УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10   жовтня 2007 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді :          Левчука О.Д.

суддів:                                 Шилової Т.С., Дриги A.M.

за участю   прокурора: Чупринської Є.М.

потерпілих:                       ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6

представника потерпілих: ОСОБА_13

захисника:                          ОСОБА_11

засудженого:                       ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляціями потерпілої ОСОБА_3, захисника ОСОБА_11, засудженого ОСОБА_1 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня   2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня 2007 року засуджено:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1народження, уродженця с Глушиця Сарненського району Рівненської області, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, працюючого робітником в СВК „Ревне", проживаючого в АДРЕСА_1раніше не судимого,

-         за ч. 2 ст. 286 КК України до 5 років позбавлення волі з позбавленням права

керування всіма видами транспортних засобів строком на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком 3 роки та зобов'язано повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтись для реєстрації в ці органи, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

З ОСОБА_1 стягнуто на користь Київського міського фінансового управління в рахунок відшкодування вартості лікування  потерпілих   7160 грн.

ОСОБА_1  засуджено за скоєння злочину за таких обставин.

21.09.2002 року біля 9 години, ОСОБА_1 грубо порушуючи вимоги Правил дорожнього руху, якими для забезпечення безпеки дорожнього руху передбачено обов'язок водія перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, керуючи технічно несправним трактором Т-40 д/н 52-07 УПІ на якому були відсутні дзеркала заднього огляду, передбачені конструкцією вказаного транспортного засобу, та не працювали прилади зовнішнього освітлення та сигналізації, рухався по дорозі Гора-Проців в напрямку до с Процева по вул. Бориспільській в с Ревне Бориспільського району Київської області.

В районі АЗС СВК „Ревне" ОСОБА_1, виконуючи з правого узбіччя маневр повороту ліворуч, тобто до АЗС, не подавши сигнал лівого повороту та не переконавшись, що це було безпечно і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, не уступив дорогу попутному транспортному засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ДЕУ - Есперо, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку.

В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пасажири автомобіля ДЕУ-Есперо ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості, ОСОБА_3 - тяжкі тілесні ушкодження, водій автомобіля ОСОБА_2 тяжкі тілесні ушкодження, від яких настала його смерть.

Дана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок невиконання водієм ОСОБА_1  вимог правил дорожнього руху,  а саме:

-         п. 1.3 ПДР, згідно якого учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно

виконувати  вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввіч.1ивими;

-          п. 1.4 ПДР, згідно якого кожен учасник дорожнього руху має право розраховувати

на те,   що інші учасники  виконують Правила дорожнього руху;

 

 

 

Справа № 11-1042/2007р.                                    Головуючий в 1-й інстанції: Криворучко І.В.

Категорія ст. 286   ч .2                                        Доповідач Шилова Т.С.

 

·     п. 1.5 НДР, згідно якого дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеки чи перешкоди для руху, загрожувати життю чи здоров'ю громадян, спричиняти  матеріальні збитки;

·     п. 2.3 а) ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу;

 

· п. п. 9.2, 9.3, 9.4 ПДР, згідно яких водій за 50-100 м перед початком повороту ліворуч повинен подавати сигнал світловим покажчиком лівого повороту, а у разі його несправності - лівою рукою, витягнутою вбік. Однак подавання попереджувального сигналу не дає водієві переваги і не звільняє його від вжиття  запобіжних заходів;

· п. 10.1 ПДР , згідно якого перед початком руху, перестроюванням і любою іншою зміною напрямку водій повинен впевнитись в тому, що це буде безпечним і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху;

· п. 10.4 ЦДР, згідно якого перед поворотом направо, наліво чи розворотом водій повинен завчасно зайняти відповідне крайнє положення на проїздній частині, яка призначена для руху в цьому напрямку, крім випадків, коли здійснюється поворот при в'їзді на перехрестя, де організовано круговий рух, напрямок руху визначено дорожньою розміткою чи рух можливий лише в одному напрямку, встановленому конфігурацією проїзної частини, дорожніми знаками чи розміткою; водій, який виконує поворот наліво чи розворот не на перехресті і відповідного крайнього положення на проїздній частині даного напрямку, повинен уступити дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні маневру не з крайнього лівого положення на проїздній частині - і попутним транспортним засобам;

· п. 31.1 ПДР, згідно якого технічний стан транспортного засобу і його обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху,а також правил технічної експлуатації, інструкції підприємств -виробників та іншої нормативно-технічної документації;

- п. 31.4.3 а) ПДР, згідно якого забороняється експлуатації транспортних засобів, якщо кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;

-          п. 31.4.7 а) ПДР згідно якого забороняється експлуатація транспортних засобів,

якщо немає: передбачених конструкцією транспортного засобу дзеркал заднього виду ( згідно

технічного опису та інструкції по експлуатації трактор Т-40 повинен бути оснащеним

двома задніми ліхтарями для позначення габаритів та покажчиків повороту, а також

дзеркалом заднього огляду ПЛ ОСТ 21-2-85).

В своїй апеляції захисник ОСОБА_5 та засуджений ОСОБА_1 просять вирок скасувати, а кримінальну справу закрити на підставі п. 2 ст. б КПК України у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Апелянти вважають, що вирок суду є незаконним, оскільки винесений на упереджених, однобічних припущеннях, протиріччях і сумнівах, встановлених судом з істотними порушеннями законів. Апелянти посилаються на те, що докази по справі добуті з порушенням вимог законодавства, досудове слідство проведено неповно, не виконані вказівки суду при поверненні справи на додаткове розслідування, чим порушене право засудженого на захист, безпідставно не взяті до уваги його правдиві покази, а також покази свідків щодо обставин скоєння дорожньо-транспортної пригоди, а висновки експерта ґрунтуються на неправильно встановлених   фактичних обставинах.

Потерпіла ОСОБА_3 в апеляції та доповненні до неї просить вирок суду скасувати у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання засудженому тяжкості злочину у зв'язку з його м'якістю та постановити новий вирок, призначивши покарання у вигляді позбавлення волі, а також задовольнити позов потерпілих та стягнути на користь ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 моральну та матеріальну шкоду з сільськогосподарського виробничного кооперативу „Ревне" в сумі 351 818,51 грн. Мотивуючи своє прохання потерпіла посилається на те, що судом належним чином при призначенні покарання не враховане, що ОСОБА_7 скоїв тяжкий злочин, утриманців не має, вину не визнає та у скоєному не розкаявся, весь час міняв свої покази з метою уникнути відповідальності. Крім того, потерпіла посилається на те, що суд безпідставно виключив з обвинувачення, скоєння засудженим злочину в стані алкогольного сп'яніння, а також неправильно кваліфікував дії засудженого.

На апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав заперечення в яких просить апеляції залишити без задоволення, як безпідставні, а вирок суду без змін.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив відмовити у задоволенні апеляцій; потерпілих та їх представника, які підтримали свою апеляцію, та заперечували проти задоволення апеляції засудженого; засудженого та його захисника, які просили задовольнити їх апеляцію, скасувати вирок суду та закрити провадження по справі, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що вони не  підлягають до задоволення  з таких підстав.

 

Правильно проаналізувавши зібрані по справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, суд дійшов обґрунтованих висновків про винність ОСОБА_1 у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_2, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_3 та середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілій ОСОБА_4 та правильно кваліфікував його дії за цим злочином за ч. 2 ст. 286 КК України.

Ці висновки суду зроблені на підставі перевірки всіх наявних у справі доказів, наведених у вироці.

Так, судом достовірно встановлено, що ОСОБА_1 , порушивши правила дорожнього руху, вказані у вироці, виконуючи з правого узбіччя в районі АЗС СВК „Ревне" ОСОБА_1, маневр повороту ліворуч, тобто до АЗС, не подавши сигнал лівого повороту та не переконавшись, що це було безпечно і не створить перешкоди чи небезпеки іншим учасникам руху, не уступив дорогу попутному транспортному засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ДЕУ - Есперо, д/н НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який  рухався  в попутному напрямку.

Встановлені фактичні обставини справи підтверджуються показами потерпілих, свідків, висновками експертиз та іншими доказами, дослідженими та перевіреними судом.

Так потерпілі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснювали, що вони їхали у якості пасажирів на автомобілі „ДЕУ-Експеро" під керуванням ОСОБА_2 По ходу руху вони побачили вантажний автомобіль, якій водій став об'їжджати, та несподівано з-за вантажного автомобіля виїхав трактор, який перекрив їм дорогу та з яким відбулося зіткнення.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснював, що він йшов від майстерень, які знаходяться неподалік від дороги, почув звук удару та шум резини, а потім побачив як двічі перевернувся трактор. Крім трактора за перехрестям стояла вантажівка( т. 2 а.с. 233-235).

ОСОБА_9, допитаний у якості свідка в суді та в ході досудового слідства (покази оголошені в судовому засіданні) показував, що він стояв на автобусній зупинці та бачив, як рухався трактор, за ним вантажівка. Потім біля нього проїхав легковий автомобіль, який обганяв вантажівку із швидкістю приблизно 100 км/час. Трактор рухався по центру своєї смуги і з цього положення почав виконувати маневр повороту. Чи подавав водій трактора сигнал повороту він не бачив, саме зіткнення було ближче до лівого узбіччя. ( т. 2 а.с. 39-41, 237-239)

Згідно з висновком транспортно-трасологічної і судової автотехнічної експертизи від 29 березня 2003 року ( а.с. 35-44) в момент первинного контакту повздовжні вісі автомобіля „ДЕУ Експеро"  і трактора Т-40 розмішувались відносно один  одного під кутом 90 градусів.

Виходячи із розміщення осипу скла, уламків від транспортних засобів, а також розміщення транспортних засобів після ДТП місце зіткнення автомобіля ,ДЕУ-Есперо" і трактора Т-40   знаходилося в  районі осьової лінії проїзної частини дороги.

Водій трактора Т-40 ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці повинен був діяти у відповідності з вимогами   п. 10.1   ПДР і його дії не  відповідали вимогам   цього пункту.

Згідно висновку додаткової судової автотехнічної експертизи № 2656 від 14 червня 2005 року( а.с. 100-104) в даній дорожньо-транспортній ситуації водій трактора Т-40 ОСОБА_1 повинен був керуватися вимогами п.п. 2.3 а), 31.1 31.4.3 а), 31.4.7 а), 9.3, 9.4, 10.1,10.4 ПДР.

Згідно технічного опису та інструкції експлуатації трактор Т-40 повинен бути оснащеним двома задніми ліхтарями для позначення габаритів та покажчиків повороту, а також дзеркалом заднього огляду ПЛ ОСТ 21 -2- 85.

В діях водія ОСОБА_1 вбачається невідповідність вимогам п.п. 2.3 а), 31.1., 31.4.3 а), 31.4.7 а) ,10.1,10.4 ПДР.

Ці висновки експертизи співставленні з іншими доказами по справі, перевірені шляхом допиту судовому засіданні експерта та обгрунтовано   визнані допустимими.

Судом обгрунтовано не прийняти в якості доказів по справі показання свідка ОСОБА_10 про обставини скоєння ДТП, які протиричать частково, як показанням засудженого, так і інших свідків по справі.

Обгрунтовано не прийняті у якості доказу по справи покази засудженого ОСОБА_1  щодо обставин скоєння ДТП.

Ці покази належним чином перевірені як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні.

Так, ОСОБА_1 показував, що він маневр повороту виконував з крайнього лівого положення, при цьому рукою попереджав про виконання маневру, автомобілів в попутному напрямку, крім вантажівки, яка знаходилась приблизно на відстані 30 м від трактору, на відстані близько 100-125 м. не було. Зіткнення сталося після виконання ним маневру повороту на лівому узбіччя. Ці покази засуджений підтвердив при відтворенні обстановки та обставин події.

Даючи оцінку цим показам, суд обгрунтованно визнав їх такими, що не відповідають дійсності    та    суперечать    іншим   доказам    по    справі,    а    саме      протоколам      огляду    місця

 

дорожньо-транспортної пригоди та схеми до цього протоколу, які складені у відповідності з вимогами  КПК та належним чином перевірені судом.

Посилання засудженого та його захисника на те, що протокол був складений без участі ОСОБА_1 не може бути підставою для визнання цього доказу незаконним.

Покази засудженого ОСОБА_1 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди, підтверджені ним при відтворенні обстановки та обставин події, були предметом дослідження експертів та визнані такими, що суперечать фактичним обставинам зіткнення транспортних засобів та слідовій інформації, зафіксованої на схемі до протоколу огляду місця ДТП від 21.09.2002 p., і є неспроможними з технічної точки зору ( висновок № 2656  від 14.06.2005р).

Судом першої інстанції перевірені покази свідків про те, що потерпілий їхав на автомобілі з перевищенням швидкості руху, дозволеній у населеному пункті, тобто більше 60 км за годину.

Згідно з висновком № 2656 додаткової судової автотехнічної експертизи водій

автомобіля „ДЕУ ОСОБА_2 при виборі швидкості руху керованого ним транспортного

засобу 60.0, 80.0, 100.0 км/год не мав технічної можливості зупинити автомобіль до місця

зіткнення       і    своїми    односторонніми   діями    запобігти виникненню    цієї   ДТП. Оскільки

ОСОБА_2 не мав технічної можливості уникнути зіткнення з трактором шляхом застосування екстреного гальмування і зупинити керований ним транспортний засіб до місця зіткнення,  в  його діях не вбачається   невідповідність вимогам п. 12. З ПДР.

З урахуванням встановлених обставин справи, висновків експертиз суд прийшов до правильного висновку, що це порушення вимог правил дорожнього руху не є причиною ДТП.

Не підтверджується матеріалами справи і посилання апелянтів на те, що водій автомобіля ДЕУ ОСОБА_2 порушив вимоги Правил дорожнього руху, здійснивши обгін вантажного автомобіля на перехресті.

Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху „перехрестя „ - це місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні , межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг. Не вважається перехрестям місце прилягання до дороги виїзду з прилеглої території.

Як вбачається з показань засудженого, протоколу огляду місця події, показів свідків по справі, дорожньо-транспортна пригода відбулася не на перехресті, а в місці заїзду на прилеглу територію - до АЗС.

Виходячи з аналізу всіх наявних доказів по справі, посилання засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_11на неповноту, однобічність досудового та судового слідства є необґрунтованими.

Суттєвих порушень вимог КПК, які б тягнули за собою скасування вироку суду при перевірці справи  не встановлено.

Виходячи з наведеного, апеляція засудженого та його захисника визнається безпідставною та такою, що не підлягає до задоволення.

Перевіркою доводів, наведених в апеляції потерпілої ОСОБА_3 на обґрунтування незаконності вироку суду першої інстанції, встановлено наступне.

Органом досудового слідства ОСОБА_1 обвинувачувався в скоєні злочину в стані алкогольного сп'яніння на підставі довідки від 23.09.2002р. про результати аналізу крові, взятої 21.09.2002  р. о 12  год.  ЗО хв. ( а.с.   19).

Виключаючи цю обставину з обвинувачення, суддя у вироці пославшись на те, що в судовому засіданні не добуто достатніх даних, які б достовірно вказували на те, що підсудний в момент дорожньо-транспортної пригоди перебував в стані алкогольного сп'яніння. Ці висновки належним чином мотивовані та перевірені в судовому засідання, шляхом допиту підсудного, свідка ОСОБА_12, інших свідків, витребуванням додаткових доказів, а саме журналу забору крові,  який,  згідно довідки   ЦРЛ,    в архіві лікарці відсутній.

Посилання в апеляції потерпілої на те, що дії засудженого необхідно кваліфікувати за сукупності злочинів, передбачених ч. 1 ст. 286 та ч. 2 ст. 286 КК України не ґрунтуються на вимогах закону.

Порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, яке спричинило наслідки, передбачені різними частинами ст. 286 КК, правильно кваліфіковано як один злочин за тією частиною цієї статті, яка передбачає більш тяжкі наслідки.

Покарання засудженому призначене у відповідності з вимогами ст. 65 КК та положеннями загальної частини Кримінального кодексу України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та  обтяжують покарання.

Так, звільняючи засудженого від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, судом враховано, що він раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, характеризується позитивно. Судом також враховане те, що ОСОБА_1 не визнав свою вину, міняв на протязі досудового слідства та в судовому засіданні свої покази. Враховуючи всі наведені обставини, а також думку потерпілих, які в судовому засіданні вважали, що покарання підсудному можливо призначити без позбавлення волі, а також    те,    що    з    моменту    скоєння   ДТП    пройшов    тривалий    час, суддею    обґрунтовано

 

прийняте рішення про звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням та іспитовим строком.

Не підлягають до задоволення і вимоги потерпілої ОСОБА_3 про скасування вироку у зв'язку з тим, що судом безпідставно не розглянутий позов потерпілих про стягнення  моральної та матеріальної шкоди.

Перевіркою справи встановлено, що потерпіла ОСОБА_3 заявляла позов про

стягнення з сільськогосподарського виробничного кооперативу „Ревне" 100 000 грн. в рахунок

відшкодування   моральної   шкоди   та         7378   грн. в   рахунок   відшкодування   матеріальної

шкоди ( а.с. 213-214, 226-227) , потерпіла ОСОБА_6 - про стягнення на її користь з СВК „ Ревне" 80 000 в рахунок відшкодування моральної шкоди та 172,39 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди ( а.с. 254-255)

Згідно протоколу судового засідання від 10.03.2006 року у зв'язку з неодноразовою неявкою в судове засідання представника цивільного позивача потерпіли заявили клопотання про розгляд кримінальної справи без розгляду цивільного позову, яке задоволене судомі у подальшому    цивільний позов не розглядався( а.с.  213).

Прийняте судом рішення не порушує прав потерпілих та не перешкоджає їм звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з позовом про стягнення з винних заподіяної матеріальної та моральної шкоди.

Виходячи з наведеного,   апеляція потерпілої не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Київської області;-

УХВАЛИЛА  :

Апеляції потерпілої ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_11 - залишити без задоволення, а вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17 травня   2007 року щодо ОСОБА_1-  без змін.