АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11/1690/916/2012 Номер провадження 11/1690/916/2012 Головуючий по 1-й інстанції: Куліш Суддя-доповідач: Копитько Л. І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 жовтня 2012 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі :
головуючого - судді Копитько Л.І.
суддів: Герасименко В.М., Корсун О.М.
з участю прокурора Деряги Л.М.
засудженого ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на постанову Київського районного суду м. Полтави від 10 серпня 2012 року.
Цією постановою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Біологічне Полтавського району Полтавської області, громадянин України, непрацюючий, судимий 16 грудня 2010 року Київським районним судом м. Полтави за ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України на 2 роки позбавлення волі та звільнений на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, -
направлений для відбування покарання згідно вироку Київського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2010 року на 2 роки позбавлення волі.
Згідно постанови суду ОСОБА_2, як слідує з подання, був засуджений вироком Київського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2010 року за ч.2 ст.190, ч.4 ст.70 КК України на 2 роки позбавлення волі та на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, відповідно до ст.76 КК України на нього покладено обов'язок не виїжджати на постійне місце проживання за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в ці органи.
В період іспитового строку засуджений ОСОБА_2 не з'являється для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи без поважних причин, незважаючи на попередження.
Враховуючи, що засуджений не став на шлях виправлення, не виконував покладені на нього судом обов'язки, суд прийняв рішення про необхідність направлення засудженого ОСОБА_2 в місця позбавлення волі на 2 роки для відбування призначеного покарання згідно вироку Київського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2010 року.
В апеляції засуджений ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду як незаконну, оскільки судом було порушено його право на захист та безпідставно вказано в постанові, що він допускав порушення обов'язків, визначених судом, а справу направити на новий судовий розгляд.
Інші учасники судового розгляду постанову не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення засудженого ОСОБА_2 на підтримання своєї апеляції, міркування прокурора, який вважає, що постанова суду є незаконною і необґрунтованою та підлягає скасуванню, а апеляція засудженого -задоволенню, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.78 КК України, якщо засуджений не виконує покладені на нього обов'язки або систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміністративні стягнення і свідчать про його небажання стати на шлях виправлення, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання.
Згідно з чинним законодавством порядок скасування звільнення від відбування покарання з випробуванням встановлений в ст.408-2 КПК України.
Що стосується доводів ОСОБА_2 про порушення судом його права на захист, то колегія суддів апеляційного суду вважає їх надуманими.
Відповідно до вимог ст.45 КПК України участь захисника в даному випадку не є обов'язковою.
Як убачається з протоколу судового засідання, в судовому засіданні суду першої інстанції ОСОБА_2. не казав, що бажає мати захисника і не просив призначити йому захисника чи відкласти розгляд справи, щоб укласти угоду із захисником. Таким чином він взяв захист своїх інтересів на себе.
Разом з тим, доводи апеляції засудженого про те, що постанова суду щодо нього є необґрунтованою, заслуговують на увагу і є слушними.
Як видно з протоколу судового засідання, суд всупереч вимогам ст.257 КПК України при розгляді справи безпосередньо не досліджував докази -не оголошував матеріали особової справи, які б підтверджували наявність у ОСОБА_2 порушень покладених на нього судом обов'язків, вчинення ним правопорушень, що потягли за собою адміністративні стягнення (а.с.14).
В матеріалах даної справи відсутня, навіть, копія вироку Київського районного суду м. Полтави від 16 грудня 2010 року, яким ОСОБА_2 звільнений на підставі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Як убачається з постанови, вона належним чином не мотивована.
Так, суд не з'ясував і не зазначив в постанові, що ж встановив суд в судовому засіданні: які саме обов'язки були покладені на засудженого, чи мав засуджений реальні можливості виконати покладені на нього обов'язки, у чому полягали правопорушення, чи відбувалися вони систематично, які стягнення були накладені на засудженого, чи можна розглядати викладені в поданні факти як свідчення небажання засудженого стати на шлях виправлення, не навів доказів на підтвердження порушень покладених на нього обов'язків.
За таких обставин постанову суду не можна вважати законною і вона підлягає скасуванню з направленням матеріалів подання на новий судовий розгляд.
При новому розгляді суд повинен з'ясувати, чи є підстави для скасування звільнення засудженого ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням, і в залежності від встановленого прийняти законне й обґрунтоване рішення, належним чином мотивувавши його.
З огляду наведеного апеляція засудженого ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Київського районного суду м. Полтави від 10 серпня 2012 року щодо засудженого ОСОБА_2 скасувати, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.
Засудженого ОСОБА_2 звільнити з-під варти у даній справі негайно.
С У Д Д І:
Копитько Л.І. Герасименко В.М. Корсун О.М.