Судове рішення #26370
44/399пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

08 червня 2006 р.                                                                                   

№ 44/399пд  

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

головуючий суддя

Муравйов О. В.

судді

Полянський А. Г.


Фролова Г. М.

розглянула

касаційну скаргу

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

на постанову

Донецького апеляційного господарського суду

від

16.03.2005 року

у справі

№ 44/399пд

господарського суду

Донецької області

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика”

до

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області

третя особа, без самостійних вимог на предмет спору


Товариство з обмеженою відповідальністю “Транс-Дон”

про

спонукання до укладення договору,

за участю

Генеральної прокуратури України


У судовому засіданні взяли участь представники


- позивача:

Страшнова С.В. (дов. №5ю від 05.06.2006 року),

    - відповідача:

Тяжін А.О. (дов. №135 від 05.06.2006 року),


    - третьої особи:

Войтух О.М. (дов. №596 від 05.06.2006 року),

    - прокуратури:

Мірошниченко В.С. (посв. №178 від 23.05.2005 року)


Ухвалою від 28.04.2006 року колегії суддів Вищого господарського суду України касаційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий – Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П., а розгляд справи був призначений на 08.06.2006 року.

У зв’язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки справа № 44/399пд  розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А. Й., у складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.

До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 08.06.2006 року відводів складу суду не заявлено.

За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.06.2006 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

24.05.2006 року через відділ документального забезпечення Вищого господарського суду України надійшло повідомлення Генеральної прокуратури України  про вступ прокурора у справу № 44/399пд.

Як свідчать матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю „Кондратьївська центра льна збагачувальна фабрика" звернулось до суду з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області про спонукання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти договір оренди цілісного майнового комплексу Центральної збагачувальної фабрики „Кондратьївська" на умовах, запро понованих позивачем у заяві № 1 від 14.09.05 року та додатках до неї.

Рішенням Господарського суду Донецької області (суддя Мєзєнцев Є. І.) від 31.01.2006 року по справі № 44/399пд позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика” задоволені повністю: зобов’язано Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області укласти договір оренди цілісного майнового комплексу Центральної збагачувальної фабрики „Кондратьївська" на умовах, запропонованих Товариством з обмеженою відповідальністю „Кондратьївська центральна збагачува льна фабрика" у заяві № 1 від 14.09.05 року та додатках до неї; стягнуто з Регіонального відділення Фонду державного майна Украї ни по Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондратьївська центральна збагачувальна фабрика" відшкодування сплаченого державного мита у розмірі 85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечен ня судового процесу у розмірі 118 грн.

Постановою від 16.03.2006 року Донецького апеляційного господарського суду (колегія у складі: головуючий –Волков Р.В., судді –Запорощенко М.Д., Москальова І.В.) апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою Донецького апеляційного господарського суду, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Донецькій області звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, вважаючи вказане судове рішення неправомірним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в позові повністю.

Відзив на час розгляду справи в касаційній інстанції суду наданий не був, що, в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, оцінивши на підставі встановлених обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вірно встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, спірним об'єктом є цілісний майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Вуглегірське шосе, 1 в м. Горлівка Донецької області.

Статтею 6 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” передбачено, що орендарями цілісних майнових комплексів можуть бути господарські товариства, створені членами трудового колективу підприємства, його структурного підрозділу, інші юридичні особи та громадяни України, фізичні та юридичні особи іноземних держав, міжнародні організації та особи без громадянства.

Для одержання в оренду вищеназваного цілісного майнового комплексу було створено господарське товариство в формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Кондратьївську центральну збагачувальну фабрику" шляхом проведення зборів трудового колективу Центральної збагачувальної фабрики „Кондратьївська" та зареєстровано 09.09.2005 року. Створення господарського товариства позивача членами трудового колективу підтверджено матеріалами справи.

Відповідно до ст. 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендодавцями цілісних майнових комплексів підприємств є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук.

Частиною 4 статті 8 того ж Закону передбачено, що створене членами трудового колективу господарське товариство має переважне перед іншими фізичними та юридичними особами право на укладення договору оренди майна того підприємства, структурного підрозділу, де створене це товариство.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що на підставі вищеназваних норм позивачем 14.09.2005 року подано на адресу відповідача заяву про передачу в оренду спірного об'єкту цілісного майнового комплексу на укладення Договору з наступними документами: підписаним та скріплений печаткою Товариства примірник Договору, примірник акту приймання-передачі ЦМК, розрахунок орендної плати за тимчасове користування ЦМК, копії протоколів зборів трудового колективу від 11.03.2005 року та від 10.08.2005 року, нотаріально завірені копії статуту  Товариства,  свідоцтво  про  державну  реєстрацію   Товариства  та  протоколу установчих зборів засновників Товариства.

Проти факту отримання 16.09.2005 року відповідачем листа Товариства № 1 від 14.09.2005 сторони не заперечували.

Відповідачем, що визнається колегією суддів Вищого господарського суду України, заява позивача в установлений законом строк не розглянута, питання про надання об'єкту в оренду не вирішено.

Статтею 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” позивачу надано право звернутися за захистом своїх прав до суду.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, з огляду на матеріали справи (а.с. 54-75 том 1) в яких містяться встановлені господарськими судами різних інстанцій факти, пов’язаних із розірванням та визнанням недійсними договорів про користування спірним майном, вважає за необхідне погодитись з місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, що оскільки прийняті судові рішення, по яких разом з іншими учасниками справи брали участь і деякі учасники по справі № 44/399пд, набрали законної сили, то, виходячи з принципу обов'язковості виконання судового рішення, визначеного статтею 124 Конституції України, встановлені ними факти є достовірними та не повинні доводитись при вирішенні цієї справи.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частина 3 статті 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” містить вичерпний перелік підстав для відмови Відділенням Товариству в укладенні Договору. При цьому, Договір не підлягає укладенню, якщо:

-          було прийнято рішення про приватизацію або передприватизаційну підготовку ЦМК;

-          об'єкт включено до переліку підприємств, що потребують залучення іноземних інвестицій згідно з рішенням Кабінету Міністрів України чи місцевих органів влади;

-          орган Антимонопольного комітету України не дає згоди на укладення Договору;

-          орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на виділення структурного підрозділу підприємства;

-          з інших підстав, передбачених законами.

Відповідачем в порушення статей 33, 34 ГПК України не надано ані місцевому господарському суду, ані апеляційній інстанції документів, передбачених статтею 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” або наведено інших підстав, передбачених Законами України, які б були підставою для відмови позивачу в укладенні Договору на умовах, запропонованих в листі позивача № 1 від 14.09.2005 року з додатками.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з господарськими судами першої та апеляційної інстанцій в тому, що трудовий колектив Фірми, який працює на ЦМК, наділений правом утворення господарського товариства (орендного підприємства), що передбачено Законом України “Про оренду державного та комунального майна” та частиною 3 статті 115 ГК України та має пріоритетне право на отримання в оренду майна ЦМК шляхом укладення Договору.

Проаналізувавши ряд не оспорених та не спростованих фактів, встановлених, як вже було зазначено вище, господарськими судами різних інстанцій, господарський суд, а так само і суд апеляційної інстанції, на думку колегії суддів Вищого господарського суду України, обґрунтовано дійшов висновку про задоволення позову, оскільки причиною виникнення спору між сторонами, що визнається касаційною інстанцією, стало порушення Відділенням норм Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, Цивільного та Господарського кодексів України, бездіяльність відповідача, як органу державної влади, що призвела до штучного створення перешкоди для отримання ЦМК в тимчасове користування трудовим колективом, який працює на означеному ЦМК, який перебуває у державній власності.

Що стосується інших доводів, викладених позивачем в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи. Тому колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.

На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування постанови Донецького апеляційного господарського суду в даному випадку немає, а тому касаційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -


ПОСТАНОВИЛА:


Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 16.03.2006 року по справі № 44/399пд  та рішення Господарського суду Донецької області від 31.01.2006р. по справі № 44/399пд залишити без змін.

Головуючий суддя

О. В. Муравйов


Судді

А. Г. Полянський



Г. М. Фролова


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація