Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/1190/2823/12 Головуючий у суді І-ї інстанції Тищук Н.О.

Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу Доповідач Кривохижа В. І.

РІШЕННЯ

Іменем України

17.10.2012 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

Головуючої: Кривохижі В.І.

Суддів: Карпенка О.Л.

Черниш Т.В. при секретарі Дімановій Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14 серпня 2012 року, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2012 року кредитна спілка «Простір»звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 3 жовтня 2007 року між спілкою та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №304/1, за умовами якого остання отримала кредит у сумі 15 000 грн. строком 9 місяців зі сплатою 60 % річних за користування кредитом. Відповідач належним чином зобов»язання за кредитним договором не виконала і станом на 9 травня 2012 року розмір заборгованості складає 19 149 грн. 44 коп., з яких: 6 544 грн. 57 коп.- основний борг, 12 604 грн. 87 коп. -проценти за користування кредитом. При цьому, 3 жовтня 2007 року між спілкою та відповідачем ОСОБА_5, а також цього ж дня між спілкою та ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором були укладені договори поруки. Тому позивач і просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 149 грн. 44 коп.

Рішенням Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14 серпня 2012 року позов задоволений повністю.

В апеляційній скарзі відповідачі ставлять питання про скасування рішення суду через неповне з»ясування судом обставин справи, відсутність належних доказів з боку позивача та неврахування їх пояснень. Зазначають, зокрема, що строк виконання зобов»язання за кредитним договором минув 3 липня 2008 року, а строк позовної давності минув 20 лютого 2012 року /якщо враховувати останній платіж/. Щодо збільшення позовної давності договір не укладався. Судом не враховано, що порука припинилася та строк позовної давності за договором поруки минув. При цьому, позивач не надав до суду первинні бухгалтерські документи щодо обґрунтування розподілу платежів.

Заслухавши доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов»язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов»язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджується, що 3 жовтня 2007 року між кредитною спілкою «Простір»та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №304/1, за умовами якого останній було надано кредит у розмірі 15 000 грн. для споживчих потреб на дев»ять місяців строком до 3 липня 2008 року під 60% річних (а.с.5).

Також встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором 3 жовтня 2007 року між позивачем та ОСОБА_4, а також між позивачем та ОСОБА_5 були укладені відповідні договори поруки, за умовами яких поручителі зобов»язувалися перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов»язань за кредитним договором (а.с.6,7).

Згідно п. 4.1.3 кредитного договору, позичальник зобов'язався погашати отриманий кредит та відсотки за його користування щомісячно не пізніше ніж 3-го числа кожного місяця, починаючи з 3 листопада 2007 року.

Пунктом 5.1 кредитного договору передбачено нарахування відсотків за кожний день користування кредитом до остаточного розрахунку за кредитом.

Розрахунок здійснюється наступним чином: по-перше, сплачується пеня, у разі її нарахування; по-друге, відсотки за користування кредитом; по-третє, тіло кредиту (п.5.6).

Судом також встановлено, що позивачем свої зобов»язання були виконані у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_3 в свою чергу свої зобов'язання за кредитним договором не виконала і станом на 9 травня 2012 року заборгованість складає 19 149 грн. 44 коп., з яких: 6 544 грн. 57 коп. - основний борг, 12 604 грн. 87 коп. - проценти за користування кредитом, що підтверджується копією особової картки позичальника (а.с.8,9).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов»язання припиняються з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599-601, 604-609 ЦК.

Зобов»язання боржником не виконано, а тому не припинились правовідносини сторін кредитного договору, що зобов»язує останнього до відповідальності за невиконання грошового зобов»язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов»язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Пунктом 8.3 кредитного договору сторони домовились, що до правовідносин, пов»язаних з наданням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у шість років (ст.259 ЦК).

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необхідність стягнення з ОСОБА_3 кредитної заборгованності в повному обсязі.

Доводи скарги щодо спливу строку позовної давності та ненадання належних доказів не ґрунтуються на законі та матеріалах справи і не містять посилань на докази, які б спростовували висновки суду першої інстанції.

Однак, вирішуючи спір та стягуючи в солідарному порядку заборгованість по кредитним зобов»язанням з боржника та поручителів, суд не врахував положень ч.4 ст.559 ЦК України, якою передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Відповідно до ч.1 ст.251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов»язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч.1 ст.252 ЦК).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов»язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.251 та ч.2 ст.252 ЦК України).

У п.24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин»зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутись до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатись як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається, роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

З договорів поруки вбачається, що в них не встановлений строк, після якого порука припиняється, а умова договорів про його дію до повного повернення суми кредиту, відсотків за кредит, інших платежів за кредитним договором (п.4.1) не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч.1 ст.251 та ч.1 ст.252 ЦК України, тому в цьому разі підлягають застосуванню норми ч.4 ст.559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов»язання не пред»явить вимоги до поручителя.

Пунктом 2.1 кредитного договору передбачено, що кредитор надає, а позичальник отримує кредит терміном на 9 місяців з 3 жовтня 2007 року по 3 липня 2008 року. Видача боржнику 15 000 грн. підтверджується видатковим касовим ордером від 3 жовтня 2007 року (а.с.8).

Тобто, у кредитному договорі строк виконання основного зобов»язання чітко визначений -строк повного погашення кредиту є 3 липня 2008 року.

За таких обставин у банку виникло право пред»явити вимогу до поручителів про виконання порушеного зобов»язання боржника щодо повернення кредиту, починаючи з 3 липня 2008 року, протягом наступних шести місяців. Таку вимогу до поручителів банк пред»явив лише у 2012 році, тобто вже після спливу встановленого ч.4 ст.559 ЦК України шестимісячного строку.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, колегія суддів вважає можливим відповідно до ст.309 ЦПК України скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з боржника на користь позивача заборгованість за кредитним договором, відмовивши у солідарному стягненні з поручителів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м.Кіровограда від 14 серпня 2012 року скасувати. Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь кредитної спілки «Простір»заборгованість за кредитним договором у розмірі 19 149 грн. 44 коп., а в дохід держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

У задоволенні позову кредитної спілки «Простір»до ОСОБА_5, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуюча:

Судді: