ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2006 р. | № 20-9/189 |
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючий суддя | Муравйов О. В. |
судді | Полянський А. Г. |
Фролова Г. М. |
розглянула |
касаційну скаргу | Науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря” |
на постанову | Севастопольського апеляційного господарського суду |
від | 20.02.2006 року |
у справі | № 20-9/189 |
господарського суду | міста Севастополя |
за позовом | Науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря” |
до | Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “ГЕСС і Ко” |
третя особа | Міністерство охорони навколишнього природного середовища України |
про | стягнення 319310,22 грн., |
та за зустрічним позовом | Закритого акціонерного товариства “Торговий дім “ГЕСС і Ко” |
до | Науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря” |
про | стягнення 26070,00 грн. |
У судовому засіданні взяли участь представники
- позивача за первісним позовом: | Косарєв В.М. (дов. №13 від 19.12.2005 року), Винокур Н.Й. (дов. №13 від 19.12.2005 року), |
- відповідача за первісним позовом: | Книга С.А. (дов. №39 від 10.02.2006 року), |
- третьої особи за первісним позовом: | Мандрик В.Ф. (дов. №3730/18-9 від 25.04.2006 року, |
Ухвалою від 28.04.2006 року колегії суддів Вищого господарського суду України касаційна скарга Науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря” була прийнята до провадження новоутвореною колегією суддів у наступному тимчасовому складі: головуючий – Муравйов О.В., судді Полянський А.Г., Коробенко Г.П., а розгляд справи був призначений на 08.06.2006 року.
У зв’язку з виходом судді Фролової Г. М. з відпустки, справа № 20-9/189 розглядається колегією суддів у постійному складі, утвореному розпорядженням від 25.08.2005 року № 02-20/13 Заступника Голови Вищого господарського суду України Осетинського А. Й., у складі: головуючий –Муравйов О. В., судді Полянський А. Г., Фролова Г. М.
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні 08.06.2006 року відводів складу суду не заявлено.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 08.06.2006 року було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Як свідчать матеріали справи, Науково-дослідна установа "Український науковий центр екології моря" звернулася до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Закритого акціонерного товариства "Торговий дім “ГЕСС і Ко” про стягнення з останнього 319310,22 грн., в тому числі заборгованість по орендній платі та збитки від нестачі, знищення, втрати матеріальних цінностей теплохода "Пассат". В процесі розгляду спору позивач збільшив розмір збитків та просить додатково стягнути з відповідача суму упущеної вигоди в розмірі 426425,81 грн.
До того ж, при розгляді спору по суті в суді першої інстанції відповідач звернувся до позивача із зустрічним позовом. З врахуванням уточнення зустрічних позовних вимог ЗАТ ТД "ГЕСС і Ко" просить стягнути з НДУ "УнкНЦЕМ" 26070,00 грн. як заборгованість за постачання продуктів харчування та палива до теплоходу "Георгій Ушаков".
Рішенням Господарського суду міста Севастополя (суддя Рибіна С.А.) від 19.12.2005 року по справі № 20-9/189 частково, в сумі 33427,46 грн. задоволений позов Науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря" до закритого акціонерного товариства "Торговий дім "ГЕСС і Ко" про стягнення 319310,22 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Зустрічний позов закритого акціонерного товариства "Торговий дім "ГЕСС і Ко" до Науково-дослідної установи "Український науковий центр екології моря" про стягнення 26070,00 грн. також задоволений частково в сумі 21724,96 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою від 20.02.2006 року Севастопольського апеляційного господарського суду (колегія у складі: головуючий –Прокопанич Г.К., судді –Плута В.М., Сотула В.В.) апеляційна скарга Науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря” була залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції –без змін.
Не погоджуючись з прийнятою постановою Севастопольського апеляційного господарського суду, Науково-дослідна установа “Український науковий центр екології моря” звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, вважаючи вказане судове рішення неправомірним та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим просить вказану постанову скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги Науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря”.
Відзиви на час розгляду справи в касаційній інстанції суду надані не були, що, в силу положень статті 1112 ГПК України, не перешкоджає перегляду судового рішення, що оскаржується.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суддю-доповідача, оцінивши на підставі фактично встановлених обставин справи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вірно встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій, у червні 2005 року Науково-дослідна установа "Український науковий центр екології моря" звернулася до господарського суду міста Севастополя з позовом про стягнення із Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "ГЕСС і Ко" 319310,22 грн., в тому числі заборгованості по орендній платі та збитків від нестачі, знищення, втрати матеріальних цінностей теплохода „Пассат".
Доповнивши позовні вимоги, заявою № 442/9-03 від 29.11.05 позивач просив додатково стягнути з відповідача суму упущеної вигоди в розмірі 426425,80 грн. та судові витрати.
Відповідач позовні вимоги визнав частково, в сумі 28630,58грн. заборгованості з орендної плати.
Звернувшись з зустрічним позовом, закрите акціонерне товариство "Торговий дім "ГЕСС і Ко" просило стягнути 26070,00грн. заборгованості за постачання продуктів харчування та палива до теплоходу „Георгій Ушаков".
Відповідач за зустрічним позовом зазначені вимоги визнав частково, в розмірі вартості 10 тонн палива.
Оскаржуване рішення мотивоване посиланням на загальні принципи виконання зобов'язань та норми про відповідальність за порушення умов договору.
Як вірно зазначено в оскаржуваній постанові апеляційної інстанції, пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Вищий господарський суд України погоджується із судами першої та апеляційної інстанцій, що правовідносини сторін виникли з договору № 1901 від 15.08.01, який було розірвано рішенням Господарського суду Одеської області від 30.07.03 у справі №17-6-31/02-10062, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.09.03 та постановою Вищого господарського суду України від 21.01.04.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з апеляційною інстанцією щодо помилковості застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень Цивільного кодексу Української РСР. Оскільки, як вірно зазначено в оскаржуваній постанові апеляційного господарського суду, предметом спору є стягнення, крім заборгованості з орендної плати, штрафних санкцій, сум збитків та упущеної вигоди, то до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, 15 серпня 2001 року між сторонами спору був укладений договір фрахтування № 1901, відповідно до умов якого Науково-дослідна установа “Український науковий центр екології моря” передала Закритому акціонерному товариству "Торговий дім "ГЕСС і Ко" теплохід "Пассат" у бербоут-чартер.
Згідно пункту 3.4 зазначеного Договору, Фрахтівник здійснює сплату фрахту Судовласнику щомісячно у п'ятиденний строк після спливу кожного місяця.
Заявлені позивачем вимоги щодо погашення заборгованості по орендній платі включають в себе заборгованість:
- за квітень 2002 року - в розмірі 8523,88 грн. (рахунок № 74 від 29.04.02)
- за травень 2002 року - в розмірі 1 705,22 грн. (рахунок № 98 від 3 1.05.02)
- за липень 2002 року - в розмірі 13462,68 грн. (рахунок № 247 від 28.12,02)
- за серпень 2002 року - в розмірі 13462,68 грн. (рахунок № 247 від 28.12.02) інфляційне відшкодування на нараховану орендну плату за 2001-2002 роки –в розмірі 1106,48 грн. (рахунок № 247 від 28.12.02).
Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України, правила Цивільного кодексу України про позовну давність
застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений
законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Як вірно зазначив апеляційний господарський суд, пунктом 6 Прикінцевих положень Господарського кодексу України передбачено, що до господарських відносин, зазначених в абзаці другому пункту 4 цього розділу, застосовуються строки позовної давності, передбачені Господарським кодексом України, у такому порядку: спеціальні строки позовної давності, встановлені законодавством, чинним до набрання чинності цим Кодексом, якщо вказані строки перевищують строк, встановлений цим Кодексом; збільшені спеціальні строки позовної давності відповідно до встановлених цим Кодексом строків, якщо тривалість раніше чинних строків є меншою порівняно із встановленими цим Кодексом строками позовної давності.
Згідно статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з Севастопольським апеляційним господарським судом в тому, що висновок суду першої інстанції про застосування до вимог про стягнення заборгованості з орендної плати строків позовної давності та часткове задоволення позову в сумі 28630,58 грн. відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Також, посилаючись на пункт 3.6 договору, позивач вимагає сплати штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 18% річних. Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як вже було зазначено вище, договір № 1901 від 15.08.01 розірвано, також є обґрунтованими висновки господарських судів першої та апеляційної інстанцій про застосування законодавчо обмеженого розміру штрафних санкцій.
До того ж, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з місцевим господарським судом, а так само і з апеляційною інстанцією в тому, що ними цілком обґрунтовано відмовлено позивачу в позові про стягнення збитків від втрати товарно-матеріальних цінностей в сумі 266065,88 грн.
Так, відповідно до вимог пункту 1.13 договору фрахтування №1901 від 28 серпня 2001 року, комісією, створеною Закритим акціонерним товариством "Торговий дім "ГЕСС і Ко", була проведена повна інвентаризація стану судна та 30 серпня 2001 року сторонами затверджений акт приймання-передачі судна.
Така ж комісія повинна бути створена на момент повернення судна.
Пунктом 1.9 договору № 1901 від 15.08.01 передбачено, що повний опис всього теплохідного обладнання, спорядження, приладів та всіх придатних запасів на борту судна вчиняється Фрахтівником разом з Судовласником при передачі або поверненні судна.
Звертаючись з вимогою про стягнення збитків, позивач не послався на норми матеріального права, які б були підставою для задоволення таких вимог.
Оскільки позов походить з орендних відносин транспортного засобу, який знаходився у володінні Закритого акціонерного товариства "Торговий дім "ГЕСС і Ко" на підставі договору фрахтування, слід керуватись, з чим погоджується касаційна інстанція, умовами даного договору та діючим законодавством, регулюючим відносини з оренди майна, зокрема, статтями 779 та 803 Цивільного кодексу України, а також правовими нормами про наслідки дострокового розірванням договору.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що повна інвентаризація судна у передбаченому сторонами порядку не проводилась, передача судна не здійснювалась, по окремих категоріях обладнання розрахунок проводився тільки з тих підстав, що комісія не змогла оглянути приміщення, в якому матеріальні цінності знаходились.
Вказане також підтверджено поясненнями представників сторін в процесі розгляду справи в касаційній інстанції.
В порушення статей 33, 34 ГПК України позивачем не надані ані місцевому господарському суду, ані апеляційній інстанції, належні докази втрати, знищення та пошкодження матеріальних цінностей на визначену у позові суму, тому, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з господарським судом першої інстанції про обґрунтованість його відмови позивачу в позові в цій частині.
Що стосується інших доводів, викладених позивачем в касаційній скарзі, то вони зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи. Тому, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що оскільки встановлення фактичних обставин справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції, доводи заявника касаційної скарги щодо переоцінки наявних у справі доказів, колегією суддів Вищого господарського суду України відхиляються.
На підставі викладеного, Вищий господарський суд України вважає, що підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду в даному випадку не існує, а тому касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Науково-дослідної установи “Український науковий центр екології моря” залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.02.2006 року у справі № 20-9/189 залишити без змін.
Головуючий суддя | О. В. Муравйов |
Судді | А. Г. Полянський |
Г. М. Фролова |