КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.08.2008 № 47/60
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зеленіна В.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Риженков В.В. дов. від 5.09.2007р. № 15\1
від відповідача - не з’явились, про час і місце розгляду скарги повідомлені належно
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Драйв-Т"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.05.2008
у справі № 47/60
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Електрокар"
до Приватне підприємство "Драйв-Т"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про стягнення 10042,95 грн.
ВСТАНОВИВ:
Товариством з обмеженою відповідальністю «Електрокар» (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Приватного підприємства «Драйв-Т» (надалі відповідач) 9678,85 грн. основної заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги, 578,57 грн. штрафу, 733,73 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції та три відсотки річних в розмірі 96,43 грн. (позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення від 9.04.2008р.)
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.05.2008 у даній справі позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 9678,85 грн. основного боргу, 733,73 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 92,81 грн. 3% річних, 578,57 грн. пені, 110,84 грн. державного мита, 117,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в іншій частині позову відмовлено.
Рішення мотивовано доведеністю з боку позивача факту належного виконання своїх зобов’язань щодо надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів згідно заявки від 7.12.2007р. № 210, а відповідач оплатив ці послуги частково, сума заборгованості становить 9678,85 грн. Суд, посилаючись на вимоги статей 230, 549 та 625 Цивільного кодексу України визнав правомірним та обґрунтованим визначений позивачем розрахунок 733,73 грн. витрат з урахування індексу інфляції, частково задовольнив вимоги позивача щодо стягання 92,81 грн. – три відсотки річних та 578,57 грн. пені.
Відповідач – Приватне підприємство «Драйв-Т» не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 22.05.2008 у цій справі просить його скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
- посилаючись на вимоги ч. 2 статті 307 Господарського кодексу України та ч. 2 статті 909 Цивільного кодексу України наголошує на тому, що договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі, а судом, безпідставно, на думку заявника, були взяті до уваги факсограму без належного оригіналу.
- при цьому, документи, які висилав позивач відповідачу не можна вважати належним доказом, що відповідач їх отримав, оскільки їх могла отримати стороння людина.
Від позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Електрокар» надійшов відзив від 17.07.2008р, у якому останній просить залишити рішення господарського суду м. Києва від 22.05.2008р. без змін, а скаргу відповідача без задоволення. При цьому, позивач посилаючись на вимоги ч. 1 статті 181 Господарського кодексу України та ч. 1 статті 107 та ч. 2 статті 639 Цивільного кодексу України, наголошує на тому, що заявка від 7.12.2007р. № 210, яку позивач отримав по факсу від відповідача, є спрощеною формою договору перевезення, який містить усі його суттєві умови. При цьому, документи, підтверджуючи факт виконання позивачем своїх зобов’язань щодо перевезення, були ним скеровані відповідачеві 26.12.2007р.
Справа слухається після відкладення. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2008р. у цій справі у зв’язку із нез’явленням сторін у судове засідання та враховуючи подані клопотання про відкладення, розгляд справи було відкладено на 5.08.2008р. Подане представником ПП «Драйв-Т» клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку із перебуванням останнього у відпустці визнане судом необґрунтованим. Відмовляючи у задоволенні клопотання про відкладення судом врахована можливість розгляду скарги за відсутністю сторони та достатності наявних в справі матеріалів.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представника позивача, враховуючи доводи заперечень на апеляційну скаргу, письмові пояснення сторін, колегія суддів встановила наступне.
Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач отримав від відповідача Заявку № 210 від 07.12.2007 (ксерокопія факсового повідомлення залучена до справи), яка підписана позивачем та відповідачем та скріплена печатками юридичних осіб, згідно якої позивач повинен був здійснити перевезення вантажу автомобілем з державним номером 12679 КО і державним номером напівпричепа 15916 КР по маршруту Німеччина-Україна (місце завантаження: Lafarge Dachsysteme GMBH, Рlant Оbergrafenhain, Rathendorfer str, 09322 Реnig - Оbergrafenhain, митне місце призначення: с. Калинівка, вул. Ігорева, 12, місце розвантаження: м. Київ, вул. Київська, 8) в строк до 18.12.2007 за винагороду 2000 євро (пункт 12), зі строком оплати протягом 7 днів після передачі оригіналів документів (пункт 13). Пунктом 6 особливих умов Заявки № 210 від 07.12.2007 передбачено, що у разі прострочення оплати платежу експедитор (відповідач) сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно було встановлено судом, позивач свої зобов’язання виконав належним чином, що підтверджується наявними в справі документами, а саме: в СМК (міжнародна товарно-транспортна накладна № 0341389 зазначено, що вантаж, який згідно Заявки № 210 від 07.12.2007 перевозився з Німеччини (місце завантаження: Lafarge Dachsysteme GMBH, Рlant Оbergrafenhain, Rathendorfer str, 09322 Реnig - Оbergrafenhain) до України (адреса митного місця призначення: с. Калинівка, вул. Ігорева, 12) було доставлено перевізником – ТОВ „Електрокар" автомобілем з державним номером 12679КО і державним номером напівпричепа 15916 на митницю призначення 19.12.2007 (згідно дати на штампі Київської регіональної митниці)
При цьому, факт виконання позивачем замовлених ПП «Драйв-Т» транспортно-експедиційних послуг є встановленим та не заперечується і відповідачем.
На підтвердження виконання з боку позивача вимог п. 13 Заявки № 210 від 7.12.2007р., останній скерував на адресу відповідача оригінали наступних документів: СМК. № 0341389, рахунок № 36 від 21.12.2007 та Акт виконаних робіт, що підтверджується листом № 127/1 від 23.12.2007 та фіскальним чеком поштової установи від 24.12.2007, повідомленням від 26.12.2007 про вручення поштового відправлення представнику відповідача (копії знаходиться в матеріалах справи).
Відповідач – ПП «Драйв-Т» надані послуги оплатив частково, а саме: на суму 5000 грн., що підтверджується копією банківської виписки та не заперечувалось відповідачем.
Оскільки згідно Заявки від 7.12.2008р.№ 210 вартість наданих послуг за перевезення вантажу складає 2000 Євро, що згідно встановленого курсу НБУ та відповідно розрахунку позивача від 21.12.2007р. № 36 становить 14 678,85 грн.
Заперечення відповідача щодо відсутності з його боку заборгованості за отримані послуги перевезення вантажу обґрунтовано відхилені судом першої інстанції з огляду на наступне:
Залучені до матеріалів справи відповідачем договір № 210 від 7.12.2007р. про надання транспортно-експедиційних послуг та Заявка № 210 від 7.12.2007р., згідно якої вартість послуг перевезення вантажу зазначена 5000 грн., правомірно не взяті судом до уваги, оскільки підписані та скріплені печаткою лише ПП «Драйв-Т», і відповідно відсутні правові підстави вважати, що сторони погодили зазначені в цих документах умови, зокрема щодо розміру оплати – 5000 грн. та не доводять факт прийняття позивачем до виконання цього замовлення. Окрім цього, відсутні докази отримання позивачем згаданих документів
Наданий позивачем факс Заявки № 210 від 7.12.2007р. (винагорода 2000 Євро) правомірно визначений судом у якості укладеного договору транспортного експедирування з огляду на вимоги статті 181 Господарського кодексу України, приписами якої визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
При цьому, вимогами статті 316 Господарського кодексу України та статті 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.
Відповідно до статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Внаслідок не оплати відповідачем в повному обсязі наданих позивачем транспортно-експедиційних послуг згідно Заявки- факсу від 7.12.2007р. № 210 (14678,85 грн. – 5000 грн. = 9678,85 грн.) – саме ця сума і визначена заборгованістю замовника – відповідача.
Апеляційна інстанція погоджується з висновками, викладеними у рішенні суду від 22.05.2008р. у цій справі стосовно того, що позивачем доведено факт виконання ним умов Заявки- факсу від 7.12.2007р. № 210 як щодо перевезення вантажу, так і щодо направлення на адресу відповідача оригіналів документів (СМК. № 0341389, рахунок № 36 від 21.12.2007 та Акт виконаних робіт).
Доводи відповідача щодо відсутності з його боку заборгованості спростовуються матеріалами справи та визнаються судом непереконливими.
Відповідно до ч.1 статті 793 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Наведена норма кореспондується з приписами статті 526 ЦК України. встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За наведених обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1 інстанції про правомірність та обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача – 9678,85 грн. боргу.
Відповідно до вимог ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Враховуючи наведені приписи чинного законодавства та п. 6 особливих умов Заявки № 210 від 07.12.2007, яким передбачено, що у разі прострочення оплати платежу експедитор (відповідач) сплачує штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, господарський суд м. Києва зважаючи на той факт, що прострочення відповідача почалось з 3.01.2008р. (строк оплати встановлено протягом 7 днів після передачі документів, які отримані відповідачем 26.12.2007р.) частково задовольнив позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 578,57 грн. пені, 733,73 грн. –витрат з урахуванням індексу інфляції, 92,81 грн. 3% річних. При цьому, розмір та період нарахованих штрафних санкцій відповідачем не оскаржувався.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України. Судові витати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.05.2008 у справі № 47\60 залишити без змін, а скаргу без задоволення.
2. Справу № 47\60 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
08.08.08 (відправлено)