Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11/1190/1093/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Жушман О.М.

Категорія - Крадіжка Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Осєтров В. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.11.2012 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :

головуючого - судді Осєтрова В.І.,

суддів: Петрової І.М., Палічука А.О.

за участю прокурора Черниш Г.Р.

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_3 на вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 3 вересня 2012 року, яким, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Райгород, Каменського району, Черкаської області, українця, громадянина України, з середньо технічною освітою, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1, судимого:

1). 24.05.2005 року Петрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, відповідно до ст.75 КК України від відбуття призначеного покарання звільнений з іспитовим строком на 3 роки;

2). 19.05.2006 року Апостолівським районним судом Дніпропетровської області за ч.2 ст. 185, ч.1 ст.186, ч.3 ст.187 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, 17.10.2011 року за постановою Суворовського районного суду м. Херсон, відповідно до ст.81 КК України звільнений умовно-достроково на 1 рік 8 місяців 15 днів,-

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано покарання невідбуте згідно вироку Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19.05.2006 року і остаточно призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців.

Суд визнав винним ОСОБА_3 в тому, що він, 23 квітня 2012 року близько 23-ї години проходячи повз домоволодіння ОСОБА_4, яке розташоване в АДРЕСА_2, побачив у дворі вказаного домоволодіння біля будинку велосипед «Україна». Оглянувши двір та впевнившись, що на подвір'ї нікого немає, у нього раптово виник умисел на викрадення деталей з вказаного велосипеду. Після чого діючи умисно, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань шляхом перелізання через паркан проник на територію вказаного домоволодіння. Після чого ОСОБА_3 підійшов до велосипеду, який стояв біля будинку і побачив, що біля нього поряд лежать три гаїчні ключі, взявши в руки вказані ключі та велосипед і підійшов до паркану, де за допомогою вказаних ключів, відкрутив з велосипеда цепок, заднє крило, заднє та переднє колесо. Після чого гаїчні ключі залишив на місці вчинення злочину, а цепок, вартість якого, згідно висновку експерта №71 від 29.05.2012 року становить 20 грн., заднє крило вартість якого, згідно висновку експерта №71 від 29.05.2012 року становить 11 грн., заднє та переднє колесо, вартість яких, згідно висновку експерта №71 від 29.05.2012 року становить 360 грн., таємно викрав і з викраденим з місця скоєння злочину зник та розпорядився на власний розсуд.

В результаті крадіжки потерпілій ОСОБА_4 завдано майнову шкоду на суму 391 грн. 00 коп.

У апеляційній скарзі засуджений ОСОБА_3 просить перекваліфікувати його дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України та застосувати до нього ст. 69, 75 КК України, призначивши покарання не пов'язане з позбавленням волі. Своє прохання апелянт мотивує тим, що в його діях відсутня така кваліфікуюча ознака, як проникнення у житло чи приміщення, оскільки ним було вчинено злочин на подвір'ї потерпілої. Також вказує на те, що по справі встановлено декілька обставин, які пом'якшують покарання, обставин, які обтяжують покарання не встановлено, а тому з урахування характеризуючи даних та наявності декількох обставин, йому слід призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, засудженого ОСОБА_3, який просив задовольнити його апеляційну скаргу, перекваліфікувати його дії на ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів визнає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає з таких підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини засудженого ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за обставин, встановлених у вироку є правильним, оскільки ґрунтується на досліджених в судовому засіданні доказах, зібраних у передбаченому кримінально-процесуальним законом порядку і належно оцінених судом, ніким з учасників процесу не оскаржується, а тому апеляційним судом не перевіряється.

Перевіркою матеріалів справи істотних порушень кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування чи зміну вироку, не встановлено.

Колегія суддів не погоджується з доводами засудженого ОСОБА_3 з приводу того, що його дії необхідно кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України, оскільки він не проникав у приміщення чи будівлю, а злочин вчинив у подвір'ї, виходячи з наступного.

Так, відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.

Матеріалами справи достовірно встановлено, що ОСОБА_3 проник на територію домоволодіння потерпілої ОСОБА_4, яке огороджено парканом, шляхом перелізання через паркан, звідки таємно викрав майно потерпілої. Викладене засудженим не оспорюються.

За вказаних обставин, слід вважати, що ОСОБА_3 вчинив злочин на території сховища, в зв'язку з чим суд 1-ї інстанції вірно кваліфікував дії засудженого за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднане з проникненням у сховище, вчинене повторно.

Покарання засудженому ОСОБА_3 призначено з дотриманням вимог статей 50, 65 КК України.

Так, при призначенні засудженому ОСОБА_3 покарання, суд першої інстанції в повній мірі урахував тяжкість вчиненого злочину, який є тяжким, обставини, що пом'якшують покарання, на які посилається в апеляції засуджений, а саме: щире каяття, з'явлення із зізнанням та відшкодування завданого збитку. Обставин, які обтяжують покарання по справі не встановлено. Також судом правильно враховано й дані про особу, що ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, раніше притягувався до кримінальної відповідальності та вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення. Вказане свідчить про те, що ОСОБА_3 належних висновків для своєї поведінки не зробив та знову вчинив новий корисливий злочин.

Таким чином, приймаючи до уваги дані про особу засудженого і обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе лише в умовах ізоляції його від суспільства в призначений судом строк, який є мінімальним в межах санкції ст. 185 ч. 3 КК України.

Разом з тим, оскільки засуджений ОСОБА_3 вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, суд 1-ї інстанції вірно застосував положення ст. 71 КК України, та призначив остаточне покарання за сукупністю вироків.

Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування ст. 69 КК України, при наявності декількох обставин, які пом'якшують покарання є правом суду, а не обов'язком. В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 хоча і щиро розкаявся у вчиненому, з'явився із зізнанням, відшкодував завдані збитки, проте, враховуючи те, що засуджений вчинив злочин в період умовно-дострокового звільнення, раніше неодноразово судимий за скоєння корисливих злочинів, відбував покарання в умовах ізоляції від суспільства, належних для себе висновків не зробив, знову вчинив новий умисний корисливий злочин, що свідчить про небажання стати на шлях виправлення, а тому колегія суддів не знаходить підстав для застосування положень ст. 69 КК України.

Не знаходячи підстав для задоволення апеляції засудженого ОСОБА_3, колегія суддів вирок суду першої інстанції залишає без зміни.

Керуючись статей 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Петрівського районного суду Кіровоградської області від 3 вересня 2012 року щодо нього, без зміни.

Судді: