АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/970/2012 Номер провадження 11/1690/970/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Зоріна Діана Олександрівна Суддя-доповідач: Копитько Л. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 жовтня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого - судді Копитько Л.І.
суддів: Гонтар А.А., Костенка В.Г.
з участю прокурора Гриня Н.Г.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 червня 2012 року.
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і мешканець АДРЕСА_1, непрацюючий, судимий:
- 7 грудня 2000 року Крюківським районним судом м Кременчука Полтавської області за ч.2 ст.141 КК України в ред. 1960 року на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст.46-1 КК України в ред.1960 року з відстрочкою виконання вироку строком на 2 роки,
- 22 жовтня 2001 року Крюківським районним судом м Кременчука Полтавської області за ч.3 ст.185, ст.71 КК України в ред. 2001 року на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнений 6 лютого 2004 року на підставі постанови Ленінського районного суду м. Полтави від 30 січня 2004 року умовно-достроково на 1 рік 20 днів;
- 8 липня 2008 року Крюківським районним судом м Кременчука Полтавської області за ч.2 ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки; 10 квітня 2009 року на підставі постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області іспитовий строк скасовано і його направлено для відбування призначеного судом покарання у місця позбавлення волі;
- 17 вересня 2010 року Крюківським районним судом м Кременчука Полтавської області за ч.2 ст.263, ч.4 ст.70 КК України на 2 роки позбавлення волі, звільнений 10 травня 2011 року по відбуттю покарання, -
засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Вирішено питання про долю речового доказу.
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винуватим у тому, що він 29 липня 2011 року близько 13.00 год., знаходячись на території пляжу клубу «Афіни», розташованому в м. Кременчуці Полтавської області, повторно відкрито заволодів майном ОСОБА_3 - мобільними телефонами «Samsung GT E 1080»вартістю 200 грн. та «Nokia»вартістю 450 грн., заподіявши останній матеріальну шкоду на загальну суму 650 грн. З викраденим ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник і розпорядився ним на власний розсуд.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 ставить питання про скасування вироку щодо нього як незаконного та направлення справи на додаткове розслідування у зв'язку з неповнотою досудового та судового слідства. При цьому він вказує, що неправильно було встановлено місце вчинення злочину та не встановлені особи -свідки (чоловік та жінка), які бачили його з речами потерпілої. Крім того, зазначає, що вирок постановлений під головуванням судді Зоріної Д.О., яка є родичкою прокуророві Зоріну В.С., який приймав участь в розгляді даної справи як державний обвинувач, що є порушенням процесуального закону. Також неправильно застосовано кримінальний закон, оскільки він таємно викрав речі потерпілої, та призначено занадто суворе покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подану апеляцію відкликав до початку судового розгляду.
Інші учасники судового розгляду вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2, який підтримав свою апеляцію і просив вирок скасувати, а справу направити на додаткове розслідування з наведених в апеляції підстав та пом'якшити покарання, міркування прокурора про законність вироку і залишення його без зміни, а апеляції засудженого -без задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого не підлягає задоволенню.
Суд правильно встановив фактичні обставини справи та зробив обґрунтований висновок про доведеність вини ОСОБА_2 у грабежу (відкритому викраденні чужого майна), вчиненому повторно.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні цього злочину за встановлених у вироку обставин відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, зібраними і перевіреними у передбаченому законом порядку.
Твердження в апеляції засудженого про вчинення ним таємного викрадення майна потерпілої і не в тому місці позбавлені підстав і спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, в тому числі показаннями потерпілої ОСОБА_3 та її законного представника ОСОБА_4, свідка ОСОБА_5, заявою матері неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 про вчинення злочину, даними явки з повинною ОСОБА_2, даними протоколів пред'явлення фотознімків особи та предметів для впізнання, речовим доказом - мобільним телефоном «Samsung GT E 1080».
Так, з показань потерпілої ОСОБА_3 в судовому засіданні убачається, що 29 липня 2011 року близько 13.00 год. вона разом з подругою ОСОБА_5 відпочивали на пляжі поблизу нічного клубу «Афіни»в м. Кременчуці, купалися, залишивши свої речі на покривалі, а коли через декілька хвилин повернулися, виявили пропажу своїх речей. Розпочавши пошуки речей, вони виявили свої речі біля чоловіка, яким виявився ОСОБА_2 На прохання повернути їхні речі чоловік спочатку погодився, внаслідок чого ОСОБА_5 встигла забрати свій мобільний телефон, а два інших, які належали їй і були вже в розібраному вигляді, ОСОБА_2 відмовився повертати, заявивши, що вони належать йому, забрав мобільні телефони і пішов з пляжу. Вона неодноразово прохала ОСОБА_2 повернути їй її телефони, деякий час йшла за ним та благала віддати мобільні телефони, але він з викраденим зник.
Такі показання потерпілої підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_5
Такі показання потерпілої та свідка підтверджуються даними протоколу пред'явлення фотознімків для впізнання та довідкою до протоколу, згідно яких потерпіла ОСОБА_3 та свідок ОСОБА_5 впізнали на фотознімках особу, яка заволоділа мобільними телефонами потерпілої і з викраденим зникла, яким виявився ОСОБА_2 (а.с.37-38, 41-42).
Законний представник неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 підтвердила суду, що 29 липня 2011 року їй зателефонувала дочка не зі свого телефону і повідомила, що у неї на пляжі біля нічного клубу «Афіни»близько 13.00 години невідомий чоловік викрав два мобільні телефони «Samsung GT E 1080»та «Nokia», про що вона відразу звернулася із заявою до органів міліції, що підтверджується заявою матері неповнолітньої потерпілої ОСОБА_4 про вчинення злочину щодо її неповнолітньої доньки ОСОБА_3 від 29.07.2011 року (а.с.7).
Як убачається з матеріалів справи, сам ОСОБА_2 як в ході досудового слідства, в тому числі в явці з повинною (а.с.11), так і в судовому засіданні, а також в апеляції і в суді апеляційної інстанції визнавав факт викрадення ним речей у дівчат, які купалися на пляжі на I-му Занасипі 29 липня 2011 року, а коли в кущах розглядав речі і прийшли двоє дівчат, які наполягали, що то їхні речі, він дозволив забрати речі, лише забрав два мобільні телефони «Samsung GT E 1080»та «Nokia», з якими пішов з пляжу, а на наступний день його затримали на пляжі працівники міліції з викраденим мобільним телефоном «Samsung GT E 1080», а другий мобільний телефон він загубив.
З протоколу огляду від 30.07.2011 року та виданого ОСОБА_2 телефону видно, що це саме мобільний телефон «Samsung GT E 1080»(а.с.14), який належав ОСОБА_3
Давши аналіз і оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов правильного висновку про винність ОСОБА_2 у вчиненні грабежу (відкритому викраденні чужого майна), вчиненому повторно і правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.186 КК України.
Доводи засудженого про те, що він таємно викрав речі потерпілої ОСОБА_3, тобто вчинив крадіжку, а не грабіж, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки судом встановлено і цього не заперечує засуджений, що викрадення розпочиналося як таємне, а потім, коли потерпіла та свідок викрили його і просили повернути ОСОБА_3 її мобільні телефони, він відкрито заволодів ними і з викраденим зник, незважаючи на прохання потерпілої повернути їй її телефони. Таким чином, ОСОБА_2 відкрито знехтував зауваженням потерпілої і свідка віддати мобільні телефони потерпілої.
За таких обставин викрадення при так званому змішаному способі вчинення злочину, коли воно було почато таємно, а продовжене відкритим способом кваліфікується як грабіж.
Доводи апеляції засудженого про те, що не встановлені особи -свідки (чоловік та жінка), які бачили його з речами потерпілої, і що це є неповнотою досудового і судового слідства та підставою для направлення справи на додаткове розслідування, також не заслуговують на увагу, оскільки вказана неповнота не впливає на доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні даного злочину, правильність кваліфікації його дій чи міру покарання.
Крім того, доводи апеляції засудженого про те, що вирок постановлений під головуванням судді Зоріної Д.О., яка є родичкою прокуророві Зоріну В.С., який приймав участь в розгляді даної справи як державний обвинувач, що є порушенням процесуального закону, також безпідставні.
Як пояснив апеляційному суду ОСОБА_2, дані про те, що суддя Зоріна Д.О. є родичкою прокурора Зоріна В.С. йому відомі зі слів когось із засуджених.
Судом апеляційної інстанції дана інформація перевірена і не знайшла свого підтвердження.
Так, відповідно до повідомлення начальника ТУ ДСА в Полтавській області суддя Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області Зоріна Д.О. не перебуває у родинних відносинах із Зоріним В.С.
Безпідставне також твердження в апеляції засудженого про надмірну суворість обраного йому покарання.
Покарання ОСОБА_2 призначено з дотриманням вимог ст.65 КК України. При цьому суд вказав у вироку і правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, який неодноразово судимий, за місцем проживання характеризується негативно, та відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також конкретні обставини справи, що він вчинив новий тяжкий злочин через два з половиною місяці після звільнення з місць позбавлення волі.
Саме з врахуванням всіх обставин судом обрано покарання в межах санкції статті, за якою він засуджений, в мінімальному розмірі, і підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.
Обране покарання відповідає вчиненому, даним про особу винного, обрано воно реально, є необхідне й достатнє для виправлення ОСОБА_2 та попередження нових злочинів і не є занадто суворим для нього.
Порушень норм кримінально-процесуального закону при розслідуванні справи і її розгляді в суді, які б були підставою для скасування вироку, не встановлено.
Постановлене щодо ОСОБА_2 судове рішення відповідає вимогам закону, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не знайшла.
З огляду наведеного апеляція засудженого ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Разом з тим, вирок суду підлягає уточненню.
Як убачається з матеріалів справи, прізвище засудженого українською мовою ОСОБА_2 (а.с.45, 64). Суд же у вироку вказав його прізвище через «и»- Симоненко. А тому слід уточнити правильність написання прізвища засудженого як ОСОБА_2.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів апеляційного суду
У Х В А Л И Л А:
Вирок Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 1 червня 2012 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію -без задоволення.
Вирок суду уточнити: вважати правильним прізвище засудженого ОСОБА_2, а не ОСОБА_2 як помилково вказано у вироку.
С У Д Д І:
Копитько Л.І. Гонтар А.А. Костенко В.Г.