_1. Коли ОСОБА_4 помер, відповідно звільнилась і квартира. Зборами було вирішено надати цю квартиру ОСОБА_2 В присутності свідка колишній начальник видав ОСОБА_2 ключі від зазначеної квартири. Крім того, свідок зазначив, що саме він в той період часу, як майстер, направляв слюсарів, щоб допомогли ОСОБА_2 в квартирі встановити туалет та благоустроїти квартиру. Проте чому відповідач в квартирі не був зареєстрований йому не було відомо.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 показав, що працював в КП ЖЕО №3 з 2004 по 2009 роки. Свідок підтвердив що і в той період часу відповідач проживав за вказаною адресою. Підтвердив, що і за екстреними викликами з роботи відповідача сповіщали саме за вказаною адресою. Свідок зазначив, що йому не відомо як відповідач отримав квартиру, також йому не відомо, чи були претензій з боку адміністрації до відповідача.

Тобто, судом встановлено, і дані факти не було оспорено сторонами, що відповідач у справі проживає у спірній квартирі понад 10 років (з 1995 року), іншого житла що перебувало у його приватній власності не мав і не має, пропрацював на посаді слюсаря в КП ЖЕО №3 понад 10 років, сплачував комунальні платежі за місцем проживання - за спірною адресою, шляхом утримання із заробітної плати та був зареєстрований як наймач в системі НоваКОМ, укладав та укладає угоди з комунальними організаціями міста на постачання комунальних послуг, вчиняв дії щодо поліпшення умов проживання у вказаній квартирі.

У відповідності з вимогами ст. 116 ч.3 ЖК України, осіб, які самоправно зайняли житлове приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

У відповідності з ч.4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Однак,в ході розгляду справи в суді позивачами у відповідності до вимог ст.. 11, 60 ЦПК Україи не було доведено факт того, що відповідач не набув права користування цим жилим приміщенням, та що відповідач вселився в цю квартиру самовільно.

Навпаки, наявні в справі докази свідчать про ту обставину, що всі особові рахунки по цій квартирі, через систему НоваКОМ, відкриті саме на гр.. ОСОБА_12, саме він є тією особою, яка пропрацювала на підприємстві понад 10 років і на тій посаді, що підлягає забезпеченням службовим житлом, а спірна квартира має статус службової, оскільки рішення щодо зняття такого статусу зі спірної квартири суду не надано.

Відповідно до Постанови ради Міністрів Української РСР за №37 від 04.02.1988 року з наступними змінами « Про службові житлові приміщення», п. 35 зазначено, що особи, які пропрацювали в установі 10 років, не можуть бути виселені без надання іншого житлового приміщення.

Крім того, відповідно до ст.125 ЖК України без надання іншого жилого приміщення у випадках, зазначених у статті 124 цього Кодексу, не може бути виселено: інвалідів війни та інших інвалідів з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, зв'язаного з перебуванням на фронті; учасників Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули або пропали безвісти при захисті СРСР чи при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; інвалідів з числа осіб рядового і начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ СРСР, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків; осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років; осіб, що звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано жиле приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, які надали це приміщення; осіб, звільнених у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням чисельності чи штату працівників; пенсіонерів по старості, персональних пенсіонерів; членів сім'ї померлого працівника, якому було надано службове жиле приміщення; інвалідів праці I і II груп, інвалідів I і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб та осіб рядового і начальницького складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України; одиноких осіб з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає, що підстав для задоволення заявлених вимог позивача шляхом зобов»язання ОСОБА_2 звільнити спірну житлову квартиру не має.

Крім того, суд зазначає, що саме в ході розгляду справи стороною позивача не було обґрунтовано їх звернення до суду із зазначеною вимогою саме у 2010 році, тоді коли згідно до наданих ними доказів їм було відомо про наявність спору ще у 1999 році.

Згідно до ст.. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач у справі звільнений від сплати судового збору, у зв'язку з чим судовий збір віднесено за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене та керуючись вимогами ст.ст. 9, 124, 125 ЖК України ст.ст. 1-11, 15, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити заступнику прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу у задоволенні позовних вимог заявлених в інтересах держави в особі: Криворізької міської ради в особі Управління благоустрою та житлової політики виконкому Криворізької міської ради до ОСОБА_2 про звільнення житлової квартири - у повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області шляхом подачі через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 27 листопада 2012 року.

Суддя: О. В. Свистунова