ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2012 р. Справа № 2а/0470/12597/12

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

при секретарі судового засіданняШрамко Я.В..

за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Селезньов А.М. Кучеренко І.А., Ляшенко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Бухгалтерський сервіс»до Дніпродзержинської міської Виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа: гр. ОСОБА_6 про визнання акту перевірки від 09.07.2012р. нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

23.10.2012р. Приватне підприємство «Бухгалтерський сервіс» звернулося з позовом до Дніпродзержинської міської Виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності та просить :

- визнати нечинним акт перевірки Дніпродзержинської виконавчої дирекції ФСС з ТВП від 09.07.2012р.;

- зобов'язати Дніпродзержинську виконавчу дирекцію ФСС з ТВП здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності і пологах ОСОБА_6 згідно листка непрацездатності АВН № 807877 від 18.05.2012р.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що у період з 06.07.2012р. по 09.07.2012р. відповідачем була проведена позапланова перевірка правильності нарахування і виплати матеріального забезпечення по вагітності і пологах гр. ОСОБА_6 за результатами якої 09.07.2012р. був складений акт за висновками якого було вказано, що своїм правом ФОП ОСОБА_6 скористалась, отримавши допомогу по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності від 18.05.2012р. № 807877 та наказу Дніпродзержинської МВД ДОВ ФСС з ТВП від 24.05.2012р. № 49-ос «Про призначення матеріального забезпечення ФОП ОСОБА_6» в сумі 4595,22 грн. (платіжне доручення від 31.05.2012р. № 842) як підприємець, а тому вона не має права одержувати її вдруге за місцем роботи (за сумісництвом) в ПП «Бухгалтерський сервіс». Також, відповідачем у акті зазначено і про те, що відповідно до роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України (лист від 15.06.2010р. № 2718/18/10-зв «Про оплату листка непрацездатності працівнику, який є приватним підприємцем») - якщо підприємець одночасно займається підприємницькою діяльністю та працює за трудовим договором, він має право отримувати допомогу по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологах за основним місцем роботи, тобто там, де знаходиться його трудова книжка, на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку або як підприємець, що сплачує єдиний податок. Однак позивач не погоджується з таким висновком відповідача та зазначає, що гр. ОСОБА_6 була прийнята на роботу за сумісництвом без запису в трудовій книжці з 01.02.2012р., з цього приводу їй нараховувалась заробітна плата, виходячи з фактично відпрацьованого часу, при цьому, нараховувався та сплачувався соціальний єдиний внесок згідно діючого законодавства. Все це, на думку позивача, свідчить про те, що з 18.05.2012р. у застрахованої особи ОСОБА_6 на ПП «Бухгалтерський сервіс» відбувся страховий випадок - тимчасова втрата працездатності у зв'язку із вагітністю та пологами та згідно з нормами ч.1 ст. 50 Закону України № 2240-Ш вона має право на виплату матеріального забезпечення по вагітності та пологах як застрахована особа та вказаний Закон не обумовлює виплату допомоги по вагітності та пологах у зв'язку із використанням чи невикористанням застрахованою особою цього права в інших місцях.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечують, просять в його задоволенні відмовити посилаючись на те, що акт перевірки від 09.07.2012р. є правомірним, оскільки перевіркою встановлено факт нарахування застрахованій особі позивача - ОСОБА_6 допомоги по вагітності та пологах в сумі 4648,14 грн., право на яку згідно чинного законодавства вона використала як приватний підприємець за листком непрацездатності серії АВН № 807877 від 18.05.2012р., тоді як працювала на підприємстві у позивача за сумісництвом, без запису до трудової книжки, згідно табелів обліку робочого часу за лютий-березень 2012р. ОСОБА_6 працювала 8 годин на день 5 днів на тиждень, при цьому, ні в її заяві, ні в наказі не зазначена тривалість роботи (робочого тижня) сумісника. Однак, відповідач зазначає, що гр. ОСОБА_6 застрахована у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на добровільних засадах згідно договору № 10 від 16.03.2012р. як фізична особа-підприємець, з 18.05.2012р. по 21.09.2012р. ОСОБА_6 перебувала на лікарняному по вагітності та пологах та на підставі листка непрацездатності № 807877 від 18.05.2012р. їй була виплачена допомога по вагітності та пологах як приватному підприємцю згідно наказу по Дніпродзержинській МВД від 24.05.2012р. № 49-ос в сумі 4595,22 грн. (платіжне доручення від 31.05.2012р. № 842). Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників» затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством юстиції України та Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993р. № 58 на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи. Враховуючи, що ОСОБА_6 не перебуває в трудових відносинах з будь-яким роботодавцем, при укладенні трудового договору нею не було надано трудову книжку. Пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28.06.1993р. № 43 передбачено, що сумісництвом вважається виконання працівником , крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Оскільки гр. ОСОБА_6 на підставах сумісництва працювала повний робочий день (8 годин в день, 5 днів на тиждень), зазначена робота не є роботою за сумісництвом та суперечить вимогам ст.ст. 21,24 КЗпП України, що призвело до порушення позивачем вимог ст.48 КЗпП України. Крім того, відповідач зазначає у запереченнях, що відповідно до ст. 17 Закону України № 2240 та Положення про Міністерство праці та соціальної політики України затвердженого постановою КМУ від 02.11.2006р. № 1543, Мінпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у сфері соціального страхування, має право провадити видавничу діяльність з метою висвітлення питань державної політики у сфері соціального страхування. В межах наданих повноважень Міністерство праці та соціальної політики України надало відповідне роз'яснення від 15.06.2010р. № 2718/0/18/10-зв «Про оплату листка непрацездатності працівнику, який є приватним підприємцем» згідно з яким, якщо підприємець одночасно займається підприємницькою діяльністю та працює за трудовим договором, він має право отримувати допомогу по тимчасовій втраті працездатності, по вагітності та пологах за основним місцем роботи, тобто там, де знаходиться його трудова книжка, на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку; або як підприємець. Враховуючи, що гр. ОСОБА_6 використала своє право на матеріальне забезпечення - допомогу по вагітності та пологах, як підприємець, вона не має права одержати її вдруге за місцем роботи - ПП «Бухгалтерський сервіс» за тим же самим листком непрацездатності.

Ухвалою суду від 26.10.2012р. до розгляду даної справи була залучена гр. ОСОБА_6 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на підставі ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначеної ухвалою суду також було зобов'язано позивача вручити ОСОБА_6 повістку в судове засідання на 12.11.2012р. та доказ вручення надати суду.

На виконання вимог ухвали суду позивачем гр. ОСОБА_6 була вручена повістка в судове засідання на 12.11.2012р., що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою (а.с.36).

Однак, третя особа - ОСОБА_6 в судове засідання12.11.2012р. не з'явилася, надала до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без її участі, але за участю її представника ОСОБА_7, при цьому, відповідного документу на представлення її інтересів вказаній особі у даній справі не оформила з урахуванням вимог ч.4 ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України, що унеможливило участь вказаного представника у розгляді даної справи.

Відповідно до ч.2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття в судове засідання без поважних причин третьої особи, або неповідомлення нею про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.

Враховуючи наведене, належне повідомлення третьої особи про дату, час і місце розгляду справи, строки розгляду і вирішення спору, встановлені ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності третьої особи та її представника у відповідності до вимог ч.2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Як встановлено судом у ході судового розгляду справи та підтверджується матеріалами справи, згідно наказу (розпорядження) № 03 від 31.01.2012р. про прийняття на роботу гр. ОСОБА_6 з 01.02.2012р. була прийнята на роботу старшим продавцем непродовольчих товарів за сумісництвом у ПП «Бухгалтерський сервіс» на підставі особистої заяви від 31.01.2012р. без запису в трудовій книжці (а.с.16-17).

Згідно до табелів обліку робочого часу за лютий-травень 2012р. ОСОБА_6 працювала 8 годин на день 5 днів на тиждень, при цьому, ні в заяві, ні в наказі (розпорядженні) від 31.01.2012р. № 03 не зазначена тривалість роботи (робочого тижня) працівника за сумісництвом (а.с.46-47).

На підставі листка непрацездатності серія АВН № 807877 від 18.05.2012р. гр. ОСОБА_6 перебувала на лікарняному по вагітності та пологах з 18.05.2012р. по 21.09.2012р. (а.с.30, 45-зворот).

24.05.2012р. на підставі наданої заяви від 24.05.2012р. вхідний № 02-30-69, наказом по Дніпродзержинській МВД № 49-ос «Про призначення матеріального забезпечення ФОП ОСОБА_6», Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 було призначено на виплачено матеріальне забезпечення по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності від 18.05.2012р. № 807877 у розмірі 4595,22 грн., що підтверджується копіями відповідного наказу та копією платіжного доручення № 842 від 31.05.2012р. (а.с.51-52).

Надалі, на підставі звернення ПП «Бухгалтерський сервіс» від 21.06.2012р. у період з 06.07.2012р. по 09.07.2012р. відповідачем проведено позапланову перевірку сумісно з головним державним інспектором праці ТДІ з ПП у Дніпропетровській області правильності використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності по нарахуванню листка непрацездатності по вагітності та пологах гр. ОСОБА_6 за результатами якої складено відповідний акт від 09.07.2012р.(а.с.7-10, 42-43).

Згідно розділу ІУ висновків, пропозицій та контролю за використанням коштів вказаного акту зазначено, зокрема, що відповідно до норм чинного законодавства та роз'яснення Міністерства праці та соціальної політики України (лист від 15.06.2010р. № 2718/0/18/10-зв «Про оплату листка непрацездатності працівнику, який є приватним підприємцем») - якщо підприємець одночасно займається підприємницькою діяльністю та працює за трудовим договором, він має право отримувати допомогу по тимчасовій непрацездатності, по вагітності і пологах за основним місцем роботи, тобто там, де знаходиться його трудова книжка, на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку; або як підприємець, що сплачує єдиний податок. Своїм правом ФОП ОСОБА_6 скористалась, отримавши допомогу по вагітності та пологах на підставі листка непрацездатності від 18.05.2012р. № 807877 та наказу по Дніпродзержинській МВД ДОВ ФСС з ТВП від 24.05.2012р. № 49-ос «Про призначення мате6ріального забезпечення ФОП ОСОБА_6» в сумі 4595,22 грн. (платіжне доручення від 31.05.2012р. № 842). Таким чином, враховуючи, що гр. ОСОБА_6 використала своє право на допомогу по вагітності та пологах, як підприємець, вона не має права одержувати її вдруге за місцем роботи в ПП «Бухгалтерський сервіс» (а.с. 9, 43).

Позивач не погодився з висновками, викладеними в акті перевірки від 09.07.2012р. та 13.07.2012р. подав заперечення на вказаний акт, які були розглянуті відповідачем 20.07.2012р., що підтверджується копією листа № 03-08-1582 (а.с.11-15).

Позивач зазначає, що гр. ОСОБА_6, працюючи на ПП «Бухгалтерський сервіс» за сумісництвом, має право на отримання матеріального забезпечення по вагітності згідно ч.1 ст. 50 Закону України № 2240, оскільки зазначений Закон не обумовлює виплату допомоги по вагітності та пологах у зв'язку із використанням чи невикористанням застрахованою особою цього права в інших містах, а тому вважає, що висновки, викладені в акті перевірки від 09.07.2012р. прийняті всупереч вказаній вище нормі Закону.

Заслухавши представників позивача та відповідача, які брали участь у судовому розгляді справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, що мають значення для вирішення даного спору, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про те, що в задоволенні позовних вимог позивачеві слід відмовити, виходячи з наступного.

Статтею 21 Кодексів законів про працю України визначено поняття трудового договору між працівником і власником підприємства, а також надано право працівнику додатково укладати трудовий договір на цьому ж або іншому підприємстві. Робота за наймом на цьому є або іншому підприємстві відноситься до категорії - робота за сумісництвом, яка відповідно до статті 102-1 КЗпП України оплачується за фактично виконану роботу.

Пунктом 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Мінпраці, Мін'юсту, Мінфіну від 28.06.1993р. № 43 передбачено, що сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому самому або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.

Як вбачається з наявних в матеріалах документів, гр. ОСОБА_6 була прийнята на роботу до позивача за сумісництвом без запису до трудової книжки, тоді як працювала на підприємстві позивача 8 годин у день, 5 днів у тиждень, що підтверджено самим представником позивача в судовому засіданні - директором позивача Селезньовим А.М., а також табелями робочого часу (а.с.46-47).

Тобто, з урахуванням вищенаведених норм Кодексу законів про працю в Україні, робота працівника 8 годин у день 5 днів у тиждень не віднесена до роботи за сумісництвом, що підтверджено також копіями акту перевірки та припису від 09.07.2012р. складеними Територіальною державною інспекцією з питань праці у Дніпропетровській області (а.с.48-50).

За умовами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерством юстиції та Міністерством соціального Захисту України від 29.07.1993р. № 58 на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.

Згідно з частиною 1 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім випадків матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1,2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

З аналізу наведеної норми видно, що матеріальне забезпечення у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

При цьому, зазначена норма не передбачає надання матеріального забезпечення працівнику за одним і тим же листком непрацездатності двічі, а саме: за основним місцем роботи та за сумісництвом.

Також, будь-яким іншим законодавчим актом України не встановлено оплату одного й того ж самого листка непрацездатності двічі.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано позивачем, гр. ОСОБА_6, будучи зареєстрованою як фізична особа-підприємець у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності на підставі договору про добровільну участь у системі загальнообовязового державного соціального страхування №10 від 16.03.2012р. згідно поданої нею заяви 24.05.2012р. на підставі листка непрацездатності від 18.05.2012р. № 807877 отримала допомогу по вагітності та пологах згідно наказу по Дніпродзержинській МВД від 24.05.2012р. в сумі 4595,22 грн., як фізична особа-підприємець, що підтверджується копією платіжного доручення від 31.05.2012р. №842 (а.51-52).

Таким чином, гр. ОСОБА_6 використала своє право на отримання матеріального забезпечення, отримавши допомогу по вагітності та пологах за листком непрацездатності від 18.05.2012р. № 807877 шляхом отримання вказаних коштів як фізична особа-підприємець, що, в даному випадку, є її основним місцем роботи, виходячи з доказів про те, що на підприємстві позивача вона оформлена була за сумісництвом без запису до трудової книжки.

При цьому, судом приймається до уваги те, що у відповідності до ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001р. № 2240-ІІІ та Положення про Міністерство праці та соціальної політики України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 389/2011, Мінпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд у сфері соціального страхування, має право провадити видавничу діяльність з метою висвітлення питань державної політики у сфері соціального страхування.

Так, у межах наданих повноважень Міністерство праці та соціальної політики України 15.05.2010р. надало роз'яснення за № 2718/0/18/10-зв «Про оплату листка непрацездатності працівнику, який є приватним підприємцем» в якому зазначило, що, якщо підприємець одночасно займається підприємницькою діяльністю та працює за трудовим договором, він має право отримувати допомогу по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах за основним місцем роботи, тобто там, де знаходиться його трудова книжка, на підставі листка непрацездатності, виданого в установленому порядку; або я підприємець.

Зазначені роз'яснення не суперечать ч.1 ст. 50 Закону України № 2240-ІІІ.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних та юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Як вбачається зі змісту позову, позивач просить визнати нечинним акт перевірки відповідача від 09.07.2012р., який не є у розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України актом індивідуальної дії, а тому не підлягає оскарженню, оскільки зазначений акт не є тим рішенням, яке породжує у позивача права та обов'язки та зазначений акт перевірки не спонукає позивача до вчинення будь-яких обов'язкових дій.

Також, як встановлено судом, фактично позивачем заявлено позовні вимоги щодо захисту не своїх прав та інтересів, а про захист прав та інтересів іншої особи - гр. ОСОБА_6 на отримання допомоги по вагітності та пологах, тоді як у відповідності до вимог ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

При цьому, позивач на вимогу суду не зміг надати суду доказів, що підтверджують його повноваження на захист прав та інтересів гр. ОСОБА_6 з урахуванням адміністративної процесуальної правоздатності, визначеної статтею 48 Кодексу адміністративного судочинства України

Також, позивач у ході судового розгляду справи не надав суду доказів порушення прав і інтересів саме позивача складеним відповідачем актом перевірки від 09.07.2012р. з урахуванням того, що зазначений акт не містить посилань на обов'язкові для виконання вимоги позивачем.

Частина 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 цього Кодексу визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до вимог ст.ст.8,9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, законності відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що прийнятий оспорюваний акт не порушує прав та інтересів позивача, не містить обов'язкових вимог для виконання позивачем, а тому не є у розумінні ст.17 КАС України актом індивідуальної дії, а дії відповідача щодо оплати листка непрацездатності за заявою гр. ОСОБА_6 як фізичній особі-підприємцю за її заявою вчинені у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України та урахуванням всіх обставин, визначених ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Також, не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити фінансування для надання матеріального забезпечення по вагітності та пологах гр. ОСОБА_6 згідно листка непрацездатності № 807877 від 18.05.2012р.,оскільки судом встановлено, що таке фінансування відповідачем було здійснено, що підтверджується копією платіжного доручення № 842 від 31.05.2012р. та ч.1 ст. 50 Закону України № 2240-ІІІ не передбачає оплати одного й того самого листка непрацездатності двічі.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що рішення прийнято на користь суб'єкта владних повноважень у зв'язку з чим судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з державного бюджету відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,71,86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовної заяви Приватного підприємства «Бухгалтерський сервіс» до Дніпродзержинської міської Виконавчої дирекції фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, третя особа: гр. ОСОБА_6 про визнання акту перевірки від 09.07.2012р. нечинним та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимогу ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 19.11.2012р.

Суддя С.О. Конєва