Справа № 22ц-1432\2008 р.                       Головуючий у 1-й інстанції: Білоус М.В.

Доповідач: Боброва І.О.

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И 

 

26 серпня   2008 року                                         місто Чернігів

 

А п е л я ц і й н и й    с у д    Чернігівської    області

у складі:

головуючого - судді Хромець Н.С.,

суддів - Бобрової І.О., Демченко Л.М.

                              при секретарі - Вареник О.М.,

за участю  - представника відповідачів-позивачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3- адвоката ОСОБА_4, представника відповідача-позивача релігійної громади Свято - Пантеліймонівської церкви - Монич В.І. ,

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Чернігові цивільну справу за  апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_10 до релігійної громади Свято-Пантеліймонівської церкви, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про надання дозволу про погодження меж користування та розподіл земельної ділянки, та за зустрічним позовом релігійної громади Свято-Пантеліймонівської церкви, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_10, ОСОБА_7 про визначення порядку користування земельною ділянкою, -

в с т а н о в и в:

 

         В апеляційних скаргах апелянти ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2008 року скасувати та передати справу на новий судовий розгляд.

 

         Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2008 року позов ОСОБА_10 до релігійної громади Свято-Пантелеймонівської церкви, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про надання дозволу  про  погодження меж користування  та розподіл земельної ділянки задоволено частково.

         Встановлено межі землекористування  між співвласниками будинку АДРЕСА_1 та релігійною організацією Свято-Пантелеймонівської церкви м. Прилук  відповідно до висновку судової будівельно-технічної та земельної експертизи (варіант перший)  з загальної земельної  ділянки  пл.. 721 м2  виділено двір загального користування пл.. 26 м2, на план-схемі вказано  червоним кольором, і дві земельні ділянки індивідуального користування  за  узгодженим порушенням часток  11/15 та 4/15 відповідно до  квартир №1, 2 і 3.

          Власнику квартир АДРЕСА_1 ОСОБА_10  виділено в користування земельну ділянку S-1 433 м.2 ( на плані-схемі  вказано зеленим кольором),  в тому числі,  відповідна площа під  будинком з надвірними будівлями згідно  додатку до експертизи №1.

         Власнику квартири АДРЕСА_2, ОСОБА_7  виділити в користування  земельну ділянку S-2 пл. 262 м2, як зазначено на план-схемі  синім кольором, в тому числі, що знаходиться під  будинком з надвірними будівлями (додаток №1), варіант №1.

         В іншій частині позову  релігійної  громади Свято-Пантелеймолівської  церкви, ОСОБА_7 та в позові  ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2  до ОСОБА_11  про визначення порядку  користування  земельною ділянкою - відмовлено.

 

         Доводи апеляційних скарг ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_12   зводяться до того, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази  про те, що земельна ділянка, яка  прилягає до будинків по АДРЕСА_3 та Свято-Пантелеймонівської церкви виділялась Прилуцькою міською радою  під  забудову чи в користування мешканцям, власникам квартир будинку АДРЕСА_1, а тому схеми, які маються  в інвентаризаційній справі, за відсутностю  рішення міської ради,  не можуть братися до уваги при розгляді справи. Крім того,  власниками квартир АДРЕСА_4 крім ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 є ще 9 осіб, яких суд  не залучив  при розгляді справи.

 

         З апеляційними скаргами також звернулись ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які також просять скасувати рішення суду, а справу направити на новий розгляд.  Апелянти вказують на аналогічні підстави скасування рішення, зазначаючи, що вони є співвласниками , відповідно, квартири АДРЕСА_5(разом з ОСОБА_1 та ще 4 особами) та  квартири АДРЕСА_6 (разом із ОСОБА_2 та ще 2 особами), проте  вони не були залучені до участі у справі, хоча спір стосується безпосередньо їх інтересів.

 

         Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідачів-позивачів, перевіривши доводи апеляційних скарг та матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з направленням  справи на новий розгляд, виходячи з наступного.

 

         Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_13, будучи власником 11/15 частини житлового будинку  розташованого по АДРЕСА_1, маючи намір приватизації відповідної  частини  земельної ділянки, звернулась з  позовом про встановлення  меж  землекористування з  співвласником  будинку ОСОБА_7 та іншими сусідніми землекористувачами - відповідачами по справі та просила провести розподіл земельної ділянки за цією адресою.

 

          В свою чергу, відповідачі-позивачі  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та релігійна громада Свято - Пантеліймонівської церкви в своєму позові просили визначити порядок користування присадибною земельною ділянкою біля будинків АДРЕСА_3 та будинку АДРЕСА_1, відповідно до їх часток в домоволодіннях.

 

         Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_10 та встановлюючи межі землекористування, суд виходив з того, що правові підстави на землекористування ОСОБА_10  витікають із інвентаризаційної справи. Також, відповідно  до  акту , складеного  представником МБТІ та ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_9 про  відсутність претензій щодо  розміру земельних ділянок для користування, суд вбачає наявну можливість  встановлення меж  землекористування  між сторонами за позовом ОСОБА_10 та ОСОБА_7

 

         Проте,  з таким рішення суду не можна погодитись.

        

         Відповідно до ст. 125 ЗК України, право   власності  та  право  постійного користування на земельну  ділянку  виникає  після  одержання  її   власником або користувачем  документа,  що  посвідчує  право  власності чи право постійного користування земельною ділянкою, його державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

 

         В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які посвідчують той факт, що позивачу-відповідачу ОСОБА_10 чи відповідачам-позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та релігійній громаді Свято - Пантеліймонівської церкви надавалася в користування будь-яка земельна ділянка за вказаними вище адресами та встановлювалися її межі. Копії інвентаризаційних справ, які оглядав суд першої інстанції, в матеріалах справи також відсутні.

Відсутня в матеріалах справи і викопировка з плану місцевості спірної території. З пояснень сторін та їх представників вбачається, що будинки  АДРЕСА_3 та будинок АДРЕСА_1 мають спільний двір. Розподіливши цей спільний двір тільки між мешканцями будинку АДРЕСА_1, суд фактично позбавив мешканців будинків  АДРЕСА_3 можливості користуватися спільним подвір'ям.

 

            Суд не звернув увагу на положення  ст. 42 Земельного Кодексу України,  яка вказує, що  розміри та конфігурація земельних ділок, на яких розташовані  багатоквартирні жилі будинки, а також належні  до них  будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються  на підставі  проектів розподілу території квартиру, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.  За змістом ст. 158 ЗК України, органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають

 

у  власності  і  користуванні громадян,  та додержання громадянами

 

правил добросусідства. У разі незгоди власників  землі  або  землекористувачів  з рішенням органів місцевого самоврядування, органу виконавчої влади

 

з питань земельних ресурсів спір вирішується судом.            Отже, розподіл меж землекористування входить до функцій  міської ради, а не суду.

 

            Незрозумілим є і висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_7 про встановлення меж землекористування. В матеріалах справи є лише позовні заяви ОСОБА_10, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та релігійній громаді Свято - Пантеліймонівської церкви і в цих заявах ОСОБА_7 є відповідачем. Позовні вимоги ОСОБА_7 не заявлялися.

 

            Не звернув суд увагу і на ту обставину, що підставою для позову ОСОБА_10 було її бажання приватизувати присадибну земельну ділянку, яка нібито виділена їй у користування (а.с. 52). Однак, листом №3217 від 10.12.2007 р. Чернігівська обласна інспекція по охороні пам'яток історії та культури  повідомила, що земельна ділянка по вул. Київській, 361 у м. Прилуки знаходиться в охоронній археологічній зоні літописного міста Прилуки (1092 р.), включеного до „списку історичних населених місць України”  (Постанова КМ України №878 від 26.07.2001 р.), відноситься до земель історико-культурного призначення, які, відповідно до ст.ст.84.150 ЗК України та ст. 17 Закону України „Про охорону культурної спадщини” є державною власністю і не підлягає передачі у комунальну чи приватну власність (а.с.10). 

 

     Крім того, відповідно до   копії свідоцтва  про право власності на житло від 16 червня 1999 року власником квартири  АДРЕСА_3  окрім  ОСОБА_1 є  ОСОБА_14, ОСОБА_15,  ОСОБА_16,  ОСОБА_17, ОСОБА_18, які не були залучені до справи.  Відповідно до  копії витягу  про реєстрацію права  власності на нерухоме майно  власниками квартири АДРЕСА_7 окрім ОСОБА_2 є ще  ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_20, які  також  не були залучені у якості співвідповідачів.

 

         Правила  ч.1 п.4  ст. 311 ЦПК України регламентують, що  рішення суду підлягає скасуванню  з направлення справи на новий розгляд, якщо  суд вирішив питання  про права  та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

                  

         Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 311 ч.1 п.4,  315, 317, 319, 324 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд 

 

у х в а л и в:

        

Апеляційні скарги  ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,  ОСОБА_5, ОСОБА_6 - задовольнити.

 

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 11 червня 2008 року  скасувати, справу повернути на новий розгляд  до суду першої інстанції.

 

         Ухвала набуває законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

 

 

 

Головуючий:                                                      Судді: