Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/2790/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Петушков С.А.

Спори, що виникають із земельних правовідносин Доповідач Карпенко О. Л.

УХВАЛА

Іменем України

09.10.2012 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі

головуючого - Карпенка О.Л.,

суддів - Голованя А.М., Черниш Т.В.,

при секретарі -Дімановій Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

03 березня 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання знести незаконно збудований хлів, який розташований на межі земельних ділянок між будинками № 135 і № 137 по АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачці належить право на 3/4 частин домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, решта належить її сину. Сусідня садиба № 135 належить відповідачці, яка самовільно, з порушенням Державних будівельних норм звела на межі хлів. при цьому відповідачкою було порушено межі земельних ділянок на 30 см. Хлів створює затінення її земельної ділянки, атмосферні опади з його покрівлі потрапляють на її подвір'я. Крім того вона позбавлена можливості висаджувати біля межі городину.

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким відновити її право користування межею суміжних земельних ділянок та зобов'язати відповідачку знести хлів. В обґрунтування скарги вона послалася на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права. Суд не врахував, що відповідачка здійснила будівництво без згоди сусідів, не перевірив наявність доказів відповідності будівлі вимогам будівельних норм і правил, наявність дозволу Олександрійської міської ради а також інших дозвільних органів на проведення будівництва.

Відповідачка подала письмові заперечення на апеляційну скаргу у яких просить відхилити її так, як спірна будівля зведена нею на місці раніше існуючої, яка в свою чергу була збудована з дозволу позивачки. Під час будівництва межі суміжних земельних ділянок не були порушені. Твердження щодо штучного створення затінення земельної ділянки позивачки та потрапляння на її земельну ділянку атмосферних опадів з даху хліву спростовується доказами по справі.

Позивачка особисто в судове засідання не з'явилася.

Представник позивачки у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу.

Відповідачка, повідомлена належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах встановлених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

На підставі досліджених у судовому засіданні доказів суд першої інстанції встановив, що позивачка являється землекористувачем земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, на якій розташовано належний їй, як співвласнику, будинок з господарськими будівлями.

Відповідачка являється землекористувачем сусідньої земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2.

Ці земельні ділянки межують одна з одною.

Відповідачка збудувала на території перебуваючої в її користуванні земельної ділянки, впритул до межі сусідньої земельної ділянки, цегляний сарай.

Ч. 1 ст. 103 ЗК України встановлено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).

Захист прав власників та користувачів земельних ділянок здійснюється способами передбаченими Главою 23 ЗК України та іншими способами, передбаченими законодавством.

Житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (ч. 1 ст. 376 ЦК України).

Відповідно до приписів ч. 4 і 7 ст. 376 ЦК право вимагати знесення самочинно збудованого майна належить власнику (користувачу) земельної ділянки на якій здійснено таке будівництво, а також іншим особам, якщо це порушує їх права інших осіб. Таке ж право належить відповідному органу виконавчої влади або місцевого самоуправління у разі неможливості здійснення перебудови, що збудована з істотним відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушення будівельних норм і правил.

Відмовляючи в задоволенні позову суд обґрунтовано виходив з того, що позивачкою не доведено обставини, підтверджуючі порушення її прав, якими обґрунтовано позов.

Згідно ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України обов'язок доказування покладається на сторони.

Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проте позивачка не довела той факт, що збудована відповідачкою господарська будівля частково знаходиться на її земельній ділянці та порушує нормативну тривалість інсоляції та норми освітленості відповідно до "Санитарных норм и правил обеспечения инсоляцией зданий и территорий жилой застройки" та СНІП II-4-79 "Естественное и искусственное освещение" а також того, що атмосферні опади з покрівлі та карнизів цієї споруди потрапляють на територію домоволодіння позивачки.

Більш того, такі твердження позивачки спростовуються висновком погоджувальної комісії Олександрійської міської ради, фотознімками, листом головного санітарного лікаря м. Олександрії від 24 лютого 2011 року № 499/03-1, яким суд першої дав належну оцінку.

Органи державної влади, які здійснюють контроль за будівництвом та архітектурною діяльністю а також органи місцевого самоуправління вимог до ОСОБА_3 щодо знесення прибудови не пред'являли.

Порушення при проведенні будівництва господарської будівлі Державних будівельних норм, на які посилається позивачка в апеляційній скарзі, а саме п. 3.25. ДБН 360-92, не являється беззаперечним доказом порушення прав позивача.

Пунктом 3.25 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень. ДБН 360-92", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04.1992, № 44, встановлено, що для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступної конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів з покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.

Таким чином нормативно встановлена відстань від найбільш виступаючої стіни будівлі до межі сусідньої земельної ділянки забезпечує можливість власнику будівлі здійснювати догляд за нею та її поточний ремонт і не являється гарантією прав інших осіб, а тому недотримання цієї норми, за умови відсутності інших негативних наслідків, не свідчить про порушення власником будівлі прав суміжних власників чи користувачів.

З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 03 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: