Номер провадження № 22-ц/1590/8417/12

Головуючий у першій інстанції Сувертак

Доповідач Дрішлюк А. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.10.2012 м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді Дрішлюка А.І., суддів Кварталової А.М., Гірняк Л.А.,

при секретарі судового засідання Кушнір М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 04 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 звернулась до Суворовського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2011 року на її користь було стягнуто суму боргу у розмірі 254 154 грн., 14 257 грн. 60 коп. -3% винагороди за надання у борг грошових коштів, 20 860 грн. 60 коп. -3% річних за прострочення повернення боргу, а також судові витрати у розмірі 1649 грн. та 1681 грн., а всього 271 741 грн. 60 коп. До часу звернення до суду рішення не виконано, у зв'язку з чим позивачка, на підставі ст.625 ЦК України, просить стягнути з ОСОБА_3 на її користь за період з 1 жовтня 2010 року по 1 січня 2012 року інфляцію у розмірі 27 499 грн. 70 коп. та 3% річних у розмірі 10 190 грн. 44 коп., а всього 37 690 грн. 14 коп.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 4 липня 2012 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволенні частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі -12 039,44 грн., що складається з: інфляційні витрати -3 845,84 грн.; 3% річних -8 193,60 грн. В іншій частині позову відмовлено.

13 липня 2012 року не погоджуючись з ухваленим рішенням, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просить його скасувати та ухвали нове, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі. В обґрунтування скарги посилається на те, що в тексті рішення не зазначено в чому полягає правова помилка позивача при здійсненні розрахунку, не наведений розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, не вказаний період за який були стягнуті грошові кошти. Окрім того, вважає, що суд, застосовуючи положення ч.2 ст. 625 ЦК України, не ознайомився з висловленою позицією Верховного Суду України по даному питанню наведену в Постанові від 05.12.2011 року (справа №16/164/2010).

В судовому засідання представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

ОСОБА_3 у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Вважає рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 4 липня 2012 року законним і обґрунтованим, у зв'язку з чим просить залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення учасників провадження, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, з врахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.

За положеннями ст. ст. 213 - 215 ЦПК України та відповідно до роз'яснень, наданих в п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. У мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Рішення суду Суворовського районного суду м. Одеси від 4 липня 2012 року вказаним вимогам не відповідає.

Вирішуючи матеріально-правовий спір, суд першої інстанції ухвалив рішення, яким задовольнив позов ОСОБА_2 частково стягнувши з відповідача на її користь грошову суму у розмірі 12 039,44 грн., що складається з: 3 845,84 грн. інфляційних витрат та 8 193,60 грн. 3% річних. Зазначаючи кінцеву суму стягнення, суд в мотивувальній частині рішення відповідних розрахунків не навів, належної оцінки зібраним по справі доказам не надав, підстави відхилення розрахунку здійсненого позивачем та мотиви покладення в основу рішення позиції відповідача не зазначив, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості рішення суду заслуговують на увагу.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2011 року з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 було стягнуто сума боргу -254 154 грн., 3% винагороди за надання у борг грошових коштів -14 257,60 грн., 3% річних за прострочення повернення боргу -20 860 грн., судові витрати -1681 грн.

Рішення суду набрало законної сили 13 квітня 2011 року та станом на 1 січня 2012 року не виконано, що не оскаржується сторонами.

Виходячи зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 р., права людини вважаються захищеними лише після повного виконання рішення суду, оскільки виконання рішення суду є складовою, невід'ємною частиною судового розгляду.

Відповідно до ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства. Зокрема, до них належить ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини та основних свобод від 04.11.1950 р., котра як і інші міжнародні договори, підлягає прямому застосуванню.

Невиконання судового рішення, порушує право на суд в сенсі ст.6 Конвенції, яка є частиною національного законодавства України, і підлягає обов'язковому застосуванню згідно з вимогами ст.9 Конституції України та ст.8 ч.1 ЦПК України.

Згідно ч.5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Підстави припинення зобов'язання передбачені ст. ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема за ст. 559 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, з набранням рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2011 року законної сили у ОСОБА_3 виникли грошові зобов'язання перед ОСОБА_2 внаслідок невиконання яких остання має право на стягнення 3% річних та інфляційних витрат, в порядку ст.625 ЦК України. Водночас розрахунок позовних вимог, який здійснений позивачкою судова колегія не може покласти в основу рішення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду ОСОБА_2 просила стягнути грошові кошти у розмірі 37690,14 грн. за невиконання рішення апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2011 року. Здійснюючі розрахунок 3% річних та інфляційних витрат позивачка виходила з того, що за рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2011 року на її користь було стягнуто 271741,60 грн., що суперечить наявним в справі доказам. Позивачкою також помилково було зараховано до загальної суми боргу 1681 грн., які були стягнуті на користь іншої особи -держави, у зв'язку з чим не можуть додаватись до загального розміру присуджених до стягнення грошових коштів.

Визначаючи загальний розмір заборгованості за рішенням апеляційного суду Одеської області від 13 квітня 2011 року та відповідно базову величину для нарахування 3% річних та інфляційних витрат за прострочення боргу судова колегія враховує, що за вищевказаним рішенням загальний розмір стягнутих на користь позивачки сум дорівнює 290953,20 грн. (сума боргу -254154 грн.; три відсотки винагороди -14257,60 грн.; три відсотки за прострочення повернення боргу - 20860,60 грн., витрати по сплаті судового збору -1681 грн.).

Позивачка у якості підстави виникнення зобов'язань посилається на рішення апеляційного суду Одеської області, яке набрало чинності 13 квітня 2011 року. Проте, при здійсненні розрахунку початковим періодом нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат визначає 1 жовтня 2010 року, що не узгоджується з правовими підставами пред'явлення позову.

З урахуванням приписів ст.ст. 11, 625 ЦК України дата початкового періоду нарахування грошових сум за положеннями ст. 625 ЦК України, у разі невиконання рішення суду є дата набрання ним законної сили, тобто 13 квітня 2011 року. Відповідно, період за яким виникла заборгованість, однак який не був врахований при ухваленні рішення про стягнення боргу не може бути включений до періоду розрахунку заборгованості за прострочення виконання зобов'язання, оскільки правова природа виниклих зобов'язань у такому випадку є різною.

Таким чином, строк прострочення виконання зобов'язань за рішенням суду слід визначати від дати набрання рішення законної сили до дати фактичного його невиконання, однак в межах заявлених позовних вимог, тобто з 13 квітня 2011 року до 1 січня 2012 року.

Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги щодо відсутності в рішенні суду першої інстанції розрахунків, а також обґрунтування відхилення здійсненого позивачкою розрахунку, судова колегія також звертає увагу на те, що здійснюючи розрахунок індексу інфляції позивачка допускає відхилення її показників від встановлених. Так, зокрема зазначається, що індекс інфляції у жовтні 2010 р. склав 100,5 %, у листопаді 2010 р. -100,3%, в грудні 109,1 %, у 2011 році -100,2 %.

Темпи інфляції, розраховуються Державним комітетом статистики України, і визначають рівень знецінення національної грошової одиниці України. Згідно довідки Головного управління статистики в Одеській області №12-1-56/210 від 11.07.2012 р. індекси споживків цін по Україні за даними Держстату України становлять у жовтні 2010 р. -100,5%, у листопаді -100,3 %, у грудні 100,8% (замість визначених позивачем 109,1%), у 2011 році -104,6 (замість 100,2 % визначених позивачем), у квітні 2011 р. -101,3%, у травні 2011 р. -100,8%, у червні 2011 р. - 100,4%, у липні 2011 р. - 98,7%, у серпні 2011 р. - 99,6%, у вересні 2011 р. - 100,1 %, у жовтні 2011 р. -100%, у листопаді 2011 р. -100,1%, у грудні 2011 р. -100,2%.

З урахуванням наступного розрахунку інфляційне збільшення суми боргу за період з 13 квітня 2011 року по 1 січня 2012 року становить 3491,44 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

13.04.2011 - 01.01.2012290953.201.0123491.44

Розрахунок індексу інфляцій здійснено на підставі рекомендацій висловлених Верховним Судом України в листі від 03.04.1997 р. № 62-97 «Про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць, тому сума боргу за період з 01 по 15 число відповідного місяця індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу виникла з 16 по 31 число відповідного місяця, то розрахунок інфляційних втрат здійснюється з наступного місяця.

Розрахунок 3% річних.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

290953.213.04.2011 - 01.01.20122643 %6313.29

З урахуванням наведеного, судова колегія приходить до висновку, що правових підстав для стягнення з ОСОБА_3 грошової суми у розмірі 12039,44 грн. не було. Суд першої інстанції не звернув увагу на підстави позову, не врахував, що перебіг строку виконання зобов'язання за наявних обставин слід відраховувати з дати набрання рішення суду законної сили, що з урахуванням відсутності жодних розрахунків свідчить про невідповідність рішення суду положенням ст. 215 ЦПК України.

Згідно п.п. 3, 4 ст.309 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п. 1, 3, 4 ч. 1. ст. 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 04 липня 2012 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних - задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м.Одеси від 04 липня 2012 року -скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення інфляційних збитків та 3% річних - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 інфляційні збитки розмірі 3491,44 грн., 3% річних у розмірі 6313,29 грн, а всього 9804,73 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Судді апеляційного суду Одеської області /підпис/ А.І. Дрішлюк

/підпис/ А.М. Кварталова

/підпис/ Л.А. Гірняк