ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"03" квітня 2012 р. справа № 2а-15/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Малиш Н.І.
суддів: Мельника В.В. Щербака А.А.
при секретарі судового засідання: Ліпіній О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2011 року у справі №2а-15/11 за позовом ОСОБА_1 до Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи «ОТП банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля Плюс 2006»про визнання дій державного виконавця незаконними,-
ВСТАНОВИВ:
Постановою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2011р. у задоволенні позову ОСОБА_1 до Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи «ОТП банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля Плюс 2006»про визнання дій державного виконавця незаконними -відмовлено.
Рішення суду обґрунтовано тим, що всі дії державного виконавця у ході вчинення виконавчих дій вчинені у межах повноважень та з додержанням норм чинного законодавства. В свою чергу позивач не скористався своїм правом щодо участі у ході виконавчих дій.
Позивач не погодившись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права та просить скасувати рішення, прийняти нове та задовольнити позов.
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Представник відповідача та третьої особи до суду апеляційної інстанції не з'явився. Про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином, про що в матеріалах справи є належний доказ, що дає судові підстави для застосування положень частини 4 статті 196 КАС України.
Вислухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.
Так відповідно матеріалам справи позивач оскаржує дії органів державної виконавчої служби.
В свою чергу виконавче провадження відкрито за виконавчим написом нотаріуса, а не на виконання рішення місцевого суду у цивільній справі.
Із частини другої статті 18 КАС України випливає, що справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, їх посадова чи службова особа, підсудні окружним адміністративним судам.
Таким чином позовні заяви стосовно рішень, дій або бездіяльності державних виконавців та посадових осіб Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції підсудні окружним адміністративним судам, оскільки відповідачем у таких справах є відповідний орган державної виконавчої служби, незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
У зв'язку з цим правила частини третьої статті 18 КАС України для визначення предметної підсудності зазначеної категорії справ не підлягають застосуванню.
Норма ст. 19 КАС України підлягає застосуванню при визначенні підсудності справ з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби незалежно від статусу позивача -фізичної чи юридичної особи та виконавчого документа, в тому числі незалежно від адміністративного суду, рішення якого примусово виконується, і основним у цьому є те, щоб оскаржуване рішення, дія чи бездіяльність були прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об'єднань).
Водночас позивач може вибрати за вказаних умов лише окружний адміністративний суд, оскільки такі справи предметно підсудні тільки цим місцевим судам.
За таких обставин суд першої інстанції Ленінського районного суду м. Запоріжжя приймаючи до провадження вказаний позов порушив норми предметної підсудності, визначеної ст. 18 КАС України.
Позивач оскаржує дії органів державної виконавчої служби та просить суд скасувати оцінку майна проведену суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «Земля Плюс 2006».
Відповідно до п. 19 Пленуму Вищого адміністративного суду України №3 від 13.12.2010р. визначено, що оцінка майна боржника здійснюється самим державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадів, коли оцінка проводиться за регульованими цінами. При складності оцінки чи наявності у стягувача або боржника заперечень проти її результатів до участі у виконавчому провадженні та складенні висновку залучається суб'єкт оціночної діяльності -суб'єкт господарювання.
Проте суб'єкт оціночної діяльності є учасником виконавчого провадження, а не посадовою особою державної виконавчої служби, і висновки експерта є результатом практичної діяльності фахівця-оцінювача, а не актом державного органу. Тому вимоги заявника в частині оскарження висновку оцінювача не підлягають розгляду адміністративними судами. У разі якщо експерт, суб'єкт оціночної діяльності -фізична особа, висновок експерта слід оскаржувати в порядку цивільного судочинства, якщо експерт, суб'єкт оціночної діяльності -юридична особа -у порядку господарського судочинства.
У відповідності до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Згідно зі ст. 203 Кодексу адміністративного кодексу України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин провадження у справі в частині позовних вимог про скасування оцінки майна підлягають закриттю.
Щодо оскарження дій відповідача стосовно призначення та проведення аукціону з продажу транспортного засобу слід зазначити наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Матеріалами справи встановлено, що відповідач вчиняв дії, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження»щодо примусового виконання виконавчого документу -виконавчого напису нотаріуса, а докази про порушення таких норм в матеріалах справи відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, тому апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись п. 4 ч.1 ст. 202, ст. 203, ч. 2 ст. 205,ст. 207 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 червня 2011 року у справі №2а-15/11за позовом ОСОБА_1 до Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи «ОТП банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля Плюс 2006»про визнання дій державного виконавця незаконними -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Ленінський відділ державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції, треті особи «ОТП банк», Товариство з обмеженою відповідальністю «Земля Плюс 2006»в частині позовних вимог про скасування оцінки майна -закрити, у задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст рішення виготовлено 20 квітня 2012року.
Головуючий: Н.І. Малиш
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: А.А. Щербак